Головні уроки для ринку газу

Із серпня минулого року в Україні повноцінно запрацював ринок газу для населення. Споживачі отримали шанс звільнитися з «газового кріпацтва» й нарешті самостійно обирати постачальника газу, а в разі потреби — оперативно його змінювати. Серед головних критеріїв вибору — ціна. Кожен постачальник пропонує різну ціну та пакет послуг. А люди обирають найкращі варіанти. На жаль, цього опалювального сезону таким правом більшість українців не скористалася через недостатню інформаційну кампанію серед населення. В січні вони сплачували на третину більше, аніж могли б, якби змінили постачальника. Зрештою уряд був змушений удатися до тимчасового регулювання ціни на газ, запровадивши граничну ціну 6,99 грн за кубометр. Вона діятиме до кінця березня. А що з ринком буде далі та як не допустити повторення тарифної кризи наступної зими, «День» розпитав у голови Федерації роботодавців нафтогазової галузі Віталія ЩЕРБЕНКА.

— До січневого подорожчання палива про запровадження ринку газу широкому загалу було мало що відомо. Натомість тепер про ціни на газ і тарифи на його розподіл — одні з головних тем у новинах. На вашу думку, чому це сталося лише після так званих тарифних протестів?

— Далеко не всім устигли роз’яснити саму суть реформи. Старт ринку газу для населення неодноразово відкладали, але з серпня 2020 року він нарешті запрацював. І це стало величезним кроком уперед. Адже до цього левова частка споживачів історично купувала газ у регіональних газзбутів, афілійованих із облгазами, без реальної можливості змінити постачальника й отримати кращий сервіс чи нижчі ціни. Але з серпня українці отримали шанс звільнитися з так званого «газового кріпацтва» й самостійно обирати собі постачальника. Так само, як, скажімо, інтернет-провайдера. І прокладати нову трубу для цього не треба — нею й далі опікується облгаз. А от постачальника — газзбут — можна змінювати.

Щоправда, історичні газзбути не дуже цьому зраділи, тож усіляко намагалися втримати клієнтів. Часто — за рахунок сумнівних дій облгазів, з якими вони афілійовані. Людям погрожували перекрити трубу, виставляли сумнівні борги «заднім числом», повертали назад до афілійованих газзбутів без згоди споживачів тощо.

Яскравий приклад, про який почула вся країна — Лубни Полтавської області, де місцевий оператор газорозподільчих систем (облгаз) не лише «відзначився» одним із найвищих тарифів на розподіл палива, а й спільно з афілійованими газзбутами незаконно протидіяв зміні постачальника.

Зауважу, що так звані тарифні протести почалися не з цін на газ, а саме зі свавілля облгазів та відчуття несправедливости, безвихіддя та відсутности належної реакції з боку держави. Лише згодом тематика протестів розширилася й на завищені ціни на газ від регіональних газзбутів та набрала яскравого політичного забарвлення.

Невдоволення, яке було восени лише на папері в скаргах людей до держорганів, узимку вихлюпнулося на вулиці. Напруга в суспільстві, добре підігріта політиками, зростала й уряд був змушений вдатися до екстрених заходів — встановлення граничної ціни на газ.

— 6,99 грн за кубометр: як на таку ціну відреагував ринок?

— Лише поодинокі невеликі постачальники відмовилися продавати за такою ціною. Решта — встановили 6,99 грн за кубометр і навіть нижче. За даними ГазПравди, на лютий ціни стартують від 6,79 грн за кубометр. Тож навіть у таких обмежених умовах ринок спромігся продемонструвати принципи конкуренції. Люди так само можуть обирати кращу ціну й змінювати постачальника. І це добре.

Водночас представники регіональних газзбутів уже заявили, що готові судитися з державою через встановлення граничної ціни, вимагаючи компенсації.

— Чого чекати споживачам після закінчення опалювального сезону? Ринок газу повернеться до принципів вільної конкуренції?

— Так, і на цьому неодноразово наголошували в уряді. Прем’єр Денис Шмигаль чітко заявив, що Кабінет Міністрів не відмовляється від розвитку ринку газу в Україні. А для стабілізації ситуації з весни очікує від постачальників так званих річних тарифів. Вони дають можливість згладити сезонні коливання ринку й сплачувати помісячно, але рівними частинами протягом усього сезону. Дотепер такий тариф пропонував лише державний «Нафтогаз».

Залежно від дати підключення до тарифу споживачі отримали ціни від 4,73 до 6,45 грн за кубометр. Тобто вони справді зекономили: річний тариф вийшов дешевшим навіть за встановлену урядом граничну ціну. І доплачувати цим людям не доведеться. В «Нафтогазі» запевнили, що умови цих річних планів не змінюються.

Це має стати прикладом для решти споживачів: платити за газ менше — цілком реально. Але потрібно взяти на себе відповідальність самому обрати постачальника та зручний для себе тариф. Настав час змінювати споживацьку поведінку.

Газ, тепло та електроенергія — величезні роздрібні енергетичні ринки, які ще несуть на собі колосальний тягар минулого. Історично в свідомости поколінь українців вони асоціюються з державою та командно-адміністративною економікою. Там усе вирішували за споживача — хто йому продаватиме газ, на яких умовах та за якою ціною. Але світ змінився і показав, що конкуренція приносить споживачам кращі ціни та кращий рівень сервісу.

— Як не допустити повторення кризи наступного опалювального сезону? Де гарантія, що чергове сезонне здорожчання газу не призведе до нових акцій протесту?

