Кінець застійних канікул?

Реальний валовий внутрішній продукт України в листопаді 2006 року зріс проти цього ж місяця торік на 8,2%. Таким чином, за підсумками січня-листопада темп зростання ВВП збільшився до 6,7%, тоді як за підсумками десяти місяців він становив 6,5%.

Отже звичного сезонного гальмування економіки не відбулося. Зростання не видихається, а навпаки прискорюється. Повільно, але неухильно. Це наближає економіку до бюджетного цільового орієнтиру — 7% зростання ВВП, а також до впевненої трендової лінії 2000—2005 років, коли середньорічне зростання ВВП становило 7,2%.

Темпи росту залишаються сильними навіть на підвищеному інфляційному фоні. Подолано тимчасову слабкість 2005 року та рецесійний синдром початку цього року. Сьогодні відбувається формування річного піку зростання, причому листопадовий максимум у грудні можна буде навіть подолати. Отже, макроекономічний фон істотно покращився: в листопаді скорочувалася інфляція — натомість ВВП продовжив зростання.

Які джерела цього процесу? Висхідну динаміку ВВП вже 2,5 року генерують споживчі видатки. Як і у липні-жовтні лідерами зростання залишилися сервісні галузі: торгівля приросла у кумулятивному вимірі на 15,6% (проти 15% у січні-жовтні), поліпшили кумулятивну динаміку з 9,5% до 9,8% транспортні послуги. Зберегли жовтневий динамізм галузі освіти і охорони здоров’я. Посилили свою роль у якості драйверів інвестиційно-орієнтовані галузі — будівництво, яке покращило свій індекс на 0,4% (з 8,4% за 10 місяців до 8,8% за 11 місяців), обробна промисловість — відповідно 5,2% та 5,6%. Стабілізовано активність в енергетиці. Скоріш за все причиною є своєрідність погодних умов. Тож це досягнення — тимчасове. Щоправда, валова додана вартість за 11 місяців була на 0,1% менша за приростом, ніж за попередні 10 місяців.

Залишається негативним внесок у створення ВВП, одержаний від сільського господарства, мисливства і лісового господарства. Галузь все ще має невеликий, але мінус — 0,6%. Тобто вона його не створює, а лише з’їдає.

Зростання ВВП спиралося на такі фактори. Після тримісячної паузи поліпшилася (на 0,4%) позитивна динаміка обробної промисловості, і її внесок став більш вагомим. Добре працювала торгівля: нині у розпалі споживча лихоманка, але її пік ще попереду (зазвичай він припадає на грудень). Триває і кредитний бум (зберігається довгострокова підвищувальна тенденція). А от інвестиційні «канікули» скінчилися: зростання капітальних вкладень в основний капітал за попередніми даними становить 18% з початку року. Сьогодні вже можна сказати, що економіка адаптується до нових цін на газ (крім хімії).

Важливим фактором, що прискорює зростання українського ВВП є посилення євро, яке протидіє ревальвації реального обмінного курсу гривні і, по суті, тримає «на плаву» експорт (на додаток до стабільності цін на метал). «Допомагає» реальному сектору і часткове перенесення вартості енергоносіїв на кінцевих споживачів товарів і послуг.

Та, звичайно, потенціал зростання вітчизняної економіки нині значно більший. Його ще не досягнуто через дрейф донизу, що триває в аграрному секторі. Негативний внесок у димаміку ВВП роблять експортно-імпортні операції, про що свідчить значний дефіцит торговельного балансу. Гальмує згідно з сезонною традицією добувна промисловість, хоча й досі має позитивну динаміку.

Провину за недобір ВВП можна також покласти на недостатність зусиль щодо подальшої детінізації економіки. Негативний вплив на неї мали також коливання цін на енергоносії за умов збереження кризового стану нафтопереробної та нафтохімічної, а також, до чого ми вже майже звикли, легкої промисловості.

Серед суб’єктивних стримуючих факторів, які позначилися на темпах зростання економіки, очікувальна позиція виробників під час навколобюджетної дискусії, а також різноспрямовані сигнали щодо намірів у сфері приватизації, яка знаходиться нині у стадії анемії, співставної з періодом кінця 90-х років. В цьому плані можна також говорити про резервування частиною виробників товарної пропозиції (у розрахунку на отримання податкових пільг у 2007 році).

Чи можна у грудні й у наступні місяці прискорювати листопадове зростання? Відповідаючи на це риторичне запитання, слід наголосити на необхідності посилення контролю за використанням бюджетних коштів, спрямовуваних на підтримку галузей, які є проблемними з точки зору внеску у динаміку ВВП (аграрний сектор, нафтопереробна, легка промисловість, вуглевидобування). Для цього слід активізуватися Рахунковій палаті, парламентському бюджетному комітету і Контрольно-ревізійному управлінню.

Вкрай потрібні також зрушення в царині експорту. Починати тут треба з вчасного повернення ПДВ експортерам, а також з відновлення у повному масштабі експорту до Росії. Національний банк і уряд мали б запровадити зменшення процентних ставок за кредитами і закріпити тенденцію збільшення їх долі в структурі джерел фінансування інвестицій.

Вже сьогодні слід також готуватися до відвернення загрози різкого зменшення споживчого попиту у зв’язку із «заморожуванням» темпів зростання мінімальної зарплати та іншими бюджетними факторами понижувального впливу на темпи зростання доходів населення. Перегляд бюджету було б добре здійснити не по закінченню першого кварталу, а за підсумками січня-лютого, і змістити (гадаю, темпи зростання ВВП дозволять це зробити) оновлення прожиткового мінімуму і наближення його до прожиткового з грудня на 1 травня.

Хоча 6-7 відсоткове зростання ВВП наступного року має відносно самодостатню перспективу, в балансі макроризиків чітко простежується переважання інфляційної загрози. Тому Нацбанку сьогодні не слід «захоплюватися» монетарною підтримкою ВВП і робити небезпечну підкачку ліквідності. Відповідна політика Нацбанку досі залишається стимулюючою. Це, особливо в умовах традиційно розширених бюджетних трат грудня, досить ризиковано. Оскільки нинішній і наступні два місяці найбільш інфляційно небезпечні, варто надати перевагу поміркованій «закрутці монетарних кранів» перед спокусою надати додатковий імпульс зростанню.

А от урядові варто б надати нового розмаху створенню робочих місць. Це дозволить підтримати споживчі видатки на рівні, достатньому для збереження нинішньої динаміки руху ВВП.