Мораторій — ваша головна перешкода

Україна здавна надихає аграрників своїми чорноземами і великими посівними площами. А з певного часу, ставши на шлях ринкової економіки, вона пропонує повний простір для господарських ідей і, передусім, — для сміливих підприємців, в тому числі і в аграрній сфері. Приваблює й те, що велика кількість ринків та ніш на них ще не зайнята, і майже кожного дня на ринку з’являються нові продукти.

Але зростання обсягів виробництва в сільському господарстві гальмувалося довгий час з усіх відомих причин, які, сподіваюся, в недалекому майбутньому можна подолати. За статистикою, у вашій країні валовий внутрішній продукт за останні роки зростає в середньому на 7%. Це уже щось, якщо порівнювати з Німеччиною.

А харчова промисловість просунулася дуже далеко. З початку третього тисячоліття обсяги виробництва в цій сфері зросли дуже динамічно, на вражаючі 15%, в тому числі виробництво молока — на 17%, м’яса — на 10%. На 5—6% зросли поставки олії.

Україна є, як ви, звичайно, знаєте, найбільшою за площею державою Європи і у той же час з власними культурними традиціями. Вона може слугувати мостом між західним світом, Росією і Центральною Азією. Геополітичне значення країни і її економічний потенціал величезні. Найближчий час засвідчить, як ви подолаєте шлях між Сциллою зближення з Європейським союзом і Харибдою залежності від вашого східного сусіда.

Для світових ринків була б бажаною ваша подальша відкритість західним ринкам, що може також позитивно вплинути на торговельні відносини зі Сходом. Тому вступ України до Євросоюзу буде важливим кроком для обох сторін. Але вам ще потрібен час, щоб перевести стрілки.

Розглянемо ж, передусім, міжнародні ринки і питання про те, як ви можете розвиватися, оскільки за останні 17 років міжнародні ринки істотно змінилися. Стало більше знатних персон. У зв’язку з лібералізацією торгівлі, а також у зв’язку з переговорами щодо вступу до СОТ, в багатьох країнах, і передусім у країнах-членах ЄС, було розроблено систему захисту і податкового врегулювання. У той же час збільшився обмін товарами і послугами між національними ринками. Завдяки цьому зросла взаємозалежність між ними. Через це зріс ризик коливання цін. Тому питання управління ризиками стає для сільгоспвиробників і переробників дедалі важливішим. Для країн Євросоюзу розширення на схід дало додатковий поштовх аграрній торгівлі. Німецьке сільське господарство виграло також від цього. На світовому ринку дедалі більше змінюється співвідношення сил.

Цілий ряд країн, як, наприклад, Бразилія, Аргентина, Китай, Індія, Україна, Росія впливають на аграрний ринок як активні гравці чи як претенденти. Змінюються напрями товарних потоків, які переносяться в інші регіони, що відрізняються своїми кліматичними, географічними і демографічними якостями. Бувають також зміни товарних потоків з політичних причин, і на це також потрібно звертати увагу під час переговорів про вступ до СОТ.

Цей процес триватиме десятиріччями і нестиме у собі не тільки ризики, але й хороші шанси для міжнародного сільського господарства і харчової промисловості.

Вирішальний вплив на світовий попит на аграрну продукцію чи, якщо хочете, на продукти харчування, справляє зростання населення і світової економіки. Ці чинники впливають не стільки на внутрішньонаціональне споживання, скільки на інтернаціональний торговельний процес.

У минулому попит на аграрну продукцію визначався, передусім, зростанням населення. Тим часом, дедалі більшу роль у зростанні і структурі світової сільгоспторгівлі починає грати чинник доходів. Країни, що розвиваються, обумовили нещодавнє зростання світової економіки та збільшення обсягу споживання. Із зростанням добробуту зростають також і потреби населення в м’ясі, пшениці і рисі. Це ж стосується і більш благородних продуктів, таких як молоко, овочі і фрукти хорошої або відмінної якості.

Щорічне зростання населення у світі становило наприкінці минулого тисячоліття близько 1,7%. У наступні десять років цей показник становитиме 1%. Зростання населення в Китаї і в Індії, мабуть, знизиться відповідно з 1,5 до 0,6% і з 2,1 до 1,3%. Також і в Бразилії цей показник зменшиться з 2,1 до 0%.

У той час, як в Європі, за винятком Німеччини, чисельність населення стабільна, в Росії, Україні, а також в Японії вона скорочується. Тільки в Росії до 2050 року очікується скорочення населення з 144 до 112 мільйонів. Все це, звичайно, справляє істотний вплив на світовий аграрний ринок. І, передусім, це відчує Україна, оскільки Росія є покупцем передусім української, а не міжнародної аграрної продукції.

