То «ми воюємо чи торгуємо»?*

У пояснювальній записці Законопроекту №2497 зазначено, що його було розроблено «з метою визначення правових засад здійснення націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів (примусового вилучення об’єктів права власності з мотивів суспільної необхідності) відповідно до статей 41, 85 і 92 Конституції України».

Націоналізація, відповідно до тексту документа, мала торкнутися «рухомого і нерухомого майна, коштів, вкладів у банках, цінних паперів та інших активів або корпоративних прав, розташованих (зареєстрованих) на території України, що безпосередньо або через афілійованих осіб належать державі-агресору і його резидентам». Загалом, як підрахували експерти, закон зачіпав майже кожну десяту з 200 найбільших  в Україні компаній.

Якщо говорити про прізвища, то, за словами нардепа-співавтора законопроекту Ігоря Мосійчук, націоналізація мала торкнутися насамперед активів, пов’язаних з російським бізнесменом, депутатом Держдуми Олександром Бабаковим. Саме йому належить третина обласних енергокомпаній України. «Є ще Костянтин Малофєєв. Йому належить завод у Полтавській області з виробництва дитячого харчування», — додав Мосійчук. До цього списку прізвищ можна також додати російського бізнесмена Костянтина Григоришина, вважає нардеп.

Зазначимо, що відповідно до тексту законопроекту, рішення про націоналізацію того чи іншого об’єкта мала приймати Верховна Рада. Утім, депутати не знайшли голосів, щоб прийняти законопроект №2497.

«За» внесений лідером Радикальної партії Олегом Ляшком документ, на засіданні парламенту в четвер проголосувало лише 190 народних депутата при необхідних 226. Найменше голосів у пропорційному відношенні до кількості депутатів фракції-члена коаліції дав... «Блок Петра Порошенка», попри те, що напередодні «радикали» в ЗМІ запевняли, що цей законопроект виник як відповідь на проблеми президентської кондитерської фабрики у Липецьку.

«За» проголосували лише 63 народних депутати зі 146 членів фракції БПП, і 46 — «не голосували». Серед тих, хто «не голосував», — екс-прес-секретар Петра Олексійовича Порошенка Ірина Фріз, син Президента — Олексій Порошенко, «нова генерація» Сергій Лещенко та Світлана Заліщук, лідер фракції — Юрій Луценко. Саме останній, як свідчать джерела «Дня»,  переконав фракцію не підтримувати цю ініціативу Ляшка.

Журналістам Юрій Луценко пояснив, що законопроект має декларативний характер і не спричинить серйозних наслідків для Росії. «Давайте напишемо грамотний закон. Голосувати за гасла — невірно», — підкреслив Луценко. На його думку, закон у такому вигляді не працюватиме. Утім, ні коли це «напишемо» відбудеться, ні хто його писатиме, Луценко не відповів. До прикладу, його колега, член фракції «Блоку Петра Порошенка» Анатолій Матвієнко в коментарі «Дню» «чесно зізнався», він до таких законодавчих ініціатив «ще не доріс». (Деталі — прямою мовою в коментарі під цим текстом. — А.Д.-Р.)

Закон, як розповіли «Дню» експерти, з юридичної точки зору і справді по суті був «пустий», хоча важливий момент у ньому все ж таки було прописано, і стосувався він того, що ніякої грошової компенсації від націоналізації майна РФ не отримуватиме, поки не зупинить військову агресію проти України. Але все, що йшлося далі — вступало в протиріччя з вже прийнятим Законом про санкції. Утім, підкреслимо, це не завадило профільному комітету (комітет ВРУ з питань економічної політики) рекомендувати його до ухвалення. «Комітет з питань економічної політики на засіданні 8 квітня 2015 року розглянув поданий народними депутатами України Ляшком О.В., Вовком В.І., Скуратовським С.І. та іншими проект Закону України про націоналізацію майна в Україні держави-агресора та її резидентів (реєстр. № 2497 від 31.03.2015) і ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України прийняти зазначений законопроект за основу», — йдеться у розміщеному на офіційному сайті ВРУ висновку комітету за підписом його народного голови — депутата від фракції «Народного фронту» Андрія Іванчука.

Юристи Закон про націоналізацію російського майна вважають політичним фарсом. Адже, кажуть вони, для того, щоб покарати агресора шляхом вилучення його власності на території України, зовсім не потрібні «додаткові закони». «Хочу нагадати, що за ініціативою Мін’юсту Рада ухвалила рішення про введення санкцій щодо юр— і фізосіб РФ. Але і цей акт був не потрібен. Коли агресор нападає на країну, і країна визнає його «агресором» (а не проводить АТО), з міжнародного права не потрібні спеціальні закони. Якщо є частина РФ в якихось підприємствах, і їхня діяльність шкодить Україні, то рішення про націоналізацію можна приймати за допомогою актів прямої дії (рішенням Ради, РНБО, Кабміну). Це стосується не тільки російських посольств і консульств, а й великих корпорацій», — каже юрист Станіслав Батрин.

І все ж поки Україна, маючи такий набір інструментів для оборони, все ще чомусь (!) «соромиться» їх застосовувати,  Росія лише в Криму і лише за офіційними даними Міністерства закордонних справ України вже націоналізувала 400 українських підприємств і захопила 18 газових родовищ.

