Ловись, рибко...

Минулого року імпорт риби в Україну зріс на 80 тисяч тонн і досяг майже 332 тисяч тонн. Головними постачальниками в Україну філе оселедця стали Норвегія та Ісландія. США, Канада і Аргентина завозять 38 тисяч тонн хека. Данія та Естонія — більше восьми тисяч тонн креветок, а Норвегія і Чілі — дві з половиною тисячі тонн лосося. А от популярну донедавна скумбрію (ціна на неї раптово зросла) довелося замінити сайрою. За прогнозами експертів, в найближчому майбутньому імпорт зросте ще на 10—20 тисяч тонн.

Та чи витримають таку конкуренцію рештки риболовецької галузі України? І без того вітчизняної рибної продукції, яка склала б конкуренцію імпорту, практично немає. Чому так трапилося, що донедавна потужна риболовецька держава виживає (риба — обов’язковий продукт споживання для людини) лише за рахунок імпорту?

Як пояснює начальник департаменту рибного господарства України Василь Чернік, у 1991 роцi в країні споживали в середньому по 18,5 кілограма риби на людину. А вже за три роки настав кризовий період і в 1994 роцi українці мали на душу населення лише 3,4 кілограма. На жаль, долати цю кризу споживання довелося не за рахунок власного вилову, а шляхом нарощування імпорту. За словами Черніка, до цього призвела відсутність державного фінансування галузі. Власне, і нині така ж ситуація. Так, з обіцяного мільярду гривень інвестицій на період 2002—2010 років українські рибалки поки що не отримали нічого. І це при тому, що останні риболовецькі судна потребують негайного ремонту. Не розвиваються й риборозвідні господарства. «У 2007 році на селекцію виділено вісім мільйонів гривень, а на зариблення — шість мільйонів... Без міцної державної підтримки рибальство не реабілітувати»,— говорить Чернік і посилається на європейський досвід, де ретельно стежать за вчасним оновленням риболовецького флоту, а банки інвестують суднобудування. У нас про оновлення флоту годі й думати, бо дорогі кредити (20—30%) вже довгий час не дозволяють рибалкам отримати жодного нового корабля.

Тому й тут головна надія на іноземний капітал — найбільші відсотки закордонних банків не перевищують 13%. Діалоги в цьому напрямку вже відбулися з банками Англії, Німеччини та деяких інших членів Євросоюзу. Іноземці готові вкладати кошти, але їм потрібні гарантії економічної стабільності. Тому, зважаючи на останні політичні події в Україні, оформлення більш дружніх стосунків перенесли на невизначений термін. Хто від цього виграє, а хто — програє?

Виходить, не скоро Україна зможе підключитися до конуренції на власному ринку. Додаткових переваг іноземцям додало скасування ввізного мита на рибну продукцію. Так, Норвегія та Ісландія експортують до України вже втричі більше філе оселедця, а наплив креветок зріс ледь не вдесятеро. Закордонні постачальники задоволені — вони майже повністю заволоділи величезним ринком у центрі Європи.