Франшиза для сепаратиста?

...Мого знайомого прихопив біль у спині. І так добряче прихопив, що без фахової лікарської допомоги вибратися з халепи було несила. «Радикулітники» зі стажем порадили звернутися до авторитетної у місті медустанови  — ДЗ «Відділкова клінічна лікарня станції Ужгород ДТГО «Львівська залізниця», більш відомої ужгородцям, як «Залізнична лікарня», тож знайомий не гаючи часу подався туди.

• Досвідчений лікар прискіпливо оглянув його і скерував на рентген. Оскільки той не є залізничником, то за цю процедуру мав внести в касу 47 грн. 70 коп. Заплативши вказану суму і отримавши документальне підтвердження оплати, пацієнт не став роздивлятися папірець, а мерщій кинувся на процедури. Отриманий же в касі документ уважно роздивився лише вдома і довго не вірив очам своїм. Вгадайте, що йому видали у касі: а) касовий чек, б) прибуткову квитанцію, в) рахунок із банківськими реквізитами, в) страховий поліс? Якщо ви мислите раціональними категоріями і маєте не надто багату уяву, то правильної відповіді не дійдете, навіть якщо попросите прибрати два неправильні варіанти. Виручити може хіба що дзвінок другові, а точніше — моєму другові, якому як підтверджувальний документ за оплату рентгена видали... страховий поліс ТДК СК «Нафтагазстрах».

• Прояснити цю досить таки незрозумілу ситуацію я попросив головного лікаря ДЗ «Відділкова клінічна лікарня станції Ужгород ДТГО «Львівська залізниця» Володимира Канчія. Оскільки лікарня є державним закладом й опосередковано фінансується з держбюджету через структури ДП «Укрзалізниця», найперше цікавлюся обсягами бюджетних асигнувань закладу та підставами для встановлення оплати за медпослуги.

«З держбюджету ми отримуємо кошти лише для заробітної плати та сплату податків. На придбання необхідних медикаментів на нинішній рік нашій лікарні з бюджету виділено 36 тисяч 700 гривень, а на харчування — 15 тисяч 300 гривень, і витрачають їх лише на придбання деззасобів та невідкладної допомоги, — каже пан Володимир. — Зрозуміло, що повнокровно функціонувати потужному медичному закладу з таким фінансуванням проблематично. Тому впродовж уже десяти літ залізничні медики користуються послугами страхувальників. Усі працівники «Укрзалізниці» застраховані та лікуються за страхові кошти і мають відповідний ліміт відшкодувань. Але крім залізничників по допомогу до лікарні звертаються й інші ужгородці та мешканці навколишніх сіл, лікування яких потребує додаткових коштів. Лікуючи їх, ми заробляємо кошти для підтримання життєдіяльності лікарні. Наші тарифи встановлено у відповідності до Постанови Кабміну №1238, яка містить перелік таких послуг. Лікарня передає собівартість послуг страховій компанії, яка затверджує відповідні страхові платежі в залежності від страхового ризику. Усі отримані від пацієнтів кошти надходять на рахунок страхової компанії. Кожного місяця лікарня дає зведений акт, і страхова компанія повертає їй гроші за собівартість послуг. Із отриманих від пацієнтів сум компанія залишає собі 27-30%. Власне кажучи, якщо у лікарні вам зроблять рентген, то у тарифі послуги лікаря, рентгенолога, вартість плівки, реактивів, електроенергії води і всього іншого становитимуть близько 35 грн. Потім страховики «додадуть» сюди ще своїх 27-30% і пацієнт уже платить майже 50 грн., та заручається страховими гарантіями впродовж доби».

• Незважаючи на те, що страхування добровільне, згоди клієнта страхуватися ніхто не питає. За час, поки компанія впродовж місяця на власний розсуд розпоряджається коштами, отриманими від пацієнтів лікарні, медики купують матеріали і все необхідне, а вже потім отримують від страховиків гроші, якими компенсують свої витрати. Користь для страховиків є очевидною, що засвідчують і її неодноразові перемоги у різних рейтингах успішності. Сама ж лікарня, на відміну від партнерів, очевидно не процвітає. Маючи добру фахову репутацію, виглядає вона досить жалюгідно і терміново потребує коштів якщо не для капітального осучаснення, то хоча б для косметичного ремонту.

Цікавлюся, чому пацієнт вносить платіж не безпосередньо на рахунок лікарні, а змушений купувати абсолютно непотрібний йому сертифікат, який чомусь називається «Договором добровільного медичного страхування»?

• «Для того, щоб надавати платні послуги, ми повинні мати фіскальний реєстратор, модем і телефонну лінію, зв’язану з податковою інспекцією, — пояснює головний бухгалтер лікарні Ольга СМАГА. — Усе це коштує дорого, і ми не маємо таких грошей, тому й запровадити не можемо, а без касового реєстратора не маємо права брати оплату».

Чесно кажучи, така аргументація не є переконливою. Разові витрати на придбання обладнання, про яке говорить головбух, в інтернет-продавців можуть бути максимум до 10 тисяч гривень, що набагато менше від тих сум, які на рівному місці «перехоплюють» від медиків страховики.

Не менш цікаво було довідатися, чому єдиним страхувальником у медзакладах, що підпорядковані «Укрзалізниці», є СК «Нафтагазстрах», а не, скажімо, «Залізобетонстрах», чи більш доречна у цьому випадку «Шпаларельсастрах»? Виявляється, співпраця між ними регулюється Генеральною угодою, укладеною 2011 року. Згідно з нею усі залізничники України страхуються виключно в «Нафтагазстраху», а «чужі» пацієнти мусять отримувати так званий монополіс. Такими є правила гри, встановлені тоді для всіх відомчих медзакладів залізниці України і не змінені досі.

Відповідь на питання, чому саме було запроваджено такі досить сумнівні як з правового, так і фінансового боку правила гри, в Ужгороді шукати годі, адже на місцях — лише виконавці волі столичних начальників.

• Ситуація стає більш-менш зрозумілою, коли довідуєшся, хто є причетний до створення і діяльності ТДВ СК «Нафтагазстрах». Так от, директором успішної компанії, яка отримала монопольне право на всі види медичного страхування у велетенському господарстві українських залізничників, свого часу була перший заступник керівника Головного управління справами тієї таки «Укрзалізниці», уродженка Луганська Яна Курбатова, а саму «Укрзалізницю» очолював Володимир Козак, колишній черговий по станції Ясинувата, відтак — заступник начальника ст. Авдіївка, начальник служби перевезень Донецької залізниці, генеральний директор ахметівського «Лемтрансу», при Януковичу — двічі гендиректор «Укрзалізниці», нардеп від Партії регіонів та міністр інфраструктури в уряді Азарова. За такої ситуації сам Бог велів дати команду усім підвідомчим медзакладам здійснювати страхові операції у приватній компанії.

Але й це ще не все. Відповідно до балансового звіту компанії за 2011 рік, серед її засновників значиться низка юридичних осіб, зокрема й закордонних, та громадяни України Олександр Козирєв і Андрій Остапко. За даними сайта «Наші гроші», ці особи фігурують і в низці інших компаній групи народного депутата України Юрія Іванющенка. Злі язики кажуть, що саме Юра «Єнакієвський» — земляк президента-втікача, в епоху найбільшого ренесансу Межигір’я був особистим гаманцем «Віті Єнакіївського», а нині його кошти підтримують сепаратистів «ЛНР» і «ДНР». Але це уже тема певно іншого, не журналістського розслідування...