Iмітація реформ?

Москва і Київ, як заявляють представники офіційних сторін перемовин, ще не домовилися про нову ціну на газ. За цим сьогодні стежить фактично вся держава, адже від того, за якою ціною Україна зможе купувати блакитне паливо наступного року, залежить дуже багато питань, а зокрема — конкурентоспроможність вітчизняної економіки. Енергоємність українського ВВП сьогодні є найбільшою серед країн Європи. Таке малоефективне використання призводить до послаблення конкурентності української економіки, до зростання цін на вітчизняні товари, до енергетичної і, відповідно, до соціально-економічної залежності України від інших держав-імпортерів.

Науковці вже давно розробили методи енергозбереження та енергоефективності, але схоже, що влада, попри те, що неодноразово обіцяла вченим підтримку, мабуть, воліє поки що «гальмувати» процес. Мова йде про розробку Інститутами Національної академії наук (НАН) України комплексної Єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і житлово-комунальні послуги (ЄДСМ). Остання, як зауважив «Дню» керівник її проекту (повна назва — проект Єдиної державної системи моніторингу енергоресурсів та послуг ЖКГ — Авт.) Анатолій Любаревич, вже пройшла всі можливі та неможливі експертизи на рівні міністерств, відомств, РНБО, Президії академії наук за участю КМУ, була підтримана народними депутатами, фракціями, громадськими організаціями та ін. Вона вже навіть затверджена розпорядженням КМУ для практичного впровадження, 2007 року законопроект був прийнятий у першому читанні. На розширеному засіданні Комітету з економічних реформ під головуванням Президента України Віктора Януковича від 28 вересня 2010 року пунктом 10 протокольного рішення була підтримана ініціатива Інституту економіки та прогнозування НАН України (академік В. М. Геєць) щодо розробки законопроекту про впровадження в Україні ЄДСМ. Після цього була маса доручень Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України. Були й термінові доручення «До виконання» прем’єр-міністра Азарова М. Я. (копії документів є в розпорядженні газети «День». — Авт.). А віз ще й нині там. Від декларації впровадження ЄДСМ, зауважують науковці, держава все ще ніяк не може перейти до її впровадження.

Науковцям від НАН України та особливо розробникам ЄДСМ зрозумілі причини блокування системи як дієвого прозорого ринкового механізму в ПЕК та ЖКГ, що здатний забезпечити рівний доступ до ринку всіх учасників, включаючи громадян, звести паливно-енергетичні баланси на місцевому, територіальному, регіональному та загальнодержавному рівні. Адже, маючи такі баланси на загальнодержавному рівні, дуже легко можна диференціювати ціни та уніфікувати тарифи до середньоринкових економічно обѓрунтованих на всій території України. Тобто виконати всі ті стратегічні програми, напрямки та особисті доручення Президента України, про які неодноразово було заявлено. Адже, як пояснили «Дню» в НАН, ЄДМС забезпечує безперервний нагляд за станом справ у паливно-енергетичному комплексі та комунальних комплексах, централізує збір інформації. Її проект розробляли на існуючій технічній та технологічній базі за допомогою розробки уніфікованих форм та стандартів на загальнодержавному рівні, що надає право заявити про ефективність проекту після його впровадження в дуже короткий термін часу та протягом 1—1,5 року знизити як мінімум на 60% енергоємність собівартості ВВП, збільшити надходження до бюджетів всіх рівнів та відрахувань в різні соціальні фонди, методом «батога та пряника» суттєво підняти заробітні плати та пенсії, зняти соціальну напругу у суспільстві.

Наразі різні міністерства здійснюють лише моніторинг окремих видів палива, енергії та послуг. Тож сьогодні в державі існує певна розбіжність щодо енергетичних потоків, обумовлених відсутністю єдиного інформаційного джерела щодо енергетичного балансу, різними форматами балансів окремих енергоносіїв, неузгодженістю роботи органів виконавчої влади щодо формування енергетичного балансу, як зауважує Любаревич. Відсутність у державі балансів та прозорого ринку, який би відповідав вимогам ЄС та іншим країнам світу щодо відокремлення виробництва, транспортування, постачання, споживання та оплати, вже призвела до того, що собівартість вітчизняної продукції значно вища за відпускні ціни аналогічної продукції світу (зупинка таких підприємств, як феросплавний, алюмінієвий, електродний заводи та багато інших). Адже підприємства, орієнтовані на експорт, в гонитві за заробітком валюти демпінгують на зовнішніх ринках і, навпаки, збільшують ціни на внутрішньому ринку. І все це на тлі неплатоспроможних громадян та малого й середнього бізнесу. «Господар ніколи не буде утримувати худобу, коли ціни на сіно та зерно вищі від готової продукції. Таку реальність, неефективність та неконкурентоспроможність вітчизняної економіки яскраво підтверджує від’ємне торгівельне сальдо, — каже Любаревич. — Держава з кожним днем втрачає свій експорт і, навпаки, дає зелене світло засиллю імпорту. Це шлях у нікуди. Безвихідь».

Від штучно завищеної енергоємності ВВП втрачають всі, в першу чергу — великий бізнес, а також середній і малий бізнес, не говорячи вже про кишеню пересічного громадянина. Більше того, як стверджують науковці, ситуація, яка сьогодні склалася в окремих надважливих галузях економіки — зокрема, ПЕК та ЖКГ — вже становить загрозу не лише економічним процесам в державі, а й її безпеці в цілому. Та міра розбалансованості, якої сьогодні сягнуло наше народне господарство, — це фактично свідомий чи несвідомий злочин проти держави, переконані в НАН України. «Судіть самі, промислові підприємства перевантажені надмірною енергоємністю, що робить їх неконкурентоспроможними. В той же час великі фінансово-промислові групи в гонитві за надприбутками намагаються скупити весь залишок енергетичних компаній, що може призвести до ситуації, коли газ та електроенергія будуть, але не буде покупця. Складається враження, що тут більше геополітики. Адже очевидно — в такій ситуації вітчизняні власники підприємств рано чи пізно змушені будуть продати всі свої об’єкти за безцінь «сусіду», який зможе вдихнути в них життя через здешевлення цін на енергоносії, застосувавши при цьому свою систему управління ними», — зауважує Любаревич.