«Гнучка» законність

Iнститут досліджень регіонального розвитку України провів на початку цього року всеукраїнське соціологічне дослідження «Корупція в Україні». Його висновки свідчать: корупція в країні живе і процвітає, і більш того — підживлюється непротивленням громадян. 71,6% респондентів вважають, що не менше 50% чиновників місцевих органів влади корумповані, а серед чиновників вищестоящих органів влади корумпованих ще більше — 80,7%. Панує думка «хабарництво — ненормальне явище»: з цим погоджуються 85,3% опитаних, але разом із тим 28,4% респондентів вважають, що дати гроші чиновнику за позитивне вирішення якогось питання — це не хабар, а нормальна оплата послуг. Майже 14% опитаних демонструють наявність еластичної установки: хабар — це ненормально (в принципі), але дати хабар у конкретній ситуації — явище цілком нормальне. Думку «з корупцією треба боротися» поділяють майже всі — 95,5% респондентів, але разом із тим 43% опитаних констатують, що в Україні боротися з корупцією безперспективно. Тут очевидне зіткнення ідеальних уявлень із реаліями життя. 84% опитаних із вищою та незакінченою вищою освітою вважають, що для вирішення серйозних проблем можна давати хабарі. Такої ж думки дотримуються 79,3% осіб із середньою (середньою спеціальною) освітою та 70,5% із незакінченою середньою. Отже, чим вищий рівень освіти, тим більший відсоток респондентів лояльно ставиться до проблеми хабарництва.

Корупція в Україні неймовірно живуча, і в неї глибоке історичне та соціально-економічне коріння. Такий один із висновків круглого столу, проведеного в Києві Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна й Аналітико-дорадчим центром Блакитної Стрічки ПРООН.

Учасники цього обговорення спробували вибудувати стратегію системної боротьби з корупцією як суспільно-економічним явищем. Зокрема, провідний дослідник CASE Україна Володимир Дубровський вважає, що система «гнучкої» законності, за якої вимушені масові порушення невиконуваних законів караються вибірково, на розсуд начальника, є першопричиною найбільш небезпечних системних форм корупції. У свою чергу корупція підживлює «гнучку» законність. У результаті виник хибний трикутник: специфічна нормативна база (надмірно обтяжлива, суперечлива, двозначна, неповна, дискреційна, тобто така, що дозволяє чиновнику приймати рішення на власний розсуд) — її вибіркове застосування — корупція. А починалося все, за словами Дубровського, ще в ті далекі часи, коли почали з’являтися закони, що суперечать практиці: їх писали «для дурнів» і застосовували вибірково.

На думку народного депутата України, голови Ради підприємців при Кабміні Ксенії Ляпіної, корупція в Україні вже 15 років існує як системна. Вона закладалася на основі підтримки неформальних стосунків, для чого було потрібно, щоб не працювала судова влада та щоб законодавство було вкрай заплутаним. Що й було зроблено. «Наше законодавче поле схоже на болото з купиною», — констатує Ляпіна. Вона впевнена, що цей процес не оминув і бізнес. «Аморальна та принизлива для людини система неформальних зв’язків селекціонувала не кращих, а гірших. Успішними в бізнесі часто ставали не хороші менеджери, а ті, хто мав хороші зв’язки й отримував монополію», — оцінює ситуацію у вітчизняному бізнес-середовищі народний депутат.

Учасники обговорення наводили найхарактерніші приклади корупційних дій. Наприклад, приходить податківець із перевіркою та прямо говорить бізнесмену: «У тебе річний обіг півтора мільйона — щонайменше п’ять тисяч я маю з тебе «накрутити», інакше мене виженуть із роботи». І підприємець вимушений погоджуватися.

У результаті інспекції західного кордону України голова Всеукраїнської громадської організації «Комітет із боротьби з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі та судах» Едуард Єфименко ставить під сумнів ефективність програми «Контрабанда — стоп!»: «10 тисяч доларів — і «стоп» не працює». Чи є вихід із виниклої ситуації та чи можна взагалі перемогти корупцію?

На жаль, сьогодні, на думку Дубровського, основні зусилля прямують на боротьбу з корупцією в плані покарання винних. У результаті збільшуються суми хабарів (хоча не виключено, що тимчасове збільшення корупційних витрат бізнесу може бути пов’язане з руйнуванням системи державного рекету, що був скоординований згори донизу). Під «запобіганням корупції» часто маються на увазі заходи з підвищення відповідальності та контрольованості чиновників. Однак в умовах «гнучкої» законності, зазначає експерт, масову корупцію також каратимуть вибірково, тому такі заходи, як покарання, не здатні зруйнувати системну складову корупції та її зв’язки з іншими суспільними явищами.

«Стара система корупції почала руйнуватися, але процес ще не закінчився. Згори «дах» зрізали, а всі середні ланцюжки залишилися, — викладає свою думку Ляпіна. — Вони (корупціонери. — Авт. ) стали ще злішими, бо більше ризикують. Як зруйнувати середні ланцюжки? Це можна зробити законодавчим шляхом». Великі надії покладають на впровадження законів про дозвільну систему та про перевірки. «Це — дві цеглини в будівлю нових прозорих відносин», — вважає народний депутат.

Окремої розмови заслуговують монополії. Саме тут, за словами Ляпіної, народжуються найбільші корупційні схеми. Особливий інтерес становить монополія державної власності. Аналіз показує, що за кількістю випадків корупції ця сфера добряче поступається іншим, але зате за розмірами хабарів вона може дати фору будь-якій іншій. «Щойно стикаємося з держмонополією, одразу опиняємося у сфері дуже високої корупції. Над цим ніхто не працював, тому потрібен аналіз корупційної складової взаємовідносин компаній-монополістів із контрагентами», — вважає Ляпіна.

Для подолання системної корупції Дубровський пропонує встановити суспільний контроль за виконанням законодавства. На його думку, для цього треба заручитися підтримкою всіх тих сил, які більше програли, аніж виграли від «захоплення держави» корупціонерами. До них експерт зараховує велику частину малого та середнього бізнесу, іноземних інвесторів, а також великий бізнес — у міру позбавлення його адмінресурсу. «Сторона чиновників посилена системою. Ми ніколи її не подолаємо, якщо не посилимо сторону підприємців такою ж системою, але суспільною. Треба зробити громадські організації сильнішими. Коли кажуть, що чиновник безвідповідальний, я одразу наводжу статті Кримінального кодексу. Наприклад, «зловживання владою», але за нею ніколи нікого не притягують: чиновник завжди має заступників згори. Друга перешкода — сам підприємець. Він дуже прагматичний і підраховує, що йому обійдеться дешевше — відстоювати свої права або якось «вирішувати» питання», — характеризує позицію бізнесу Ляпіна. Водночас вона впевнена, що змін можна добитися, якщо держчиновник постійно буде в усіх на очах і тому зможе діяти тільки прозоро. Ляпіна пояснила це побажання цілком зримим образом: «Чиновник повинен рухатися, як трамвай по рейках: чітко, швидко та з комфортом. Коли трамвай сходить із рейок, це повинні бачити всі. А сьогодні чиновник мчить, як джип по правовому бездоріжжю, і спіймати його за руку неможливо».