Криза: мінуси і плюси
Чи виникне в Україні гармонійна економічна структура?В офіційних аналітиків і прогнозистів своєрідні жнива. Трохи більше місяця залишилося до конституційного терміну (15 вересня) подачі урядом України до Верховної Ради проекту закону про державний бюджет на 2006 рік. Але деякі дані вже навіть просочилися в пресу. Повідомляється, що Мінекономіки планує скоректувати на 2005 рік прогноз зростання ВВП із 8% до 6- 6,5%, залишивши прогноз щодо інфляції на колишньому рівні (9,8%). І хоча ці дані не можна назвати офіційними, сперечатися з ними, на нашу думку, можна і треба.
Почнімо з базових значень ВВП і його динаміки протягом цього року. Темпи економічного зростання за перше півріччя 2005 року становили 4%, скоротившись утричі порівняно з 2004 роком. Якщо ж за базу для порівняння брати липень до липня, то темпи економічного зростання скоротилися ще більше (19 до 4). Інфляція, як стверджує уряд, за перше півріччя 2005 року становила 6,4%, що, на жаль, перевищує «графік» попереднього року. Тож з огляду на виниклу економічну динаміку важко чекати, що до кінця року уряд витримає передбачені при затвердженні нового бюджету темпи зростання на рівні 12% (а інфляцію — на рівні 9,8%). Власне кажучи, і половини від цього значення, тобто 6%, також важко чекати, оскільки в такому випадку неважко порахувати, що решту півроку ВВП повинен зростати зі стабільним темпом не нижче 8% кожен місяць (проти аналогічного місяця минулого року). Це, хоч і можливо, але на тлі ймовірних ризикових подій виглядає досить непевно. Звідси найоптимістичніше значення для простої лінійної моделі прогнозу 5 — 5,5%. Тому в 2005 році реальнішим поки що виглядає значення менше 5%. І від нього слід відштовхуватися під час розрахунків прогнозу різних економічних показників на 2005 рік, враховуючи всілякі поправки на ризики та на сприятливі події, що можуть допомагати зростанню.
Щоправда, тенденція до перегляду темпів приросту ВВП характерна зараз і для розвиненіших країнах світу. Головна причина цього, на нашу думку, в тому, що традиційна економіка вичерпала ресурси свого розвитку та пішла на спад. Нафта, газ перестають відігравати позитивну роль в економічній динаміці. А інноваційна економіка, що формує новий ресурсний устрій, і, найголовніше — інноваційну енергетику, не встигла сформуватися.
Розглянемо можливі ризики, здатні вплинути на зміну цього значення ВВП. Зростання цін на нафту на світових ринках перевищило психологічно важливе значення в $60 за барель, а Росія підняла експортне мито на нафту до $140 за тонну. Крім того, вона планує збільшити втричі ціни на природний газ для України. Але головне, що, згідно з прогнозами нашого Інституту, економіка України поступово наближається до своєї першої природно-еволюційної економічної кризи, причинами якої будуть фундаментальні закономірності розвитку ринкової економіки. Як до зими або літа, так і до них треба готуватися.
Тому зараз технічно правильним було б дати уточнений прогноз на рівні не вище, а навіть нижче 5%. По-перше, фіскальні інструменти управління економікою України продовжують свій природний розвиток, а тому все ще далекі від досконалості. У цих умовах завищення прогнозованих темпів економічного зростання автоматично збільшуватиме фіскальний тиск на суб’єктів економічної діяльності. Для них буде краще, якщо прогнозне значення виявиться небагато нижче за реальне.
Важливим чинником прогнозування виступає висновок про зростання економічного тиску зі сторони РФ, який треба кваліфікувати як економічну війну проти України.
Назвавши речі своїми іменами, набагато простіше будувати реальні прогнози та відповідні економічні стратегії. Але, крім мінусів від зростання цін на енергоносії, ми отримаємо й плюси (як і від будь-якої війни: мобілізація сил на боротьбу з труднощами об’єднує націю; напруження економічних, фінансових і інших ресурсів — дисциплінує, раціоналізує їх використання, формуючи практики або стандарти цінних економічних поведінок; активніше підштовхує до інновацій. Після закінчення кризи це дає країні, яка її пережила, перевагу перед іншими країнами у вигляді мобільнішої економіки та досконалішої її структури. В умовах економічної війни у сторони, яка обороняється, немає іншої стратегії, крім інноваційної. Адже інновація формує новий, відповідний їй, ресурсний і технологічний устрій.
