Куди виводять пароплави...

Тема тіньового перетікання коштів із відкритих акціонерних товариств у закриті, яку вже досліджував «День», виникає знов і знов. На жаль, на порядку денному сесії Верховної Ради, що закінчилася, не знайшлося часу для обговорення довгоочікуваного законопроекту про господарські товариства, який ставить собі за мету зробити корпоративні відносини в акціонерних товариствах відкритими й прозорими. І це, як кажуть, на руку тим, хто навчився використовувати прогалини в корпоративному законодавстві на свою користь. До уваги читачів пропонується ще одна схема, популярна в нашій країні через відсутність нормального законодавства та корпоративної культури.

УНІКАЛЬНА ІСТОРІЯ

За останні 10 років акціонерна судноплавна компанія (АСК) «Укррічфлот» досить часто ставилася в приклад як найефективніше економіко-соціальне реформування цілої галузі. Під час приватизації компанія отримала нових власників — як вітчизняних, так і закордонних. АСК «Укррічфлот» ефективно розвивається, будує нові судна, захоплює нові сегменти ринку.

Прихильники приватизації «по- українськи» в середині 90-х обгрунтовували правильність перебігу процесу роздержавлення, керуючись показниками діяльності приватизованої АСК «Укррічфлот». Головною особливістю приватизаційного процесу в АСК «Укррічфлот» було те, що практично всі етапи побудови й реформування судноплавної компанії реалізовувалися в масштабах України вперше. Фактично це був перший досвід великої приватизації в країні.

Сама компанія була створена за два роки до розвалу Країни Рад — 21 листопада 1989 року в формі міжгалузевого державного об'єднання (МДО) «Укррічфлот». Це був складний виробничий комплекс, і створювався він з урахуванням якісно нових тенденцій і принципів, що відображали реалії поточного моменту в країні. Принципи самоврядування трудових колективів підприємств, що входили до складу МДО, органічно поєднувалися з функціями власника майна, яким було саме МДО.

Після приватизації, незважаючи на досить складну економічну ситуацію в країні, АСК «Укррічфлот» продовжувала ефективно працювати. Істотну роль зіграла вона й у побудові національного ринку цінних паперів. АСК здійснила перший в Україні експеримент виходу акцій вітчизняного підприємства на міжнародний фондовий ринок.

Зрозуміло, що важливу й, напевно, визначальну функцію в розвитку компанії виконував її менеджмент. Керівництво АСК часто відзначали різними нагородами, чимало гарних слів прозвучало з вуст керівництва країни.

СПОКУСА МЕНЕДЖЕРА

Але за останні декілька років ситуація різко змінилася, й у багатьох почали з'являтися сумніви в ефективності роботи менеджменту компанії, а точніше в цілях, які він ставить перед собою. Унаслідок ряду операцій досить сумні акції АСК «Укррічфлот» опинилися на рахунках сторонніх фірм. У кінцевому результаті прямий збиток «Укррічфлоту» від виведення акцій з балансу підприємства становив декілька мільйонів гривень. Але найдивніше, що переведення акцій не стало справою якихось шахраїв зі сторони. Як усе це відбувалося, можна побачити на прикладі декількох операцій, проведених у 2000—2005 роках.

АСК «Укррічфлот» володіла певною кількістю своїх же акцій, які були на балансі компанії. Наприкінці лютого 2003 року ВАТ АСК «Укррічфлот» укладає договір обміну цими акціями з ЗАТ «Трудовий колектив (ТК) АСК Укррічфлот».

