Майже детективна історія

Понад 900 га кращих чорноземів Кіровоградщини йдуть із державної власності. Рішеннями місцевої влади землі віддають в оренду приватним особам на незрозумілих умовах. Селяни бояться, що в регіоні активізувалися псевдофермери, які просто «бронюють» земельні ділянки з метою їхнього дальшого викупу і спекуляцій із перепродажем. Адже саме про збільшення цього ризику напередодні ухвалення Закону «Про ринок земель» українців попереджав міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. Натомість місцева влада запевняє: усе — законно, жодних підозрілих махінацій із землею в них нема. Хоча й не заперечує, що долю земель районів вирішує «закулісна гра двох великих магнатів». Таку майже детективну історію вдалося «розкопати» «Дню», розглянувши звернення читача, яке надійшло на адресу редакції.

Відповідно до повідомлення сільського голови Каніжа Новомиргородського району Кіровоградської області Леоніда Татарова, яке надійшло до нас у редакцію, 237 гектарів родючих чорноземів, що на території сільської громади Каніжа в держрезерві, нині намагаються віддати для ведення фермерської діяльності в обхід закону. «Новомиргородська райдержадміністрація декілька разів назначала і стільки ж разів скасовувала проведення аукціону з передання землі сільськогосподарського призначення в оренду на конкурентній основі. Вести будь-який діалог із громадою чиновники взагалі відмовляються», — повідомив Татаров.

На думку селян, передання відразу кількох сотень гектарів земель «в одні руки» за середньостатистичних розмірів фермерських господарств на Кіровоградщині на рівні 20 — 30 гектарів виглядає щонайменше досить підозрілим. Тож на думку сільського голови, події, що відбуваються сьогодні на Кіровоградщині, більше схожі на сплановану рейдерську атаку на землю з допомогою фіктивних фермерських господарств, аніж на справжній розвиток фермерства в селі. Адже відповідно до чинного Закону «Про фермерські господарства», члени фермерського господарства мають право на придбання у власність ділянки, які було надано їм для ведення господарської діяльності. Оформивши документи, фермери можуть розділити державну землю між численними членами господарства і потім перевести її в приватну власність. «Повернути цілу ділянку назад у власність держави після цього буде практично неможливо», — наголошує Леонід Татаров.

Утім, як удалося з’ясувати «Дню», і раніше земельна ділянка, про яку говорить сільський голова, не стояла «без діла». Її теж обробляло... фермерське господарство. «Райдержадміністрація забрала всі землі запасу, які раніше орендувало товариство «Вікторія-Агро», що справно платило орендну плату, — розповіла «Дню» депутат Канізької сільської ради Лілія Барабанчик. — Потім райдержадміністрація вирішила, що ми незаконно користуємося цими землями, оскільки не виставляли цю земельну ділянку на аукціон, тобто передали її в оренду не на конкурентній основі. Відбувся суд, і тепер наш голова райдержадміністрації Олександр Семенович Ковтун повідомив нас, що своїм розпорядженням від 28 лютого цього року дав дозвіл на розробку проекту на цій земельній ділянці якійсь громадянці Калєкіній Л. Ф. терміном на п’ять років для ведення фермерського господарства».

Катерина Гнатюк, юрист ТОВ «Вікторія-Агро», заявляє, що причини, за якими в них відібрали землю, «притягнуто за вуха». Адже торги, на які влада вимагає виставити канізьку землю, просто неможливо здійснити. «Ситуацію ускладнює те, що провести торги на новомиргородській території неможливо. Оскільки в законодавстві немає чітко прописаного механізму проведення аукціонів, то є рекомендації кожній раді затвердити свої положення щодо проведення аукціону. На території новомиргородського району такі положення не розроблено й не зареєстровано. Тому голова адміністрації передає землю тому, кому сам вирішить», — пояснює Гнатюк.

Більше того, обурюється юрист, цікаво, чому землі передано саме фізичній особі. Адже фізична особа, яка створює фермерське господарство, може за одним договором мати лише 2 гектари, а не 237 (!). «Тобто фактично ніхто не перевіряє, до чиєї власності перейшла зазначена земельна ділянка. Незрозуміло, за якими нормами, за яким відсотком...» — каже Гнатюк.

