Курячий демпінг

Підвищення ціни на курятину, яка завжди була для небагатого населення палочкою-виручалочкою в частині м’ясного раціону, цього року можна не побоюватися. Середня відпускна ціна на м’ясо курей-бройлерів, прогнозує голова ради директорів Спілки птахівників України Олександр Бакуменко, становитиме 8,5—9 гривень (сьогодні вона коливається від 9,1 грн. до 9,6 грн. за кілограм). Середня відпускна ціна на яйця не перевищить показник минулого року — 2,74 грн. за 10 штук. Iз слів Бакуменка, навіть у період вересневої «м’ясної» кризи 2004 року, коли яловичина та свинина різко підскочили в ціні і стали для багатьох громадян недоступними, м’ясо птиці подешевшало на 6—8%.

Птахівницька галузь України, поставлена на промислову основу ще 40 років тому, нині перебуває на підйомі: вже четвертий рік поспіль виробництво продукції йде за висхідною. За даними Мінагрополітики, за останні чотири роки виробництво м’яса бройлерів збільшилося в 10,5 разу, а яєць — в 1,8 разу. Минулого року отримано 305 тисяч тонн м’яса птиці (274 тис. тонн — м’ясо бройлерів) та 11,9 мільярда яєць. Галузева програма «Птахівництво» обіцяє ще оптимістичніші перспективи до 2010 року, коли птахівники повинні вийти на рубіж 800 тисяч тонн м’яса і 13,5 мільярда штук яєць. Одночасно відбуваються зміни в м’ясному балансі країни: якщо в 2000 році курятина становила 12% від загального обсягу виробленої м’ясної продукції, в 2004-му — 40%, то цього року, зі слів Бакуменка, її частка сягне вже 50%.

Щоправда, до пікових валових показників радянського періоду (957,4 тис. тонн м’яса та 17,7 млрд. яєць наприкінці 1980-х років) українське птахівництво поки що не дотягає, зате за технологічними характеристиками воно вийшло на якісно новий рівень. Бакуменко наводить такі дані: середньодобовий приріст бройлерів за часів СРСР становив 21 грам, зараз — 49 грамів, «радянська» курка-несучка давала в середньому 236 яєць на рік — тепер отримуємо 277 яєць. Цьому сприяло застосування новітніх технологій вирощування та утримання бройлерів, застосування натуральних кормових добавок, технічне переобладнання галузі (в бройлерному виробництві оновлено 85% обладнання, в яєчному — 15%). На думку голови наглядової ради ВАТ «Малинове» Віталія Вересенка, протягом найближчих двох-трьох років галузь спроможна вийти за споживанням курячого м’яса та яєць на душу населення на показники, досягнуті в СРСР.

Що ж допомогло птахівницькій галузі відновитися після глибокої кризи, пережитої в 1993—1998 роках? Відповідь голови ради директорів АПУ: «Дуже важливо, що птахівницькі підприємства з державної власності перейшли в приватну. Прийшов інвестор, були вкладені великі фінансові ресурси в оновлення матеріальної бази та придбання нового генофонду, закладені нові підходи до менеджменту, до кормової бази тощо. Це дозволило перейти на якісно новий рівень розвитку галузі. За рахунок притоку приватних інвестицій і правильної організації ведення бізнесу ми вийшли на світовий рівень розвитку птахівництва». Але й держава цього разу не була в ролі стороннього спостерігача й надала галузі дієву підтримку. В.о. заступника міністра аграрної політики Юрій Мельник головним називає комплексний підхід до розвитку галузі. Здешевлення кредитів, що залучаються для купівлі кормів й обладнання, фінансова підтримка птахівників через механізм доплат за виробництво м’яса бройлерів, часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки — все це доданки динамічного розвитку птахівництва.

Серед насущних проблем галузі Ю.Мельник насамперед називає формування внутрішнього ринку: «Наша мета — випускати продукцію без значних сезонних коливань у ціні. Треба досягти того, щоб в одні пікові періоди підвищення ціни не відчували споживачі, а в інші — не зазнавали збитків виробники». Один зі шляхів до оптимального регулювання попиту та пропозиції лежить через розвиток переробки яєць під час їх перевиробництва. Крім того, як вважають у Мінагрополітики, проблеми для птахівників створюють несумлінні конкуренти, які користуються тим, що рівень доходів населення все ще відстає від зростання промислового виробництва курятини. Багато разів заморожені, втративши свої харчові якості, зберігаючись в антисанітарних умовах, курячі стегенця, які продають на ринку, як і раніше, приваблюють незаможних громадян своєю дешевизною. «Підприємства, які працюють у вільних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку, за рахунок демпінгових цін чинять тиск на ринок, оскільки завозять імпортне м’ясо птиці без сплати ПДВ і ввізного мита», — вважає Ю.Мельник. Не пройшовши жодної обробки, низькопробне імпортне м’ясо благополучно попадає з вільних зон на ринки, де користується попитом у невибагливих покупців. Новому уряду, який уже заявив про свій намір переглянути діяльність ВЕЗ, доведеться вирішувати й цю проблему.