Менше імпорту!

Багато економічних проблем роками залишаються непоміченими. У всякому випадку ми не помічаємо їх, аж поки не вдарить криза. Так, пандемія оголила наявні економічні прогалини та змусила уряд активніше генерувати ідеї задля їх ліквідації. На жаль, не всі проблеми держава може розв’язати одночасно. Наразі досить гостро стоїть питання імпорту в    Україну — його занадто багато. Національний виробник потерпає від цієї ситуації, тягнучи вниз показники економіки.

За даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства  за перші два місяці 2020 року до України завезено імпортного товару на 8,6 млрд доларів. Переважна кількість країн-імпортерів знаходиться в ЄС, за ними йдуть Китай, Росія та США. Найчастіше товари експортуються через Одеську, Київську та Львівську області. Якщо аналізувати по галузях, то структура імпорту в Україну виглядає наступним чином: машинобудування, хімічна промисловість, мінеральні продукти, АПК та харчова промисловість, легка промисловість, металургійний комплекс, різні промислові товари, деревина і папір.

Звісно, глобальна коронакриза посприяла скороченню показників зовнішньої торгівлі. Державна митна служба повідомила, що за підсумками січня-квітня Україна експортувала товарів на суму $16,08 млрд, на імпорт витратила $16,86 млрд. У порівнянні з аналогічними періодом минулого року на 11% зменшився експорт до країн Європейського Союзу, до країн СНД — на 9% менше. При цьому імпорт з ЄС скоротився на 6%, а імпорт з країн СНД знизився на 30%.

Здавалося б, цифри демонструють скорочення імпорту. Але це виключно зовнішні чинники, без яких ситуація могла би бути навіть гіршою з точки зору впливу на українську економіку. Іншими словами, за умови відсутності карантину, скорочення імпорту навряд чи відчувалося б, а от негативні наслідки від нього для місцевого бізнесу — так.

ЧОМУ ІМПОРТ ШКІДЛИВИЙ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ

Мікроскопічний вірус, який ми навіть не можемо побачити неозброєним оком, зупинив економіку та змусив країни закрити кордони. Пандемія продемонструвала: залежність від імпорту продукції — шкідлива й небезпечна. Бізнес, який потребував іноземної продукції для свого функціонування залишився у вкрай невиграшному становищі. У поточній ситуації, здається, вже видно просвіти і зовсім скоро країни у всьому світі почнуть активне відновлення економіки. Але що, як ми будемо закривати кордони регулярно через COVID-20, 21, 22? Імпортозалежність може причинити чимало шкоди.

Але це не основна проблема. Будь-яке суттєве збільшення імпортних потоків відразу відбивається на національних виробниках. Країни з більшими потужностями та можливостями (дешевший газ, кліматичні та географічні умови) та кращими економічними умовами можуть не тільки вільно завозити свою продукцію в Україну, а й демпінгувати ціни, змушуючи місцевого виробника скорочувати виробництво та штат. А значить, і збільшувати цифри з безробіття в країні та сприяти невтішним економічним показникам.

Наразі саме така ситуація склалася в цементній галузі України. Спочатку вона була вимушена потерпати від нечесної конкуренції з виробниками низки країн, де виробництво субсидується державою і стимулюється «політичними» цінами на енергоносії (Росія, Білорусь, Молдова). Після запровадження антидемпінгових мит, імпорт з цих країн було обмежено, але на ринок України почали експортувати турецькі та литовські компанії, котрі побачили більш справедливі умови для конкуренції по імпорту. Наприклад, в Туреччині сумарна потужність з виробництва цементу переважає потужність української цементної галузі у понад 10 разів. У 2019 році ріст імпорту турецького цементу зріс у 9,6 раза відносно 2018, а за останні 10 місяців — вже більш, ніж у 12 разів. 

При цьому вітчизняний ринок цементу не росте протягом останніх трьох років. І багато в чому саме через імпортерів. Адже потужності в країні є і понад 20% з них незавантажені, а природних ресурсів для виготовлення цементу вистачить ще на 200-300 років. За відсутності надмірного імпорту, галузь могла б забезпечити роботою десятки тисяч людей та принести ще більше надходжень до економіки України.

Інша негативна сторона імпорту пов’язана саме з впливом пандемії. Криза на внутрішніх ринках змушує іноземні компанії шукати нові ринки для збуту продукції. Уряди багатьох країн світу вдаються до безпрецедентних заходів на підтримку бізнесу. Наприклад, канцлер Німеччини Ангела Меркель порушила свій довготривалий принцип не організовувати спільні запозичення з іншими країнами-членами ЄС, та разом з Еммануелем Макроном створила фонд в € 500 мільярдів для країн Євросоюзу, що найбільше постраждали від пандемії COVID-19. А уряд Туреччини створив фонд підтримки експорту у 15 млрд доларів.   Найлегше експортувати товари в країни, які є менш захищеними від імпорту обмежувальними заходами своїх урядів. І Україна як раз належить до списку таких країн. Іншими словами, в ситуації, коли бізнес потерпає від кризи, завдання держави — надати швидку допомогу і зробити все від неї залежне. Складна ситуація, як правило, вимагає радикальних рішень. Проте, коли на кону позитивні економічні показники та майбутнє держави, будь-яка «зброя» є доцільною.

ЯК УРЯД МОЖЕ ПІДТРИМАТИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИРОБНИКА

Найкраще, що може зробити держава в цій ситуації — це обмежити імпортні потоки. Це не означає повної відмови від імпорту, створення неконкурентного середовища або позбавлення українців продукції з ЄС, США, Китаю. Це означає організацію сприятливих умов, де можна у повному обсязі використовувати потужності, розбудовувати підприємства, залучати фахівців та створювати якісний продукт, що має попит у тому числі і в інших країнах.

Захист внутрішнього ринку дозволить будувати довгострокові плани з інвестицій в галузь, відкривати нові лінії, нарощувати темпи виробництва на існуючих підприємствах і створювати нові, тим самим збільшуючи кількість робочих місць і надходження податків державі.

Наприклад, з настанням кризи уряди Казахстану, Вірменії та інших країн різко обмежили імпорт цементу. У  першу чергу це стосується турецького і іранського цементу — двох найбільших у регіоні країн-експортерів. Таким чином Казахстан та Вірменія  продемонстрували, що їм важливе становище бізнесу у важкий кризовий час, та допомогли їм зберегти необхідну виробничу інфраструктуру. Нещодавно у пошуках термінової протидії демпінгового імпорту з Туреччини до свого уряду звернулись цементні компанії Грузії.

Подібні дії має впроваджувати й уряд України. Обмежувальні заходи дозволять виробникам впевненіше розпоряджатися власними ресурсами та дивитися у майбутнє. Адже у кризові часи бізнесу важливо мати надію.