Хороший вересневий сюрприз

Екс-прем’єр-міністр України Юрій Єхануров вчора висловив думку про те, що збереження поточних тенденцій в економіці створює передумови для збільшення реального валового внутрішнього продукту (ВВП) в Україні в 2006 році на 7%. Це дещо сміливе твердження тим не менше виходить саме з нинішньої сприятливої макроситуації. В будь-якому разі п. Єханурова вже можна привітати з тим, що він виграв парі в одного з керівників ЄБРР Жака Лем’єра, який свого часу прогнозував дуже низькі темпи зростання українського ВВП. Окрім того, екс-прем’єра можна привітати також із тим, що тоді він не піддався тиску і не дозволив переглянути в сторону зменшення прогноз зростання ВВП.

Тепер ми бачимо, що останню третину року, яку значною мірою можна назвати вирішальною, економіка України почала на мажорній ноті. Траєкторія зростання ВВП з 5,7% у серпні піднялася у вересні до 6,2%. Це дуже хороший сигнал, тим більше що це сталося після липнево-серпневих змін у кумулятивній динаміці (ВВП зріс за 8 місяців на 5,7% проти 5,5% за 7 місяців; на 5,4% за 6 місяців; на 4,0% за 5 місяців; на 2,7% за 4 місяці; на 3,2% за перший квартал). Таким чином, зростання набрало формату прискореного.

Але час для того, щоб салютувати цьому досягненню, ще не настав. Водночас піднявся інфляційний тиск. Ще у серпні інфляція споживчих цін була на 1,9%, а у вересні вже лише на 0,3% меншою, ніж зростання ВВП. Водночас почали зростати державні борги.

Та й саме зростання ВВП у вересні не зовсім задовольняє уряд за своєю структурою. Приріст забезпечили в основному послуги. Їх динаміка виявилася вищою за очікувану. Між тим в Мінфіні й Мінекономіки на рівні керівництва відмічається хронічна недооцінка і навіть нерозуміння ролі сфери послуг і споживчого попиту. Натомість гіпертрофованою залишається оцінка ролі промисловості й сільського господарства. Той, хто тримається такої хворобливої орієнтації, і надалі буде періодично помилятися із прогнозами. У вересні сфера послуг, питома вага якої становить близько 50%, мала в усіх її підрозділах від 0,5% до 1,1% додаткового темпу росту. У транспорті та торгівлі, які разом створюють близько 25% цієї сфери, кумулятивна динаміка покращилася на 0,5%. А найбільше (на 98%) — в інших підгалузях сервісної діяльності, питома вага якої у створенні ВВП сягає теж близько 25%. В цьому сегменті економіки додаткове зростання валової доданої вартості становило 1,1%, тобто кумулятивна динаміка піднялася з 5,1% до 6,2%.

Галузі ж, які мали від’ємний внесок у рух ВВП (сільське господарство), свої позиції не погіршили. А ті галузі, позитивна динаміка яких була мінімальною (промисловість — +0,1-0,2%), (енергетика — +0,2%), (освіта — 0,4%), (охорона здоров’я — 0,2%), у сумі за своєю питомою вагою (близько 38%) поступаються галузям сфери послуг. На додаток до цього знову пожвавилося будівництво (приріст валової доданої вартості з 7,1% за вісім місяців піднявся до 7,6% за дев’ять). Висхідною була і позиція «чистих податків на продукти» — з 5,6% до 5,9%. Це означає, що покращилося фіскальне адміністрування. І це теж значний позитив.

Промисловість не радує. Добувна погіршила динаміку створення валової доданої вартості на 0,1% за січень — вересень у порівнянні із січнем — серпнем (з 6,2% до 6,1%), а обробна хоча й покращила, та лише на 0,2% (з 5,2% до 5,4%). Сільське господарство перебуває у рецесії. Від’ємна динаміка руху валової доданої вартості, створеної у сільському господарстві (-2,3%), залишалася на рівні попередніх 8 місяців. А от внесок експорту став вагомішим. За січень — серпень експорт товарів зріс на 7,1%, а за серпень — на 29,7%.

Та все ж головним двигуном економіки залишається внутрішній попит, здебільшого — споживчий. Доходи населення у січні — серпні зросли на 29,9%, а інвестиції в основний капітал (попередньо) — на 12%.

Які обставини стримують ще більше зростання ВВП в Україні та його вихід в кінці року на рубіж, який прогнозує Єхануров? Вітчизняний бізнес «стежить» за бюджетною дискусією. Іноземні інвестори — за ходою політичної консолідації.

В будь-якому разі «сюрпризна» для багатьох експертів динаміка ВВП у серпні спонукає до того, щоб були засвоєні певні уроки. Не слід давати принизливих оцінок споживанню, жонглюючи штампами «проїдання» тощо. Добре розігрітий попит громадян — один із головних рушіїв економічного зростання, його мотор. Він рухає економіку уперед, навіть при тимчасовій інвестиційній паузі. Не говорячи вже про спад зовнішнього попиту, якому внутрішні фактори, орієнтовані на споживчий сектор, можуть стати достойною альтернативою.

Так само не можна пов’язувати економічне майбутнє країни лише з металургією і рослинництвом, вугільною чи тваринницькою галузями. Варто ширше розкрити двері, як і інші розвинуті постаграрні й постіндустріальні країни, для розвитку сфер послуг, і перш за все — фінансових, інформаційних. Саме вони у цивілізованих країнах грають першу скрипку в оркестрі економічного життя.

Дуже актуальний урок мають зробити з вересневого піднесення ВВП проектувальники бюджету- 2007. Їм не треба «наступати на горло пісні» споживчого попиту під псевдонауковими лозунгами щодо переходу від споживчого до інвестиційного стимулювання. Високе споживання із задоволенням підтягне приватний бізнес, якщо його не тиснути податками, дорогими кредитами, зумовленими сумішшю підвищеної інфляції та політичних ризиків. У нашої економіки інфляційний тиск все ще вищий за інвестиційний.

Не слід також провокувати надмірну волотильність споживання. Шкідливим може стати будь-яке зниження соціальних стандартів. Кращим вибором, якщо його роблять не аматори від фінансів, а професіонали, було б забезпечення адекватної збалансованості інвестиційного і споживчого компонентів бюджетних непроцентних видатків. Не потрібні жодні стрибки. Вони шкідливі, небезпечні й навіть апріорі авантюрні. Економіка може стрибнути, але не буде далі рухатися вперед швидко і довго.

Сьогодні важливо правильно оцінити подальші перспективи економіки. Висхідний рух, безумовно, все ще можливий. Йому допоможе стабілізація світової торгівлі. За цих умов потрібна не рестрикція, а лібералізація експорту — зерна, м’яса, молока, сирів тощо — поміркована, без «позахмарних» квот. Не вичерпані й ресурси експорту металу. Однак основні надії — у сфері переробки агросировини. На 0,1 — 0,2% може «підштовхнути» зростання ВВП харчова промисловість.

Нацбанку бажано обережно «розжимати» ліквідність банківської системи і водночас віддавати пріоритет протидії інфляції — задля здешевлення кредитів і посилення апетиту інвесторів.

Уряд з Верховною Радою повинні не далі як у листопаді ухвалити бюджет, а також нарешті наважитися на помірковану податкову декомпресію, не пресінгувати надмірно соціальні видатки, підставити не підніжку, а плече експорту.

Було б добре передбачити тимчасове (на 3 роки) бюджетне субсидування газових цін для хімії та металургії. З цією метою можна навіть дещо збільшити ліміт запозичень.