М’яка сила Білорусі-2
Тепличне господарство «Рудакове» Вітебської області щодня відвантажує тонни свіжих овочів і городини. Дохід минулого року склав 12 млн. доларів. Середня зарплата на підприємстві становить 450 дол., що вище, ніж загалом по області. Директор Михайло Кревенчук тепер із легкістю розповідає, як іще пару років тому успішне модернізоване за сучасними технологіями підприємство опинилося на межі краху через зростання цін на енергоносії. Який же вихід знайшов директор? А скористався указом президента Білорусі про розвиток малої енергетики. Узяв позику в банку і побудував власну теплоелектростанцію. Тепер вона не лише покриває всі потреби підприємства — надлишок виробленого господарство продає району, з чого має додатковий прибуток.
Історія показова тим, що всім у Білорусі поставлене завдання досягнути стовідсоткової енергетичної незалежності за рахунок місцевих ресурсів та відновлювальних джерел. Тому вже сьогодні підприємства переходять на торф, тріску та газ із побутових відходів, на Вітебщині будується перший у країні вітряк. «Гроші лежать під ногами, — наставляв президент Лукашенко у квітневому посланні до народу і парламенту. — Так заробляйте!». Про те, що це зовсім не образне порівняння, свідчить наступне. Білорусь володіє величезними запасами підземних вод. Минулого року країна почала експортувати питну воду і отримала чистого прибутку на кілька мільйонів доларів. Тепер уряд займається сертифікацією води згідно правил світового ринку і вивчає перспективні регіони збуту. За обставин, коли у багатих нафтою країнах вода вже коштує більше, ніж ця нафта, та з урахуванням сумних прогнозів про катастрофічну нестачу питної води у світі справа виглядає вельми перспективною.
Заробляти в Білорусі можуть і прагнуть усі. Та ж вища школа: Вітебський державний технологічний університет, наприклад, отримує замовлення і гроші на розробку нових тканин і матеріалів. Так з’являється власне білоруське ноу-хау — медичні тканини, що вживлюють у хворе серце, запобігаючи його нездоровому росту, спецодяг для пожежників і рятувальників, нарешті — моделі джинсового одягу з льону, на вирощуванні якого спеціалізується вся область (зойк латвійських колег «У нас — у Європі — це коштує сотні євро, а тут — лише 20!» учасники міжнародного медіа-форуму сприймають як керівництво до дії і скуповуються місцевим крамом).
Все це до того, що в Білорусі проблему ефективної, конкурентоспроможної, маловитратної економіки вирішують в площині не форми власності, а управління. «Будь ласка, у нас на продаж чимало підприємств за символічною ціною — один євро. Приватизуйте і господарюйте», — говорить заступник голови Вітебського облвиконкому Леонід Ковальов. Зрозуміло, що власнику доведеться розраховуватися із накопиченими боргами такого підприємства, модернізувати його, знайти ринки збуту для його продукції. Чіткі умови і для отримання землі під бізнесовий проект. Тривалість розгляду пропонованого проекту не перевищує двох тижнів, а в разі ухвалення вже наступного дня на цій території мають розпочатися будівельні роботи. Отримати площу і тримати її з метою подальшого перепродажу ніхто не дозволить. «Ми вже навчені красивими словами і малюнками на папері», — коментує Ковальов.
Приклад підприємницької ініціативи демонструє сама влада. Щойно закінчили масштабну реконструкцію площі Перемоги в обласному центрі. Тепер цей величезний архітектурний комплекс (третій за розмірами майдан у Європі) сягає набережної річки Західної Двіни, закутої в український граніт. Саму річку поглибили і запускають два прогулянкові пароплави. Уся прибережна територія стане суцільною спортивно-рекреаційною зоною. Готовий до держприйому і стадіон для європейського чемпіонату із пляжного волейболу. Городяни спершу скептично поставилися до проекту — нащо, мовляв, на це гроші тринькати, саму площу саркастично прозвали «Олександр-пляц» (за іменем губернатора області Олександра Косинця). А тепер увечері і в вихідні це улюблене місце відпочинку і розваг. Але обласне керівництво прагне заробляти на площі реальні гроші, перетворивши її на концертний майдан. «На новорічних святах на площі вільно почувалися 80 тисяч людей. Уявімо, що на концерт прийдуть 30 тисяч при ціні на квиток у п’ять доларів. Витрати на організацію складуть 50 тисяч, отож, прибутку отримаємо на 100 тисяч доларів. А ще кожний купить пляшку води або морозиво, — розраховує Леонід Ковальов. — А якщо прийдуть 50 тисяч глядачів?!». І тут обласне керівництво виявляє обізнаність із шоу-бізнесом — провели анкетування серед школярів і студентів, на виступи яких артистів вони б прийшли. Так виявили лідерів серед білоруської, російської і закордонної естради, з імпресаріо яких уже розпочинають переговори. «Про смаки із молоддю не сперечаємося, — зауважує Ковальов. Найбажанішою серед іноземних виконавців виявилася Леді Гага. Що ж, домовлятимемося з нею». До слова, міжнародний бренд Вітебська як столиці «Слов’янського базару» теж прагнуть зробити самоокупним, а наступного року вийти на прибуток у 50% від витрат на організацію і проведення.
Куди йде зароблене? У соціальну сферу: реконструкція та переоснащення лікарень і пологових будинків (вже 20% вітебчанок приходять за третьою дитиною — наочне підтвердження виконання національної програми демографічної безпеки), будівництво басейнів і стадіонів зі штучним покриттям у школах, нарешті, власне вітебське соціальне ноу-хау — пересувні центри соціальної опіки. Регулярно до найвіддаленіших сіл, де часто доживають вік кілька літніх людей, які не хочуть покидати рідне місце, приїздять і автолавка, і медпункт, і пральня, і ремонтники, і бібліотека, і навіть група артистів, щоб дати концерт. Перезимувати старі можуть у стаціонарі із повним пансіоном і медобслуговуванням.