Незважаючи на дуже близькі й схожі назви обидві компанії мають лише формальний зв'язок — АСК «Укррічфлот» є одним із засновників і власників (належить 20%) ЗАТ «ТК АСК «Укррічфлот». У результаті проведеної операції в обмін на свої акції АСК «Укррічфлот» отримує 123 960 акцій ВАТ «Житомирський завод «Автозапчастина». Начебто звичайна комерційна операція, що не викликає побоювань, не рахуючи того, що раніше акції маловідомого заводу з Житомира були куплені по 3 копійки, а продані «Укррічфлоту» вже по 8 грн. 50 коп. При цьому рівноцінність обміну акціями викликає безліч запитань — наскільки доцільним був обмін акцій невідомого заводу на частку в успішному й, головне, дуже прибутковому підприємстві, відомому не тільки в Україні, а й за її межами. Але що найцікавіше: буквально через рік проти підприємства з Житомира починають справу про банкрутство, й загальні збори акціонерів 31 серпня 2004 року приймають рішення про припинення діяльності підприємства шляхом його ліквідації. Фактично «Укррічфлот» і його акціонери в обмін на свої акції отримали акції-«пустушки», які вже через рік нічого не коштували.

Аналогічну операцію обміну своїх акцій АСК «Укррічфлот» провела тоді ще з однією компанією — ТОВ «Річфлотсервіс». Ціна обміну не відрізнялася від попередньої. Акції «Житомирського заводу «Автозапчастина» «Укррічфлоту» були передані за ціною 8,5 гривні. Подальшу їхню долю можна прослідити вже 2005 року. 30 травня ЗАТ «ТК АСК «Укррічфлот» укладає договір обміну 340296 акцій «Укррічфлоту» (які компанія раніше отримала в обмін на акції «Житомирського заводу «Автозапчастина») на цінні папери Каховського заводу електрозварювального обладнання. Іншою стороною в цій операції виступила компанія «Інвест-транс», яка у свою чергу належить ТОВ «БрокТрансІнвест». Саме «БрокТрансІнвест» унаслідок цих схем обміну акціями й став кінцевим власником вищезгаданих акцій найбільшого пароплавства країни. Керівництво «Укррічфлоту» при цьому залишилося за лаштунками операцій.

ЗА ЛАШТУНКАМИ

І тут починається найцікавіша частина цієї історії. Виявляється, серед фундаторів або керівництва компаній вищезазначеного ланцюжка: ЗАТ «ТК АСК Укррічфлот» — ТОВ «Інвесттранс» — ТОВ «Річфлотсервіс» — ТОВ «БрокТрансІнвест» є самі керівники АСК «Укррічфлот». Наприклад, нинішній керівник компанії Павло Підлісний є засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Річфлотсервіс», якому судноплавна компанія фактично віддала свої акції. Тут Підлісному належить 4,5%. Серед керівництва ЗАТ «ТК АСК «Укррічфлот» також фігурує Павло Підлісний, який ще 6 грудня 2000 року був обраний віце-президентом компанії. ТОВ «БрокТрансІнвест», яке зрештою й стало контролювати акції «Укррічфлоту», створене трохи більш як рік тому (20 грудня 2004 року) фізичними особами, серед яких знову зустрічаємо Павла Підлісного.

Таким чином, у фіналі цієї заплутаної історії з обмінами акцій виявилося, що фактично «Укррічфлот» в особі свого президента продав фірмам, які йому ж і належать, акції компанії. При цьому в обмін «Укррічфлот» отримав акції підприємства- банкрута, а збитки тільки за мінімальними розрахунками становлять понад 4 млн. грн. У результаті власники акцій АСК «Укррічфлот» позбавилися значної частини своїх активів. У результаті імідж однієї з провідних публічних українських компаній під загрозою. Її акції вже давно не входять у число блакитних фішок українського фондового ринку, а саму компанію вже давно не ставлять у приклад. Шкода, але в усьому винний менеджмент. Недивно, що багато фахівців називають менеджмент значної частини українських компаній головним ворогом вітчизняного фондового ринку. Бурхлива діяльність таких менеджерів може досить серйозно зіпсувати й без того недобрий імідж українських компаній. Напевно, усі ці сумнівні операції менеджмент АСК не зміг би здійснити без заступництва впливових людей. Думаю, цей вражаючий приклад має підштовхнути народних депутатів до того, щоб прискорити роботу над згаданим законом.