Кожен дев’ятий закарпатець – заробітчанин

Все більше жителів Закарпатської області виїжджає у пошуках роботи за кордон. Згідно із даними Державної міграційної служби, лише з початку цього року 197 закарпатців отримали дозволи на виїзд за кордон на постійне місце проживання. З них – 68 осіб працездатного віку, 88 – пенсіонери, 40 – діти. Головною країною для еміграції закарпатців є Угорщина, куди вирішила переїхати на постійне місце проживання 91 особа. За нею – Чехія  та Італія, куди виїхали 36 та 17 чоловік відповідно. В цілому ж за роки незалежності України на постійне місце проживання в інші країни вже виїхало декілька тисяч жителів Закарпаття.

Найчастіше у пошуках роботи виїжджають жителі Тячівського (12 тисяч), Хустського (9 тисяч) та Рахівського (8 тисяч) районів, кажуть в Закарпатському обласному Центрі зайнятості. Відтак, сьогодні кожен дев’ятий працездатний закарпатець – заробітчанин.

Разом із тим, дедалі більше людей їде на заробітки, щоб не просто попрацювати, а оселитись в інших країнах. «Українці їдуть закордон, аби дати у своїм дітям належну освіту, роботу, забезпечити гідне життя. Зароблене потом, а не раз і кров’ю, витрачають вдома, інвестують рідну державу. А що держава дає їм? Наразі – лише «гарантує» побори у міліції, медзакладах, освіті, судах. І ця безвихідь триває десятиліттями. Тому багато хто намагається виїхати за кордон з родиною назавжди», – каже родичка одного із емігрантів-заробітчан Мар’яна Гав’юк.

Про те, чому закарпатці почали частіше виїжджати за кордон та як їх повернути, говорили учасники кругового столу «Актуальні проблеми закарпатського заробітчанства», організованого Закарпатською обласною організацією Національної спілки краєзнавців України. Серед головних причин – складна ситуація на ринку праці. Адже більшість підприємств, організацій та установ знаходяться в обласному та районних центрах, а віддалені населені пункти перетворилися на осередки довготривалого безробіття. Як наслідок, - масові матеріальні проблеми в сім’ї та неможливість вирішити їх в Україні.

Майже всі учасники наголошували на нездатності влади ефективно реагувати на запити людей. Окрім цього, майже нічого не робиться для створення нових підприємств, розвитку виробництва, налагодження сприятливого інвестиційного клімату у краї. Також, зазначили експерти, назріла необхідність надання області широких економічних повноважень, вибудовування нових економічних зв’язків із партнерами закордоном.

Щоб вирішити цю проблему, учасники круглого столу пропонують прийняти закон «Про зовнішню міграцію», в якому законодавчо визначається статус українських трудових мігрантів та членів їхніх сімей, соціально-економічні, освітні, культурні та інші гарантії для них.

«Українському уряду слід також активізувати переговорний процес щодо укладання двосторонніх міжнародних договорів між Україною та іноземними державами про працевлаштування та соціальний захист трудових мігрантів. Також необхідне визнання документів про освіту, українських посвідчень водія та взаємного зарахування пенсійного стану. Окрім цього, варто забезпечити лібералізацію митних процедур стосовно ввезення власного майна, придбаного за кордоном для українців – трудових мігрантів, які повертаються в Україну, та цілу низку інших заходів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях», - наголосив у коментарі «Дню» голова спілки краєзнавців Закарпаття Михайло Делеган.

КОМЕНТАР

Микола БЕРЕЖАНСЬКИЙ, кандидат економічних наук, викладач Ужгородського національного університету:

- У процесі конституційної реформи слід передбачити розширення права місцевих органів самоврядування щодо здійснення самостійної ефективної фінансово-економічної діяльності, у тому числі, і по залученню коштів заробітчан для розвитку місцевої економіки. Разом з парламентаріями та представниками громадських організацій розробити та подати до Верховної Ради України проект Закону «Про зовнішню трудову міграцію».

Варто б розробити комплексну програму на 2015-2020 роки сприяння повернення громадян України, які перебувають за кордоном на Батьківщину, передбачивши для них податкові, митні та інвестиційні пільги.

Увагу органів державної влади та місцевого самоврядування Закарпатської області слід зосередити на залученні інвестицій для розширення мережі рекреаційних закладів, використання місцевих природних ресурсів, зокрема лісів, мінеральних вод. Також потрібно активно розвивати сільський туризм та забезпечити фінансування його інфраструктури, вирішити питання щодо створення у кожному районі малих підприємств по переробці молочних продуктів та підтримувати розвиток фермерських господарств, насамперед у гірських районах.