Однак керівництво області не приховує, що Вітебщина відстала від інших за економічними показниками, рівнем зарплат і стандартами життя. Втім, моди все валити на попередників у Білорусі немає. Проте нова команда Олександра Косинця, колишнього міністра охорони здоров’я, не приховує, що веде сувору зачистку кадрів і прищеплює жорстку виконавську дисципліну. «Учора на нараді за підсумками навчального року і майбутньої вступної кампанії керівник одного з районів не зміг дати відповідей на запитання, скількох випускників район направить до вишів і за якими спеціальностями, скільки молодих спеціалістів і за якого фаху район потребуватиме за рік, за три... За це він отримав зауваження і попередження, що в разі повторення буде звільнений. А за три дні має представити детальний план із підготовки спеціалістів для господарства району на п’ять наступних років», — розповідає Леонід Ковальов.
Непереливки і тим керівникам держпідприємств, чия продукція не знаходить ринку збуту, через що вони не мають прибутку, щоб вийти на планові показники росту зарплати. У Білорусі влада укладає контракт із керівником підприємства, в якому він зобов’язується досягти визначених планових показників. Його зарплата (зрозуміло, найбільша) визначається коефіцієнтом до середньої на підприємстві. В разі невиконання умов контракту директора звільняють...
На вулиці бідолаха, втім, не опиниться. У тому ж Вітебську вдень на вулицях обмаль народу — всі працюють. Менше ніж відсоток зареєстровані безробітними. Водночас за деякими спеціальностями — дефіцит кадрів. Передусім — будівельників. Адже місто переживає справжній будівельний бум — житловий (кредитування молодих сімей на десять років під 5%) і соціально-культурний (вказівка президента зробити Вітебськ «культурною столицею», враховуючи, скільки творчих імен дала ця земля: досить лише згадати художників Шагала, Малевича і Савицького). Тому на заробітки уже приїздять мешканці сусідньої Латвії, яка й досі не оговталася від кризи. Сама ж Білорусь виглядає напрочуд неушкодженою, попри оголошену для отримання кредиту Світового банку девальвацію білоруського рубля. Свідчення — мої збережені з попередніх відвідин чеки на продовольчі товари. Ціни практично не змінилися.
КОМЕНТАРIІ
Володимир ЩЕЛКУНОВ, доктор економічних наук, президент ICC Ukraine (Українського національного комітету Міжнародної торгової палати):
— Головне досягнення Білорусі відбулось за рахунок стабільності влади, вертикальної керованості, єдиної команди. Це те, до чого прагне й Президент України — побудови потужної, керованої та розвиненої країни. Але головне, щоб в країні була політична сила волі, реальне закріплення конкретних людей за конкретними проектами. Це стосується енергозбереження, нетрадиційних видів пального, новітніх технологій тощо, і постійний звіт чиновників: що зроблено, що заважає, які проблеми потрібно вирішити, щоб це рухалось і мало кінцевий позитивний результат у вигляді конкретики, фактажу й фінансових показників.
Наступний етап — реальна боротьба з корупцією, унеможливлення впливу чиновника на бізнес, в сенсі його позитиву чи негативу, тобто те, що ми теж прагнемо зробити, — це електронні взаємовідносини щодо дозволів і «єдине вікно» тощо. Завдяки цьому Білорусь досягла того рівня. Максимально була розглянута концепція країни — конкретика в усіх напрямках. Мають питну воду — експортують і заробляють гроші... Тобто відчутне максимальне сприяння експортно-орієнтованим галузям за рахунок і моральної, й організаційної, й фінансової підтримки держави. Завдяки цьому є ті досягнення, які ми сьогодні бачимо.
Я вважаю, якщо Україні вдасться побудувати таку систему взаємовідносин влади та бізнесу, систему взаємовідносин вертикальної керованості влади й професійних фахівців. В Україні це відбувається — міняють міністрів, заступників, які дійсно не відповідають тим вимогам, які є сучасними. Але в нас це все складніше розбудовувати, тому що зміна влади, постійна нестабільність, постійні політичні й ситуаційні конфлікти, чого не існує в Білорусі, не давали можливості досягти мети. Хоча в теперішньому стані, коли й Президент, і парламент працюють в унісон, вертикаль побудована. І вона повинна стати тим ланцюгом виконання рішень: і Верхової Ради, і Кабінету Міністрів, і указів Президента, який дасть можливість побудувати системну, контролюючу державу, зі звітами про відповідальність тих, кому доручено роботу.
Олег СОСКІН, директор Інституту трансформації суспільства:
— У Білорусі особливого прориву немає, там теж криза. З огляду на те, що довгі роки там не розвивалося ринкове господарство, у них ми спостерігаємо фактично регульовану державою економіку. Держава пронизує всі елементи власності. Тому зараз, у період кризи, Лукашенко та його група економістів зрозуміли, що треба спробувати дати можливість розвиватися самозайнятості в населення, і почали створювати умови для розвитку малого бізнесу. І це правильно, так і треба робити. А оскільки білоруси зголодніли за таким видом діяльності, то відразу з’явилося дуже багато охочих. Там дуже швидко зростає самозайнятість населення. Тому виходить така ситуація на тлі стагнації у порівнянні з Україною, де нова влада, як і стара, душили малий бізнес дуже жорсткими методами.
У нас же в країні розвивається олігархічно-клановий режим, так званий крупний державно-монополістичний капіталізм, а він дуже негативно ставиться до малого бізнесу. Тому й спостерігається такий контраст із Білоруссю.