Утім, існують і позитивні чинники, здатні вплинути на зростання ВВП у 2005 році до значення понад 5%. У червні ми стали свідками зростання грошової пропозиції. Це був своєчасний і сильний хід Національного банку. Він стимулює ділову активність, сприяючи реалізації наявного потенціалу, закладеного попереднім поколінням. Зовні вияви зростання ділової активності виглядають як економічне зростання, тобто у вигляді збільшення темпів приросту ВВП. Але цей збіг тільки за зовнішніми виявами, оскільки економічне зростання — це зростання якісно нового потенціалу економіки, тоді як, говорячи про відновлення монетарних пропорцій, ми говоримо про відновлення пригнобленого кризою наявного економічного потенціалу. Червневе форсоване зростання грошової пропозиції, вважаємо, слід назвати найвдалішим у стратегічному розумінні. Липень-серпень немов закріпили за собою репутацію дефляційного періоду, і тому зростання грошової пропозиції напередодні — хороший чинник стимулювання економічної активності з мінімальними інфляційними ризиками. Монетарний чинник повинен буде позитивно вплинути на економічну активність, а через неї — і на економічну динаміку. А ось різке зростання грошової пропозиції в березні несло ризик інфляційного тиску, хоч і компенсований ревальваційною політикою Нацбанку. І це був не зовсім, як нам здається, вдалий хід. Тут бажана вивірена стратегія, що враховує ходи і навіть можливі помилки уряду, причому ще й із випередженням його дій. Але темпи зміни грошової пропозиції повинні бути плавними. Неперевершеним зразком у здійсненні ідеальної стратегії є політика грошової пропозиції Федеральної резервної системи США, здійснювана від 2001 року і по сьогодні.
Не можна залишити без уваги й те, що українські домашні господарства отримують досить відчутні доходи від сучасних «остарбайтерів». Але через карликову величину національної економіки, вони поки що не надають відчутного стимулюючого впливу на зростання внутрішнього попиту. Хоча безпосередньо впливають на валютний курс, аналогічно інтервенціям НБУ, а також на зростання ВВП у 2005 і 2006 роках. Проте цей же чинник одночасно наближатиме початок економічної кризи внаслідок своєрідного спотворення ринків. Оскільки уряд досі не створив реальних інноваційних проектів і навіть передумов до них, у країні відсутні точки високоефективного тяжіння та використання цих коштів. У результаті кошти «остарбайтерів» лише сіють атмосферу невпевненості в майбутньому в середнього класу. Щоб компенсувати цю психологічну нестійкість, гроші вкладають у спекулятивні напрями, насамперед у житлову нерухомість. Але щойно ці спекулятивні напрями наситяться капіталами, які перейдуть із грошової форми в матеріальну, так що їх неможливо буде витягнути одномоментно, і почнеться криза. Причина її банальна — спотворення структури економіки, — оскільки в кінцевому результаті реальний дохід у майбутньому (головна мета інвестиції) отримують тільки від вкладень в інноваційні напрями економіки. Звідси висновок: гармонійний розвиток економічної структури відіграє вирішальну роль у благополуччі країни. На жаль, ця проста істина невідома тим, хто складав і затверджував бюджет на 2005 рік.
Перспективи зростання темпів економіки зараз спираються насамперед на чинник урожаю. Але водночас дуже важко сказати, чи вдасться уникнути підвищення цін на сільськогосподарську продукцію через зростання цін на енергоносії. Якою мірою ці два чинники компенсують плюси та мінуси один одного? Від цього залежатиме темп зростання ВВП у цьому сегменті джерела доходів.