«Ми хочемо справедливості, — підкреслила в коментарі «Дню» сільський депутат. — Якщо нас звинуватили в переданні землі на неконкурентних умовах, то на якій основі її передали цій жінці? У селі є успішні молоді хлопці, які могли б її обробляти, якби їм дали хоч по 50 гектарів. У нашому селі всі такої думки: навіщо має приходити невідомо хто, якщо є місцеві претенденти на неї?»

Щоб прояснити ситуацію, «День» звернувся до керівництва району, за вказівками якого й було ухвалено рішення «змінити» орендаря земель запасу в Каніжі. Голова Новомиргородської райдержадміністрації Олександр Ковтун нічого страшного в тому, що 237 гектарів родючих чорноземів перейшли до рук фізичної особи-орендаря, не вбачає. За його словами, важливо те, що вирощуватимуть на цій землі.

— Наш район один із небагатьох зберіг цукровий завод, що є чи не найбільшим бюджетоутворювальним підприємством на території району, який розвивається й нарощує потужності. Протягом трьох років він інвестує значні кошти в розвиток (10 — 15 мільйонів гривень). На сьогодні він може переробляти від 250 до 400 тисяч тонн буряку. Ми повинні створити довкола заводу бурякосійну зону. Нині майже ніхто із сільгосппідприємств не хоче займатися посівом цукрового буряку передусім тому, що це високотехнологічна культура, яка потребує великих витрат. Вона не дасть того прибутку, який, наприклад, фермер дістає від вирощування сої.

Ми запрошуємо фермерів і всіх інших до району для співпраці у сфері вирощування цукрового буряку. Попередні орендатори цієї земельної ділянки категорично відмовилися вирощувати цю культуру. А це державна земля, і однією з частин державної політики є програма «Цукор». Сьогодні вдалося зменшити ціну на цукор тільки тому, що запрацювало ще декілька цукрових заводів.

Я жодною мірою не порушив закону, нас перевіряла і прокуратура, і Служба безпеки. Із новим орендатором ми спочатку укладаємо договір намірів, а потім — інший, у якому вони зобов’язуються на щонайменше половині землі, ідеться про 217 гектарів, щороку вирощувати 100 гектарів цукрового буряку і здавати його на Капітанівський цукровий завод, що в нашому районі. Так само ми працюємо і з іншими фермерами, але ми працюємо з тими, хто хоча б уміє вирощувати цю культуру. У наших фермерів урожайність буряку — 80 — 100 центнерів із гектара, що економічно неефективно, а ці орендатори зобов’язуються давати 400 — 500 центнерів із гектара. Чесно кажучи, я цієї людини зовсім не знаю, але досвід вирощування цукрового буряку вони мають. Це буде фермерське господарство. Ми уклали договір оренди на п’ять років, тобто ці землі не виводимо із земель запасу.

Я розумію, що мешканці села Каніж захотіли розділити цю землю «між людьми», але, повторюю, Капітанівський цукровий завод — одне з найбільших бюджетоутворювальних підприємств району. При цьому в області діє три цукрові заводи. Іншого виходу просто немає: завод має переробляти як мінімум 200 тисяч тонн буряку. До речі, щодо цієї земельної ділянки на розгляд подавали документи також люди з Києва, Житомира, Вінниці. Це тривало два-три місяці, ми консультувалися і з обладміністрацією. При цьому новий орендатор платитиме в півтора разу більшу орендну плату, ніж попередній. Також зверну увагу, що Канізька сільська рада дотаційна, тобто податки, зібрані в районі, перекривають майже половину бюджету Каніжа. Цукровий завод до бюджету району дає орієнтовно три мільйони гривень податків, які спрямовують і дотаційним сільським радам.

Процес визначення нового орендаря затягнувся: була закулісна гра двох великих магнатів. Це не мої питання. Але все відбувалося в рамках законодавства, тому що ніхто не міг працювати, поки не буде вирішено статусу цих земель. До того ж і попередній орендатор, і інші претенденти спеціально зривали торги. І ми пішли цим шляхом, не порушивши жодного закону. Для нас найважливіше — бурякосійна зона.