Гірняки Волині оголосили страйк

Про те, що гірники Нововолинської першої шахти перекрили дорогу біля мосту через Західний Буг, повідомило видання «Нововолинськ діловий». Близько 15.00 у понеділок дорогу для транспорту вже відкрили. Більше того: мінімальна кількість гірників таки вийшла у другу і третю зміни. Збиралися вони у лаву і наступного дня, бо розуміють: «обладнання простоювати не повинне». Але, кажуть, готові вже й на «крайній захід»: у вівторок починати голодування на Банковій.

Андрій ПИЛИПЮК, головний інженер першої Нововолинської шахти:

— На попереджувальний страйк гірники вийшли тому, що отримали наразі тільки 20% заробітної плати за червень (це був залишок) і 25% за липень. На скільки може вистачити людям цих коштів?

Наші працівники пропускали і автомобілі з дітьми, автобуси з пасажирами, а кожні 15 хвилин — і по 5 автомобілів. Люди хочуть тільки отримати свої зароблені кошти. На гірничій збагачувальній фабриці у Соснівці лежить 7 тисяч тонн нашого, вже збагаченого вугілля. Ще певна кількість його, незбагаченого, знаходиться на складах шахти. Але ми поставлені в певні рамки міністерством, і як державна шахта мусимо продавати своє вугілля тільки через нещодавно створене підприємство «Вугілля України». Нам ці умови вкрай не вигідні. Але нічого змінити не можемо. Є охочі придбати наше вугілля, але мусимо діяти за схемою, яку нам дає міністерство.

Однією з причин невиплати заробітної плати є те, що раніше наша шахта входила до складу державного підприємства «Волиньвугілля», а з 1 червня вона від нього відокремлена, і є самостійною. Але річ у тім, що у спадок передали і борги по зарплаті ще за квітень, травень, які ми виплатили, а на решту вже просто не маємо коштів, бо вугілля — на фабриці у Соснівці... І місцева влада, і обласна звинувачують у ситуації директора шахти. Проте він призначений тільки у липні. У Закарпатті тонна вугілля коштує три тисячі гривень. Держава ж у нас його бере по тисячі. Шахтарі працювали і будуть працювати, але ви розумієте, з яким настроєм спускається в лаву людина, котра при своїй важкій праці вже три місяці не отримує грошей?

Віктор СМОЛЯРЧУК, економіст, громадський діяч (Луцьк):

— Щодо страйків волинських шахтарів, то я б розділив це питання на декілька складових. З одного боку, по-людськи однозначно підтримую страйкуючих. Вони справедливо вимагають, щоб їм віддали зароблене нелегкою шахтарською працею. З другого боку, не розумію страусину позицію влади щодо вирішення питання у вугільній галузі. Виходячи з того, що у нас в державі парламентсько-президентська модель управління, ініціатором вирішення питань в цьому секторі економіки виступає Верховна Рада, а виконавцем — уряд....

В коаліційній угоді основним пунктом реформування вугільної галузі визначено приватизацію усіх вугледобувних підприємств згідно з Законом України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» (протягом 2015 — 2016 рр. та ліквідацію/консервацію усіх шахт, які не вдалося приватизувати... (протягом 2015 — 2019 рр.)). Що ж ми бачимо насправді: ніякого реформування галузі не відбувається... Шахтарі добувають вугілля, за собівартістю дорожче, ніж привозне, і на яке відсутній ринок збуту, а держава з бюджету, причому з великими затримками, покриває витрати за продукцію, яка не має попиту. Це — економічний нонсенс. Те ж стосується і добудови шахти №10. Якщо парламент і уряд задекларували, що всі шахти мають бути приватизовані, то чому замість того, щоб шукати інвестора, на це виділяють кошти з державного бюджету?

Урядовцям та парламентарям досить займатись балаканиною, а необхідно почати виконувати ними ж прийнятими коаліційною угодою та законодавчими документами. Одним з заходів може бути повернення Нововолинську статусу спеціальної економічної зони, яка б стимулювала інвестиційну привабливість міста та створення нових робочих місць.