— Щоб не допустити тарифної кризи наступної зими, слід діяти вже зараз. І максимально врахувати досвід 2020 року. Зважаючи на тих пів року, відколи запрацював ринок для населення, звичайно, хотілося б, щоб він почав працювати раніше — ще з травня. Це дало б більше часу для адаптації до нових умов і ситуація була б більш прогнозованою для постачальників. Запровадження ж ринку перед опалювальним сезоном залишило менше часу на це. Також воно збіглося з традиційним сезонним подорожчанням газу, що, на жаль, чимало споживачів пов’язали з самою реформою.

Але здорожчання ж газу було різним у різних постачальників. Регіональні газзбути, які історично мають найбільшу частку споживачів, продавали газ за однією з найвищих цін на ринку. Нові ж гравці зайшли в ринок із суттєво нижчими цінами. Так, у січні різниця між пропозиціями постачальників перевищила 3 грн на кубометрі.

Тут проглядається очевидне зловживання з боку історичних постачальників — газзбутів. І це той випадок, коли держава має інструменти антимонопольного законодавства та зобов’язана втручатися.

Споживачі ж могли по-своєму протидіяти — «голосувати ногами» — перейти до іншого постачальника з привабливішою ціною.

Але споживачі не завжди вільно могли реалізувати право на вибір постачальника — були недостатньо поінформовані. Крім того, їм протидіяли, залякували, дезінформували тощо.

Один із найважливіших уроків для ринку — це правильна інформаційно-просвітницька кампанія.

На жаль, дотепер українці недостатньо знають про можливости ринку газу та переваги зміни постачальника. І цим вмить користуються політики-популісти.

Ситуацію потрібно виправляти. Українцям варто донести суть і необхідність ринкових реформ. Люди мають зрозуміти: щоб жити, як у Європі, нам потрібно змінювати пострадянські підходи в економіці та політиці. Адекватної альтернативи європейському ринковому вектору просто не існує!

А час із обмеженням ціни на рівні 6,99 грн слід використати для того, щоб навести лад із дотриманням правил ринку всіма учасниками та покращенням захисту вразливих споживачів.

— А як саме варто захищати вразливих споживачів?

— Насамперед треба нарешті з’ясувати, кому держава справді має допомагати, а хто цілком у змозі й сам платити ринкові ціни на газ, тепло тощо.

Бо несправедливо встановлювати єдину, занижену ціну й для умовної пенсіонерки з невеликим помешканням, і для власника будинку в сотні або й тисячі квадратних метрів десь у Кончі-Заспі.

Урегулювати ситуацію має вдосконалення адресних житлових субсидій, а також, можливо, запровадження додаткових інструментів соціального захисту вразливих споживачів. Саме таким споживачам і потрібно надавати цільову грошову допомогу. В держави сьогодні відсутня персоніфікована інформація, скільки фактично споживають газу споживачі, яких можна віднести до категорії вразливих і які не є субсидіантами, хто вони, яка їх кількість та скільки вони сплачували за газ, для того, щоб оперативно надати їм цільову адресну допомогу.

Адресна допомога — це найефективніший варіант захисту вразливих споживачів.

Бо дбати потрібно не лише про вразливих споживачів, а й про ефективне витрачання грошей платників податків. Держава не має давати людям підстав для нераціональної поведінки. Наприклад, коли субсидіант не має мотивації змінювати постачальника з високою ціною на постачальника з більш низькою, бо йому держава все одно покриє всі витрати. Платники податків цього не зрозуміють.

Тож люди мають отримувати нарахування субсидії лише за визначеною державою граничною ціною на газ, яка дорівнюватиме справедливій ринковій ціні. І якщо споживач і надалі хотітиме, щоб субсидії вистачило для обігріву домівки, йому доведеться шукати постачальника з нижчими цінами на газ, аніж у історичного постачальника. Це буде справедливо щодо платників податків та стимулюватиме людей ставати раціональнішими.

Такі зміни сприятимуть збільшенню довіри до держави з боку платників податків, а також заощадженню державних фінансів, які можуть бути скеровані на додаткову соціальну підтримку більшої кількости споживачів, а не на вимивання коштів з бюджету у вигляді компенсацій газзбутам, які завищили ціну із метою отримання надприбутків. Крім того, це також не спотворюватиме ринкові сигнали для решти споживачів.

— А що робити з домінуючим становищем низки газзбутів?

— Це — ще один виклик для успішної реформи. Настав час розв’язати проблему зі зловживанням домінуючим становищем газзбутів, афілійованих із облгазами. Вони отримали в спадщину майже всіх побутових споживачів і вперто хочуть отримувати надприбутки з цього надбання. На жаль, часто методи такого «стримування» споживачів є репресивними: тих, хто змінив постачальника, залякують перевірками облгазів, людям виставляють незаконні борги та навіть перекривають трубу, або ж знімають на повірку лічильник і довгий час не повертають його.

Це є відвертими порушеннями законів, прав споживачів і принципів конкуренції. Тож Антимонопольний комітет, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) і правоохоронні органи мали б ретельно розібратися в ситуації.

— Що буде, коли не робити висновків і не вдосконалити ринок?

— Нині в галузі склалася неприпустима ситуація, коли певні компанії порушують правила, але покарання за це не несуть. Правила мають бути одні для всіх, і вони мають виконуватися. А профільні органи мають стежити, щоб деякі гравці не зловживали своїм положенням — не завищували ціни, не вчиняли зговір тощо.

Якщо ж цих і інших уроків кризи ми не засвоїмо та не зробимо домашню роботу — під час наступного опалювального сезону ризикуємо знову зіткнутися з тими ж проблемами.

Водночас у нас є всі шанси нарешті змінити ситуацію на краще. У такому разі споживачі справді відчують переваги ринкового підходу до формування ціни на енергоресурси, побачать, що газопостачання — це насамперед сервіс, і що в цій галузі теж мають змагатися за клієнта, але винятково законними й ринковими методами. Переконаний, що змарнувати шанс на таку важливу реформу просто не маємо права.