Маршрути, які нас обирають

Припустимо, ви обрали автобус (на міжміських і приміських автобусних маршрутах в минулому році перевезено 136,3 млн. осіб). Ваші колишні страхи перед довгими чергами біля кас цілком марні: квитки є на всі напрями, за виключенням, можливо, святкових днів.

Не страшна і літня спека: їдьте нічним рейсом — вже існують 23 маршрути і їх число зростає. Можна вирушити нічним рейсом з Донецька до Одеси, з Луганська до Ростова, з Києва до Харкова і до багатьох інших міст і сіл України та ближнього зарубіжжя, вигравши при цьому у часі. До Одеси їхати автобусом 7 годин, а поїздом — вдвічі довше.

Приємно відчувати себе залученим до благ європейської цивілізації: автобус Mitsubishi-Princess, телевізор, кондиціонер, кава, бутерброди. І не треба спати на подертих простирадлах в задушливому вагоні, причому гроші майже ті самі — 23 грн. і 18 + 4 грн. (постіль). На жаль, ще не всі автостанції готові працювати в нічний час, і може так статися, що чекати автобуса вам доведеться на вулиці. Погодьтеся, взимку в цьому приємного мало, а влітку ще терпимо.

Однак не умовчимо, що довгоочікуваний автобус взагалі може проминути вашу станцію. Таке нерідко траплялося на маршрутах Кишинів — Херсон і Одеса — Херсон, коли водії немовби забували про існування Миколаївського автовокзалу, не кажучи вже про станції Умань та Жашків на маршруті Голованівськ — Київ.

Однак тенденція така, що це явище повільно, але йде на спад. Кількість зірваних міжміських рейсів у першому кварталі 1998 року склала 4919, що майже на третину менше, ніж за той самий період 1997 року, і це лише 2,8% від загальної кількості рейсів (170,2 тисячі). Цифри ці, однак, маловтішні для тих, хто взяв квитки на ці рейси. Буває і так, що в розкладі значаться рейси, скасовані вже кілька років тому. Так що треба бути обережним не лише на проїжджій частині.

І все ж пасажирів повинно радувати, що кількість міжміських автобусних маршрутів зростає (за минулий рік на 664). Тоді як в попередні роки відбувалося скорочення.

Відрадно і те, що на дорогах нині не тільки державні, але й акціонерні і приватні перевізники. Останніх, до речі, набагато більше — з 880 транспортних підприємств усього 30 підвідомчі Мінтрансу.