«Iнвестори не розуміють, які правила гри будуть завтра»

Учора був останній день прийому зауважень і пропозицій до проекту оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року. І круглий стіл, проведений 9 липня Фондом ефективної політики, став як би підсумком обговорення цього важливого для подальшого розвитку нашої країни документа. Щоправда, організатори винесли на обговорення не всю стратегію, а лише розділ, присвячений розвитку поновлюваної енергетики. Думається, так було зроблено саме тому, що цей розділ став предметом найгострішої критики з боку громадських організацій і асоціацій, об’єднуючих компанії, що займаються використанням сонячної, вітрової і гідроенергії.

Сторону розробників стратегії представляли старший проектний менеждер Фонду Роман Рубченко і керівник департаменту стратегічної політики, інвестицій і ядерно-енергетичного комплексу Міненерговугілля Микита Константінов. Якщо відверто, їм було непросто парирувати випади прихильників поновлюваної енергетики. Проте Рубченко в ролі адвоката оновленої стратегії був достатньо упевнений і знаходив потрібні аргументи. За його словами, розробники стратегії прагнули зробити її найбільш реалістичною, тоді як на Заході в таких випадках ставлять завищену планку, сподіваючись отримати найвищі результати. «Ми розвиваємо зелену енергетику реалістичними темпами», — заявив Рубченко. Константінов захищав стратегію по папірцю...». «Нашим завданням при розробці стратегії було задовольнити попит у країні на електроенергію, — зазначає він, — але при цьому зробити фінансове навантаження найменшим». Втім, одна з головних тез директора департаменту полягала в тому, що автори цього документа не лише не бояться критики (її на всіх етапах обговорення звучало досить багато), а хочуть її почути з тим, щоб максимально врахувати всі точки зору.

Президент Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива і енергії Віталій Давій обгрунтував свої претензії до оновленої Енергетичної стратегії: «Ми теж проти популістських необгрунтованих висловлювань, але ми не хочемо, щоб підбили на злеті галузь, яка лише почала розвиватися, набирати оберти і вже досягла певних висот. Причому в основному зусиллями зарубіжних інвесторів, які за приватні гроші почали створювати в Україні безліч цікавих проектів». Давій констатує, що поновлювана енергетика — це мало не єдина галузь, «куди течуть зарубіжні інвестиції». Експерт зазначає, що обговорювана стратегія добре пропрацювала, але «на певному етапі вона пішла в розріз з тією динамікою, яку ми спостерігаємо вже сьогодні». За словами Давія, одна лише публікація цього проекту стала поганим дзвінком для багатьох зарубіжних інвесторів. «Ви ж декларували, що рухатиметеся згідно з європейськими директивами, — розповідає Давій про реакцію інвесторів, — а що буде із зеленим тарифом?». І тому, стверджує президент асоціації, багато інвесторів припинили реалізацію проектів. «Вони не розуміють, які правила гри будуть завтра», — пояснює він. На його думку, особливо непокоять інвесторів відносини між виробниками і покупцями електроенергії. Чи залишаться на ринку посередники чи всі укладатимуть лише прямі контракти? У стратегії «дуже багато незрозумілостей, а на їх тлі ризик для інвесторів вже зашкалює», — характеризує Давій документ.

Досить серйозній критиці піддали оновлену енергостратегію і українські атомники. Асоціація «Український ядерний форум» навіть прийняла з цього приводу так званий позиційний документ. Підкреслюючи значущість оновленої стратегії, він докоряє її авторам у тому, що пропонуючи підвищити конкуренцію між різними видами енергії, вони зарахували механізм цієї конкуренції до рівня «технічних деталей», які мають проробити пізніше. Авторів позиційного документа непокоїть, що «наслідком впровадження будь-яких неринкових механізмів, що суперечать основному принципу ринкової конкуренції — справедливій конкуренції на рівних умовах, — буде неминуче підвищення цін для кінцевого споживача». Атомники вважають, що немає потреби у створенні будь-яких спеціальних механізмів.

Вони також, схоже, не без підстав побоюються, що насправді конкуренція між видами електроенергії обернеться змаганням за найпривабливішу ціну, а їх лобі не зуміє протистояти могутньому теплоенергетичному лобі, яке брало участь у створенні оновленої стратегії і здатному просувати в усіх державних органах і в парламенті інтереси теплової генерації. Позиційний документ наводить цікаві цифри. В Україні тариф для атомної енергетики в квітні цього року становив 21,1 коп./кВт.ч, а для ТЕС — 67,1 коп./кВт.ч. Як бачимо, різниця в три рази. При цьому автори документа зазначають, що з 2000 року тариф для АЕС зріс лише в 2,8 рази, тоді як для ТЕС — у шість разів. Вони констатують, що інвестиційна складова тарифу для АЕС є неприпустимо малою.

Атомники вважають, що в тексті стратегії повинна б знайти адекватне віддзеркалення проблема сировинної бази атомної енергетики країни. Але в ній є лише посилання на державну програму «Ядерне паливо України», затверджену 2009 року на період до 2013 року. Але стратегія ж розрахована на триваліший період, а вказана програма, до того ж постійно страждає від недофінансування. І це ставить під сумнів, зазначають автори позиційного документа, реалістичність задекларованої у стратегії мети — забезпечити, щоб після 2030 року єдиною іноземною складовою ядерного палива, яке споживається на території України, була б послуга із збагачення урану.

Виступаючи під час обговорення оновленої стратегії і позиційного документа, почесний президент Українського ядерного товариства Костянтин Бронніков зазначив, що у стратегії є цифра (388 мільярдів гривень), яку планується витратити на розвиток атомної енергетики і розвиток власного ядерного циклу. Але фахівцеві незрозуміло, «скільки з цієї суми ми залишимо в Україні, а скільки кудись там передамо». «Без аналізу інфраструктури кожної галузі енергетики — це не стратегія, — упевнений Бронніков, — це декларація про цілі». У стратегії, на його думку, «слід було б визначити, розвиток якої галузі Україні по кишені. А у нас на нову стратегію зараз не те що «п’яти рублів на великих раків», але і трьох рублів («на маленьких») немає», — вважає почесний президент ядерного товариства. «У нас багато розмов щодо Х-3, Х-4 (про будівництво нових ядерних блоків) і створення ТЕО для цих об’єктів вартістю 40 мільярдів гривень, але де ми їх візьмемо? Росія не збирається їх давати — виконувати свої обіцянки. А якщо і дасть, то так, що ми їх ніколи не відпрацюємо. У нас така ж ситуація склалася із СВЯП — немає затвердженої ядерної установки, неясні джерела фінансування і таке ін.». Його також непокоїть проблема відпрацьованого палива. Чи є в Україні люди і установи, які нею займаються? «Ми створюємо таким чином ризики для майбутніх поколінь», — упевнений Бронніков.