З другого боку, міжнародні прогнози припускають зростання міжнародної економіки на подальші 10 років. Після того, як за період з 2001 по 2005 рр. зростання становило 3% на рік, в 2007—2015 прискориться до 3,2%. Найбільший поступ очікується в азіатських країнах, передусім у Китаї і в Індії.

Експерти передбачають також зростання обсягів виробництва і для країн колишнього СРСР і Латинської Америки. Для Росії і України імпульсом буде майбутній вступ до СОТ. До цього я ще повернусь. У багатьох країнах Євросоюзу і в Японії очікується прискорення темпів зростання. Щоправда, валовий доход на душу населення і купівельна спроможність в Західній Європі і Японії як і раніше, вищі, ніж у стрімко зростаючих економіках Східної Європи, Азії і Латинської Америки. Хоча німці витрачають усього 10% свого доходу на продукти харчування. У країнах, що розвиваються, ці витрати становлять від 40 до 70%.

У зв’язку з лібералізацією торгівлі і стрімким зростанням економіки в багатьох країнах глобальна система сільськогосподарської торгівлі останніх років істотно змінилася. Тільки протягом 2000—2004 рр., за даними СОТ, експорт аграрної продукції збільшився на 40%, тоді як за той же період її виробництво виросло лише на 10%. Найбільшим агроекспортером є США, за ними з великим відривом від Канади, Бразилії, Китаю, Австралії і Аргентини йде слідом розширений ЄС.

З 1990 року обсяг аграрної торгівлі практично подвоївся і досяг сьогодні рівня майже в $800 млрд. Це відповідає приблизно 9% загальносвітового обороту. При цьому світові ціни на аграрну продукцію, за даними СОТ і Світового банку, за останні п’ять років істотно підвищилися. З 1999 року спостерігається істотне підвищення світових цін на зернові, цукор, м’ясо птиці і телятину. Для країн ЄС розширення на схід дало істотний поштовх зростанню цін.

Істотний вплив на міжнародну систему сільгоспторгівлі справляють валютні коливання. При цьому відносно долара і євро виграють валюти східноєвропейських країн, а також країн Латинської Америки і частково Азії.

Нарешті, істотний вплив на аграрний ринок та структуру посівів справляє стрімке зростання цін на енергосировину. Ця обставина робить особливо актуальним питання про біоетанол і біодизель. У багатьох країнах світу дедалі більш успішно використовується біоенергія. Відповідно, зростає попит на рослинну сировину. Це буряк або тростина, кукурудза, рапс, соняшник та інші олійні культури. У той же час динаміка у сфері біоенергетики впливає на стан справ і зростання цін на зернові і олійні.

Динаміка цін у цій сфері впливає сьогодні й на виробництво аграрної продукції в Україні. Виробництво рапсу щорічно збільшується у два рази. За прогнозами експертів, цього року воно становитиме 1,2 млн. тонн. Велика частина українського рапсу експортується. Оскільки ринки харчових продуктів і енергії тісно пов’язані між собою, українські виробники отримують зиск із біодизель-буму в Західній Європі. І попит на біологічні джерела енергії тільки зростатиме. Це дозволяє припустити для України хорошу перспективу.

Кілька слів про вступ до СОТ. З одного боку, цей крок надасть деяким галузям української аграрної економіки певні переваги, з другого — деякі галузі через низьку конкурентоспроможність на світовому ринку зазнаватимуть збитків. У будь-якому разі торгівля виживе. У той же час Україна дуже вразлива. Стан справ ускладнюється тим, що Україна ще не подолала політичну кризу. Ще не завершено переділ власності, а також створення потрібних для успішного господарювання нових правових і організаційних форм.

Експерти побоюються, що вступ України до СОТ спричинить падіння виробництва в аграрному секторі країни до 30% за рахунок імпорту, який буде більш дешевим і, передусім, якісним. Це залежить від того, що сьогодні переважну частину сільгосппродукції виробляють на невеликих підприємствах. Це, наприклад, картопля. 98,8% її врожаю виробляється одноосібними селянськими підприємствами. І факт, що вони не зможуть стати експортерами.

На цих підприємствах виробляють також близько 70% молочної, м’ясної, овочевої і фруктової продукції. Тому вступ до СОТ є загрозою для таких підприємств. Це пов’язано з тим, що вони дуже часто виробляють несортову, несертифіковану продукцію, до того ж — дрібними партіями. Тому ринок витіснить їх за допомогою експорту зарубіжної більш дешевої і сертифікованої продукції. Для запобігання таких наслідків потрібно терміново вживати політичних і економічних заходів. Так що вашій чудовій країні є ще дуже багато роботи.

