Ігор КИРЮШИН: «Пережити зиму буде важко»

— У нас криза завжди чомусь починається перед зимою, через що дуже сильно б’є по людях. Якби Нацбанк у березні, коли вже було відомо, що ціни на зерно падатимуть, що наш метал у Південно-Східній Азії вже не користуватиметься таким попитом, почав робити те, що зробив у вересні, — девальвацію гривні, то зараз усе відбувалося б набагато спокійніше. Але теза про захист гривні виявилася сильнішою за здоровий глузд. І сьогодні наше основне джерело енергопостачання — Росія — у найжорстокішій кризі. Їй необхідні фінансові ресурси, а ми ними не володіємо. Тож складностей на ринку енергоресурсів буде більш ніж досить. Як і минулого року можливе відключення від енергомережі цілих районів. Оскільки Росія буде змушена давати газ — все-таки труби йдуть через нашу територію, то за транзит до Європи ми плату отримуватимемо тим же газом. А з нафтою проблема складніша. Адже це валютний товар. Купити валюту на нашій біржі зараз практично неможливо. Виходить, треба повертатися до тендерного комітету, визначати, що є критичний

імпорт, а де те, що може почекати. Інакше цю зиму буде дуже важко пережити.

— Але це ми вже проходили, і результат був не дуже хорошим...

— Я не стверджую, що це надовго треба зробити. Лише на зиму і на весну. Нам би витримати цей важкий час... Якщо зможемо купувати нафту і забезпечувати мазутом наші електростанції, то витримаємо. А вугілля? Його повинні дати наші шахтарі. А ще можна закуповувати в Кузбасі. Звідти дуже багато пропозицій. Росії потрібні гроші, продукти харчування. Якщо ми зможемо купити все необхідне, то витримаємо. Але не можна закуповувати за рубежем речі, які сьогодні країні не потрібні. Можна навіть ущемити своїх бізнесменів, що займаються імпортом продовольства. Півроку переживемо без товарів з Італії, Франції, Америки, які більшості наших людей все одно недоступні, без імпорту, скажімо, меблів. Що нам сьогодні важливіше? Входячи в зиму, треба вживати кардинальних заходів. До речі, приймати їх не просто. За кожне таке рішення уряд січуть різками у Верховній Раді. Адже всі ці рішення вимушені. Вибирається краще з гіршого. Ми ж не можемо залишити людей без тепла. Ще можна посидіти ввечері при свічках. Але без тепла не всидиш.

Про це треба думати.

— В усьому світі енергоресурси сьогодні не проблема: вони дешевшають. А у нас — усе навпаки.

— Наш комітет сприймає ситуацію як вельми критичну. Ось Президент указом від 24 червня ввів нові ставки акцизів. Це благе бажання поповнити скарбницю. Адже треба платити пенсії і зарплати бюджетникам. Але хто прорахував, у скільки разів ці акцизи піднімуть ціни на продукти харчування, як виростуть ціни на промислову продукцію, як це відіб’ється на її конкурентоспроможності?

Ми розробили свої пропозиції, як дати бюджету наповнення, не підвищуючи цін на продукти і товари. Акцизи на низькооктанові бензини і дизпаливо треба зменшити, здійснюючи основний збір податків на автозаправках, де продаються високооктанові бензини. Там і треба черпати кошти для бюджету.

А ще треба посилити боротьбу з контрабандою. Вона просто кладе державу, торгівлю, бізнес. Більшість великих фірм працюють із рентабельністю до 10% саме через конкуренцію з боку контрабандистів. Хто може змагатися з їхніми цінами, якщо вони не платять податків?

Крім того, існують спільні підприємства, що виграли судовий позов у держави з питання про податки. В них вони залишаються без зміни відповідно до гарантії держави, виданої 1992 року. Сьогодні в нас дев’ять компаній, що володіють правом без акцизів і податків ввозити до України все, що їм хочеться. Президент має намір видати указ, що забороняє такі пільги, але це все одно тимчасовий захід.

Єдине правильне рішення — зняти, скасувати акцизи і відправити збір цих податків на кінцевий етап, якщо йдеться про бензин — на заправки. Магазини, що торгують тютюновими виробами — нехай сплачують патенти. Це створить рівні умови для всіх, хто має справу з підакцизними товарами і перешкодить підвищенню цін на продукти харчування, що дуже важливо в умовах фінансової кризи. І в цих питаннях ми знаходимо спільну мову з більшістю фракцій, в тому числі й з комуністами: дизельне паливо, низькооктанові сорти бензину повинні мати мінімальний акцизний збір і вартість. На цьому побудовано вартість перевезення товарів, збори врожаю. На цих марках палива їздять ті, хто бідніший: власники старих машин. Змінюючи указ Президента, ми його не погіршуємо, а робимо кращим. І не йдемо від рекомендацій МВФ про введення і збільшення акцизів. Ми їх знижуємо, але одержуємо реальні гроші від тих, хто продає ці сорти.

— Який механізм цього?

— Зараз Мінекономіки, МЗЕЗторг повинні разом із нами доопрацювати методику цієї справи: введення місячного патенту на продаж 92-го і

95-го бензинів. Він може коштувати від 2,5 до 4 тисяч гривень і буде прив’язаний до курсу долара. Отже, це буде той же акциз, але стягуватиметься він лише з продажу палива, що використовується дуже заможними людьми. А на низькооктанові бензини — народний товар — збори повинні бути мінімальними. Бюджет буде наповнений реальними грошима. Адже заправки заплатять у будь-якому випадку, але треба, щоб не до місцевого бюджету, а до центрального, звідки платяться пенсії та інші соціальні виплати, утримується армія і вся бюджетна сфера. В цьому сенсі я прихильник жорсткої централізації. Центр — це те місце, де сьогодні діляться гроші й за необхідності видаються. Адже їх-то немає. Більша частина надходжень, на які сподівався уряд, виявилися міфічними. Досить сказати, що 92-й і 95-й бензини до країни (за документами) зовсім не потрапляли, бо за них треба було платити акцизи. На заправках їх було повно, а митницю проходив один 76-й. Таким чином крали гроші у пенсіонерів. Далі цього допускати не можна.

№191 07.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»