Геть кайдани преференцій!

Україна повинна вступити в Світову організацію торгівлі (СОТ), і це буде для неї корисним. Так аргументують свої поради нашій країні ветерани СОТ — громадяни Німеччини, які брали участь в українсько-німецькому форумі підприємців. Як стверджує посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн, заявлене бажання нашого уряду вступити в СОТ стане поштовхом для посилення взаємовідносин між українським і німецьким бізнесом, а отже, приведе до притоку німецьких інвестицій.

Щоправда, знаючи про внутрішнi українські суперечки стосовно доцільності вступу, дипломат погодився з тим, що для багатьох галузей це буде нелегким кроком, проте підкреслив, що подібне «скидання кайданів» різних преференцій необхідне для української економіки, особливо для сходу країни. За його словами, членство в СОТ стане для України проривом, оскільки для протистояння дешевим і якісним зарубіжним товарам українським підприємцям доведеться підвищувати якість і знижувати собівартість. У результаті економіка та промисловість вийдуть на новий рівень, і жити в країні стане набагато краще. Причому здійснювати цей прорив нам радять саме зараз, до закінчення року: так вийде дешевше для нас, тому що потім, після вступу ще кількох членів, вимог буде більше й вони будуть суворішими.

Німецькі дипломати «обробляли» українську сторону за всіма правилами психології. Пообіцявши вигоди та налякавши наслідками, вони зайнялися підвищенням почуття власної гідності та значущості українців. Наприклад, генеральний директор східного комітету німецької економіки Олівер Вік так і сипав компліменти на адресу перспективності українських ринків, зручності нашого географічного положення. Проте всього цього, на його думку, ще, очевидно, недостатньо. Нам треба підтвердити своє положення — отримати статус країни з ринковою економікою.

Офіційна частина української делегації на компліменти та загрози реагувала адекватно. Скажімо, віце-президент Української спілки промисловців і підприємців Тетяна Степанкова, перерахувавши вже вкотре такі переваги СОТ, як скасування антидемпінгу, полегшення трансферів і міжнародних торгових відносин, помітила, що головною перешкодою нашого членства є відсутність двосторонніх угод із Австралією та Сполученими Штатами. Варто нагадати, що ще кілька тижнів тому пані Степанкова рішуче висловлювалася проти СОТ. Словом, процес пішов...

Голова департаменту співпраці з СОТ Мінекономіки В'ячеслав Цимбал розповів, як зросте ВВП і підвищиться рівень життя населення через різні преференції, які з'являться після вступу. За його словами, реальний ВВП може збільшитися на 2—4 млрд. Прогнози різних експертів відносно того, що в перші роки після вступу в СОТ ВВП у країні впаде, він спростував. На його думку, практика часто показує якраз зворотну картину. Він також не підтвердив прогнози про різке зростання імпорту, у зв'язку з чим ніби може «лягти» українська промисловість. І тут же на конкретних цифрах довів, що після зменшення митних зборів експорт вітчизняної легкої промисловості збільшився удвічі. А коли ставки впадуть на всі товари, їхня реалізація за кордоном також збільшиться.

Проте не всі учасники форуму були налаштовані так оптимістично. Як помітив генеральний директор ВАТ «АвтоЗАЗ» Тарієл Васадзе, з фактом вступу в СОТ треба змиритися, проте необхідно чітко зрозуміти, на яких саме умовах ми туди потрапимо. За його словами, український бізнес потребує адаптаційного періоду, коли, вже вступивши в СОТ, країна деякий час не буде стрімко знижувати ввізне мито, давши підприємствам час на акліматизацію. Васадзе при цьому апелював до досвіду Китаю та деяких країн Латинської Америки, які, вступивши в СОТ, зберегли ввізне мито на автомобілі на рівні понад 35% проти 10%, прийнятих у країнах Євросоюзу. Загалом, вимога закономірна: кожна країна насамперед повинна піклуватися про внутрішнє виробництво та бізнес- клімат. Тим паче, що хороші умови для внутрішнього бізнесу залучать у країну транснаціональні компанії, що створюють робочі місця, а хороші умови для бізнесу ззовні залучать тільки товар, на купівлю якого в населення може не бути грошей.

О. Вік, заявляючи про симпатії німецького бізнесу до України, підкреслював, що він потребує атмосфери довіри та чітких ринкових правил. Йому піддакував генеральний директор ДП «Сіменс Україна» Мартін Грунерт, який закликав український уряд не робити СОТ самоціллю, а розглядати її як частину економічної політики. Безперечно, конкуренція — це добре, проте стоїть запитання: а чи зможуть українські підприємства конкурувати з іноземними. У принципі, Грунерт упевнений, що, якщо постараються, то зможуть.

Однак Васадзе впевнений у зворотному: зараз не зможуть за жодних умов. Але обидва бізнесмени сходяться в одному — держава повинна допомогти бізнесу пережити адаптаційний період. А ось сама держава, захоплена передвиборною боротьбою, схоже, думає про інше.