Українська аграрна продукція отримала ряд викликів. Певна річ, переваги грунтообробки, клімату, робочої сили у виробництві зернових захоплюють, з другого боку — є великі сумніви в тому, що недоліки можна швидко подолати.

Окрема проблема — тема правової держави. Я не сперечаюся з тим, що Україна вже не перший рік вважається і є насправді правовою державою. Але чому торгівля здійснюється в основному поза правовим полем? Його відсутність, а також брак кваліфікованого персоналу і корупція — ось основні проблеми, які треба розв’язати. Як і на Заході, проблема в тому, що кваліфікований персонал йде у ті сфери економіки, де оплата праці вища. До цього потрібно ще додати, що в середовищі українських аграріїв недостатньо розвинене економічне мислення. Українська агрополітика навчилася від Заходу тільки тому, що платяться субсидії, які, наприклад, у країнах ЄС вже скасовано. Важко повірити, але з п ’ яти млн. робочих місць в сільському господарстві України зайнято тільки 11%. Можливо, також і тому, що багато фахівців виїхали за кордон.

Серйозну перешкоду для розвитку українського сільгоспвиробництва створює мораторій на купівлю-продаж землі для фізичних і юридичних осіб. Але ухвалений закон про кадастр міг би істотно полегшити аграріям шлях до кредитування, оскільки банківські ризики знижуються і, внаслідок зниження відсоткової ставки, кредити стають більш доступними. Таким чином, до галузі могли б прийти інвестиції замість державного фінансування. Все це є прикладом того, що Україна протягом десятиліть неправильно розуміла західний аграрний досвід.

Проте, як засвідчують експерти, Україна все ще має колосальний аграрний потенціал. Хоча тваринництво концентрується в основному в малих господарствах, що є серйозним недоліком, українські зернові і олійні мають хороші шанси на світовій арені. Це пов’язано зі структурою підприємств. Кілька великих підприємств, на відміну від трьох мільйонів малих, накладають істотний відбиток на структуру сільськогосподарського комплексу України. Однак зростання гальмується нестачею капіталу та зниженням продуктивності господарств.

У вашій країні 12% національного продукту виробляють більше п ’ яти мільйонів чоловік, або одна четверта усіх зайнятих в сільському господарстві. Така велика кількість зайнятих вказує на низьку продуктивність праці.

Сільськогосподарський комплекс України складається, з одного боку, з 14 300 великих сільгосппідприємств із середньою площею 2388 га, а з другого — з 5,9 мільйона дрібних господарств із середньою площею 0,84 га. Перша група обробляє 76% посівних площ країни і виробляє 38% внутрішнього продукту. Друга група обробляє 15% земель і виробляє 58% внутрішнього продукту. До того ж, існують селянські господарства з середньою площею 76 га, які виробляють 9% внутрішнього продукту. Вони грають другорядну роль в сільському господарстві України.

Проте є ознаки того, що продуктивність праці у великих господарствах не зросла. Половина з них працює зі збитками. Адже результати багато в чому залежать від застарілої техніки і технологій. Тому дуже важко організувати товаропотік засобів виробництва і техніки. Власники малих підприємств нерідко працюють на великих і отримують оплату натурпродуктом, часто за заниженою, порівняно з ринковою, ціною чи взагалі нелегально. Тому великі підприємства часто виглядають більш неефективними, ніж вони є насправді.

До найважливіших сільгосппродуктів, з якими українські сільгоспвиробники мали б переваги на світовому ринку, належать зернові та олійні. У цій сфері Україна могла б стати другою з країн Середньої та Східної Європи. Тим більше, що наразі продукцію виробляють на екстенсивному рівні. Те ж саме я скажу і щодо овочів, картоплі й помідорів. Завдяки родючому чорнозему виробники рослиної продукції мають хороші шанси.

Середня українська врожайність зернових у 25 ц/га — це істотно нижче, ніж у більшості країн Cхідної Європи, проте її цілком можливо збільшити вдвічі. Причиною низької врожайності є відсутність оборотних коштів, низька продуктивність праці, слабке використання засобів захисту рослин. Інша причина ваших невдач в аграрній сфері полягає в потребі оновити технічний парк. Якщо ви найближчим часом все це зробите, ви можете завоювати ринкові вершини — і не тільки в аграрному бізнесі. Я гадаю, що наступне покоління вже готове до цього. Дайте йому тільки вирости вільним.