КОМЕНТАРІ

«ПЕВНІ ПРЕДСТАВНИКИ ВЛАДНИХ КІЛ МАЮТЬ ВЛАСНІСТЬ НА ТЕРИТОРІЇ РОСІЇ»

Олег БЕРЕЗЮК, народний депутат, голова парламентської фракції «Самопоміч»:

— Це питання не було до кінця проговорено членами коаліції, саме тому його провалили в парламенті. Взагалі цей законопроект було внесено настільки несподівано, що ми не встигли обговорити його навіть всередині фракції. Але такі серйозні законопроекти мають обговорюватися. І потрібно, щоб на раді коаліції та всередині її фракцій економісти та юристи пояснили сутність питання націоналізації майна агресора.

Мій голос за цей законопроект був символічним, адже на території держави, частина якої є окупованою, агресор не може отримувати прибутки. Це є очевидна річ. А виходить так, що Росія з нами воює, захоплює наші території, а ми живемо за принципом нічого особистого — лише бізнес.

Звісно, цей закон підіймає дуже складне питання і потребує серйозних обговорень всередині коаліції, але ворог не має права заробляти гроші на нашій території, щоб використовувати це проти нас.

Безсумнівно, законопроект потребує глибшого доопрацювання, і Рада, відчувши це, зробила висновок. Але, беззаперечно, законопроект не було підтримано ще й тому, що певні представники владних кіл мають власність на території Росії.

Взагалі наступного тижня ми зробимо низку інформативних заяв про бізнес, який працює на території України, а його власники знаходяться на території «ДНР»-»ЛНР» або ще далі. Їх треба розшукувати і з’ясовувати.

«ЦЕ МАЄ ВИГЛЯД ОСОБИСТОГО ПІАРУ ТА ЗБУРЮВАННЯ СИТУАЦІЇ»

Анатолій МАТВIЄНКО, народний депутат, заступник голови парламентської фракції «Блок Петра Порошенка»:

— Я ніколи не підтримую популістських законів. Це велика хвороба, яка сьогодні заважає Україні стояти на ногах і, тим більше, рухатися в Європу. Це пустий закон, тому хай голосує за нього той, хто хоче жити пустотою.

Націоналізація — це не експропріація. Якщо держава хоче націоналізувати чиєсь майно, вона, за процедурою, повинна примусово викупити його у власника. Я не думаю, що сьогодні ми маємо таку можливість і ресурси.

У законопроекті треба визначити, чиє майно націоналізується: чи йдеться про власників, які затято воюють в Україні, про фізичних чи юридичних осіб, за яким принципом це визначають, яким коштом.

До того ж не всі росіяни однакові, і той, хто вболіває за Україну, має бути заохочений в цьому. Якщо вони відстоюють об’єктивні інтереси України, з ними так чинити не можна. Окрім цього, у законопроекті немає жодної норми — в ньому йдеться лише про те, що потрібно ухвалити закон про націоналізацію. Тож якщо хтось хоче готувати закон про націоналізацію, хай його і готує. А поки що це має вигляд особистого піару та збурювання ситуації. Взагалі цей прецедент був би неправильним, адже завтра за ним можна почати націоналізувати будь-яке майно будь-якої держави чи власника.

Коли згадують у цьому питанні власність у Криму, то за неї ми маємо судитися у міжнародних судах, покладати відповідальність на країну, яка вчинила цей злочин та арештовувати її майно за рішенням цих судів. Якщо ж ми ухвалимо закон про націоналізацію, Росія дзеркально прийме такий самий закон.

«ІСНУЮТЬ ПЕВНІ ДОМОВЛЕНОСТІ, ЯКІ НЕ ЗАВЖДИ ВІДПОВІДАЮТЬ ІНТЕРЕСАМ НАШОЇ ДЕРЖАВИ»

Віталій КУПРIЙ, народний депутат, позафракційний:

— За законопроект не голосував Юрій Луценко та команда, яка дуже наближена до Президента. Я вважаю, що таким чином вони реалізували вказівку глави держави. У нього в Росії є певні бізнес-інтереси, адже він досі не виконав передвиборчої обіцянки і не продав власні фабрики, в тому числі у Ліпецьку. У конфлікті Порошенка як підприємця та Порошенка як державного діяча підприємець-бізнесмен виграв. І тепер не варто чекати, що хтось буде підтримувати якусь нову версію даного законопроекту — це омана, адже подібне вже відбулося з Римським статутом та багатьма іншими законопроектами, корисними для держави, які за вказівкою Петра Порошенка було заблоковано. Те, що відбулося в Раді, вказує, що існують певні домовленості, які не завжди відповідають інтересам нашої держави, але Президент все одно втілює їх у життя. Це саботаж з боку Президента, який не можна пояснити здоровим глуздом — тільки наявністю конфлікту інтересів.

Звичайно, цей документ можна критикувати, але він дозволяв зробити певний принциповий крок. У ньому є відповідна норма, яка передбачає ухвалення законопроектів щодо конкретних об’єктів для націоналізації. І нам не потрібно надавати уряду якісь права щодо націоналізації, адже якщо коли ми залучаємо у цей процес чиновників, ми не отримуємо відповідного результату. Якщо ж це затверджено у вигляді закону, то передбачає певну відповідальність у разі його невиконання.

У ньому не прописується, що саме треба відібрати, — заявлено лише про наміри це зробити, що було б додатковим тиском на РФ щодо компенсації чи повернення майна, яке було жорстко, безапеляційно та незаконно відібрано у нашої держави в Криму. І всі депутати, які підтримали цей законопроект, хотіли отримати хоч якусь відповідь на таку агресію.

* Запитання «Ми воюємо чи торгуємо?» в контексті зволікання із застосуванням економічних інструментів протидії агресору вперше «День» поставив Президентові України Петрові Порошенку у грудні минулого року на підсумковій прес-конференції.