МВФ «атестує» уряд

24 червня до Києва на два тижні приїхала технічна місія Міжнародного валютного фонду (МВФ). Мета візиту — перевірити виконання досягнутих з урядом домовленостей. Від результату роботи цієї місії залежить коли і як Україна отримає черговий транш у 1,4 мільярда доларів.

Візит МВФ в Україну напередодні анонсував директор департаменту зовнішніх зв’язків МВФ Джері Райс. Нагадаємо, що наприкінці квітня Рада директорів МВФ схвалила дворічну програму кредитування економіки України в обсязі 17 мільярдів доларів. На початку травня країна отримала перший транш. Нинішній візит має на меті перевірити, як уряд упорався з реформуванням у фінансовому, енергетичному, житлово-комунальному та аграрному секторах. «День» попросив експертів оцінити, що вже зроблено з обіцяного і за якими пунктами КМУ мав би ініціювати перед МВФ зміну умов підписаного меморандуму.

ПОДАТКИ

Перше і найголовніше питання, якому МВФ приділяє найбільше уваги — це стабілізація фіскальної політики. Йдеться про бездефіцитний бюджет, підконтрольну інфляцію та зростання ВВП. Аби гарантувати безпечність ситуації в цьому КМУ зобов’язався: скасувати заплановане на липень 2014 року підвищення пенсій і мінімальної зарплати; не збільшувати держапарат; обмежити державні гарантії 25 мільярдами гривень; зберегти 20% ставку ПДВ, посилити боротьбу з відмиванням грошей, корупцією та забезпечити повернення вкрадених державних активів.

Тож уряд не зменшив ставки податків, заморозив соцвиплати, не збільшував держапарат, але за загальними зобов’язаннями (подолання корупції) поки що вагомих результатів немає, розповідає «Дню» голова «Комітету економістів України» Андрій Новак. На його думку, МВФ зацікавлений, аби країна повернула кредит, тому так прискіпливо стежить за бюджетом. «Але чи корисно це для української економіки? — резюмує Новак. — Політика затягування пасків, скорочення соцвиплат та збільшення податкового навантаження на бізнес шкодить українській економіці. Сьогодні потрібна стратегія насичення економіки грішми, як було 2009 року», — підсумовує Новак. Тому експерт радить уряду домогтися в розмові з МВФ зміни програми щодо соціальних виплат. «Їх (соцвиплати. — Н.Б.) потрібно збільшувати, аби дати поштовх для зростання внутрішнього ринку», — підсумовує він.

ТАРИФИ

Друге важливе для місії питання — підвищення ціни на газ для населення (на 56% з 1 травня 2014 року), тарифи на теплопостачання (на 40% з 1 липня 2014 року).

У питанні реформування ЖКГ було дві умови від МВФ — економічно обгрунтовані тарифи та встановлення їх на центральному рівні Нацкомісією, яка здійснює державне регулювання з електроенергетики, розповідає «Дню» колишній очільник міністерства житлово-комунального господарства України Олексій Кучеренко. «Це зроблено, але дуже некваліфіковано, непрофесійно. Закладені в законопроекті №1198 («Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії») «помилки», вибухатимуть, бо він писався на коліні, дуже поспішали. Цей закон в обов’язковому порядку встановлює монополіст надавачем послуги з водо-, тепло- та гарячого постачання. Але в такому разі монополіст мусить взяти в оренду, викупити чи якось інакше забрати всі внутрішні мережі в будинку, індивідуальні теплові пункти. Інакше він не може дійти до квартири споживача. Це вже підстава для судових позовів від громадян», — розповідає про першу загрозу подальшій комунальній реформі Олексій Кучеренко.

Друга, за його словами, стосується статусу Нацкомісії — він не визначений (за одним законом вона підпорядковується КМУ, а за іншим — Президентові). Крім того, ця комісія за Законом «Про природні монополії» не має повноважень встановлювати ціни на те, що вона не ліцензує, а сюди, за законом №1198, підпадають послуги з водо-, електро— та теплопостачання, продовжує він. Тому, за словами Кучеренка, потрібно вносити зміни до законодавства. Інакше виходить, що компанія втручатиметься в конкурентний ринок, де мають працювати управляючі компанії.

Але й це, говорить Кучеренко, не головне — треба розуміти, що зростання тарифів (на тепло, воду, електрику, газ) ляже єдиним платежем на гаманець покупця. «А споживачів підготували до цих новацій: лічильники на будинках поставили, регулятори є, енергозбереженням зайнялися, збільшили зарплати та пенсії? Нічого цього немає. І МВФ тут не винен... Кидають під танк усе населення. Я ще подискутував би про економічну обгрунтованість та прозорість цих тарифів», — резюмує він.

На думку експерта, все це може призвести до тяжких соціальних наслідків. Мовляв, вони проявляться, коли населення отримає рахунки за комуналку. «Тому, — підсумовуючи, каже Кучеренко, — реформа комунальна зараз ознаменувалася тільки підвищенням тарифів, а фахової роботи ніхто так і не провів». Про це і треба говорити з МВФ.