Водночас панікувати з приводу наближення економічної кризи недопустимо. Попри низку ряд негативних шоків, яких зазнала економіка в першому півріччі, вона все ще «тримає удар». Хоча одночасну зупинку трьох НПЗ і загрозу Росії втричі підвищити газові ціни важко переоцінити... І все ж старт системній кризі може дати лише криза в інвестиційній сфері, можливо, навіть у будівництві, що різко знизило свої обсяги (майже на 8%) у першому півріччі після будівельного буму 2004 року та зростання за рік більше ніж на 30%. Небезпечні також перенакопичення в грошовій сфері, падіння прибутковості національних грошей. Утім, Україна сьогодні ще не стоїть на порозі кризи. Попри дедалі густіші хмари, спричинені несприятливою економічною кон’юнктурою, ми все-таки небезпідставно чекаємо цього року економічного зростання. І хочеться особливо наголосити, що для нього 5% — це хороший темп. Наприклад, США вважають, що в них все о’кей за темпів зростання близько 4%. Тому бізнесу можна спокійно будувати прогнози та стратегії, взявши за базу саме цю величину. Якщо ми закладемо в прогнози песимістичний сценарій, то знижуються ризики додаткових витрат в економіці, що виникають під впливом фіскального-адміністративного чинника. З іншого боку, отримавши внаслідок таких прогнозів вихід на оптимістичний сценарій, ми матимемо додатковий резерв для розвитку інновацій.
Такий самий підхід може бути й щодо прогнозного показника інфляції. Якщо вже сьогодні видніються контури інфляції в 14-15%, то не треба боятися закладати їх у прогноз. Це не означає, що з інфляцією не слід боротися. Зауваження МВФ Україні щодо цієї проблеми абсолютно справедливе й актуальне.
Викликає тривогу, що практично в усі попередні роки ці показники підфарбовувалися на догоду політиці. Політики при владі ВВП завищували, а інфляцію занижували. І, навпаки, політики з опозиції ВВП занижували, а інфляцію завищували. Чи стане винятком 2006 рік?
Маніпулювання макроекономічними показниками — ознака «економічної незрілості» політичної еліти (і владної, й опозиційної). Інакше вона б розуміла, що ВВП може підвищуватися або знижуватися внаслідок об’єктивних закономірностей розвитку ринкової економіки. І падіння темпів економічного зростання, економічна криза, це не обов’язково погано. У кожній кризі закладений позитивний потенціал, хоча зрозуміло, що не завжди вдається ним скористатися… Добре, коли в ході кризи економіка просто скидає з себе застарілі виробництва, якi сповільнюють її темпи. Проте вивільнені ресурси, спрямовані в інновацію, в наступному після кризи періоді дадуть значний поштовх у розвитку. Гірше, коли економічна криза спричинена відсутністю інноваційної стратегії.
У будь-якому разі в розвинених країнах темпи економічного зростання не є предметом політичного торгу. Там вітається професіоналізм: зниження або підвищення темпів економічної динаміки, які точно визначає команда політиків й економістів, дає їй півшансу на успіх. Другу половину вони заробляють на заходах, що сприяють економічному зростанню та зростанню добробуту народу. Звідси і характер політичної змагальності: як програми економічного та соціального розвитку закладають реальні заходи, а не шоу, розраховані на виборчі кампанії. Наші ж програми економічного розвитку майже завжди ризикують отримати політичне забарвлення.
Утім, експертна спільнота також має свою думку. Результати проведеного нами аналізу показують, що з урахуванням виявлених тенденцій треба чекати темпів економічного зростання близько 5,5% у 2005 році та нижче 5% — у 2006 році. Інфляція буде на рівні або вище 14% у 2005 році і така ж у 2006 році, якщо політика не зміниться.
Але ці висновки ще не такі значущі. Буде гірше, якщо уряд України не встигне (а є сумнів, що він і не підозрює про необхідність цього) реалізувати масштабний інноваційний проект, здатний притягнути та поглинути вільні грошові капітали, дати по них віддачу вищу, ніж по інших інструментах збереження доходів. Але незалежно від цього після 2006 року ми чекаємо входження економіки України в свою першу природну еволюційну економічну кризу. І уряд має врахувати в бюджеті-2006 кошти для заходів із підготовки економіки до її початку.