НАФТОГАЗ

Третє питання — енергетичний сектор. Предмет тривалих дискусій — мінімізація дефіциту НАК «Нафтогаз Україна» (загалом до 56 мільярдів гривень на рік), випуску рекапіталізаційних облігацій для нього (на суму 22 мільярди гривень), підвищенні цін на газ для населення, постійному зовнішньому аудиту Нафтогазу (починаючи з червня 2014 року) та загалом — на реформуванні нафтогазового монополіста.

«У МВФ немає підстав нарікати на діяльність уряду в цьому напрямі, бо КМУ робить потрібні для країни реформи за несприятливих обставин, фактично в умовах війни», — деталізує в розмові з «Днем» президент Центру глобалістики «Стратегія XXI», директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло ГОНЧАР. Головна вимога МВФ — підвищення тарифів — виконана, пояснює експерт. Крім того, каже він, 29 травня 2014 року Кабмін прийняв постанову №151 про підготовку випуску облігацій для НАКу. «Для МВФ важливо зменшити дефіцит корпоративного бюджету НАК «Нафтогаз України», бо впливає на загальний дефіцит країни», — пояснює Гончар. Почалося і реформування Нафтогазу: готується закон про розподіл «труби» (читай транзитних потужностей) і видобування. І запропонована схема — прозора. «Найголовніше, що на 100% ГТС зберігається у власності держави. А консорціум з управління «трубою» за відсутності в ньому Росії свідчить про прозорість наміченого процесу. Росіяни самі себе винесли за дужки цього процесу», — зауважив експерт. Що можна і треба переглядати? На думку Гончара, можливо, слід піднімати тарифне питання, але не раніше наступного року, бо збільшення тарифів закладено раз на рік, а не щоквартально.

АГРОСЕКТОР

Четверте питання — перегляд чинної системи оподаткування АПК (скасування пільги для аграріїв зі сплати податку на додану вартість). Однією з умов МВФ при видачі першого траншу була її зміна, інакше другий транш можуть і не дати. У березні 2014 року керівники п’яти українських аграрних об’єднань («Українська аграрна конфедерація», УКАБ, «Українська аграрна асоціація», «Аграрний союз України», «Союз птахівників України») звернулися до постійного представника МВФ в Україні Жерома Ваше, посла США в Україні Джеффрі Пайєтта та голови представництва ЄС в Україні Яна Томбінського з пропозицією розпочати діалог у цьому питанні. Однак відповіді від МВФ не надійшло.

«На думку МВФ, це (діюча система повернення аграріям ПДВ. — Авт.) робить бюджет незбалансованим. Чому вони не приймають такої системи? У США та ЄС діє система підтримки АПК через прямі дотації виробника: на літр зданого молока, на кілограм проданого м’яса, на один гектар землі тощо. При цьому отримати ці дотації в США та Євросоюзі дуже легко, тому що видачею потрібних для цього довідок займаються галузеві асоціації — держава передала їм ці права. Тому там і немає корупції, а в нас діє система державного бюрократичного механізму, за якої за кожну довідку, необхідну для отримання субсидій, від районного, обласного до київського чиновника потрібно платити хабарі — от і вся різниця. Тому ми вважаємо, що ця система оподаткування — єдиний податок, який без довідок, автоматично залишається селянину, і він не ходить з протягнутою рукою та не несе хабара, аби отримати субсидію», — пояснює «Дню» позицію сектору президент «Українська аграрна конфедерація» Леонід КОЗАЧЕНКО.

Тож уряду, радять експерти, слід йти на компроміс з МВФ. «Варто бути зваженими: залишити діючу систему, але переглянути структуру розподілу бюджетної підтримки сільгоспвиробників залежно від їх розміру. Потрібно поступово йти до європейської моделі, даючи більше підтримки дрібним та середнім, а за великими, можливо, залишити тільки пільгу з компенсації кредитних ставок, вартості с/г техніки вітчизняного виробництва, вартості страхування с/г виробництва тощо. І паралельно давати більше прав та повноважень профільним асоціаціям щодо видачі довідок, сертифікатів, ліцензій та дозволів. Якщо це робити, то за два роки можна перейти на європейську модель дотування АПК. Якщо ж одразу відмовитися від діючої моделі оподаткування на догоду МВФ, то просто зупинимо АПК, і він відкотиться у своєму розвитку років на 10 назад», — підсумовує він.

В «Українській аграрній асоціації» (УАА) порахували, що податкові пільги АПК забезпечили українській економіці за останні 5 років понад 5 мільярдів доларів. «У сьогоднішній дуже непростій економічній ситуації за кожен долар, залучений в українську економіку, треба боротися. Однак МВФ каже про ліквідацію цього пільгового режиму, український Мінфін намагається виконати функцію з наповнення бюджету не прогнозуючи наслідки на кілька років уперед, а Мінагрополітики взагалі «склало лапки» і не захищає аграрний сектор. При цьому сам МВФ на діалог з аграріями не йде», — розповідає голова УАА Володимир Макар. Тому аграрії кажуть, що звертатимуться до Виконавчої ради МВФ за роз’ясненнями неконструктивної позиції українського представництва організації, бо на їх думку, ситуація з пільгами критична. За підрахунками профільних аграрних асоціацій, у разі скасування спецрежиму оподаткування збитковим стане кожне друге сільгосппідприємство України, а скорочення валового обсягу виробництва сільгосппродукції становитиме 8 — 10%.