Микола АЗАРОВ: Не задушити б економіку антиінфляційними заходами

Нині найбільша загроза для української економіки — високі темпи інфляції, які можуть позначитися на подальшому розвитку країни. Тож розмова «Дня» з колишнім першим віце-прем’єр-міністром і міністром фінансів в уряді Віктора Януковича, а нині головою комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності Миколою АЗАРОВИМ стосувалася нинішніх економічних реалій та перспектив.
— Стверджують, що інфляційний механізм спровокував попередній уряд. Чи сприймаєте такі зауваження, адже у них, здається, є сенс?
— Для початку потрібно розібратися у самому явищі та його причинах. А звинувачувати — не наш метод. Уряд, який працює вже більше чотирьох місяців, мав досить часу, щоб врахувати і виправити, якщо щось було не так. Ми, наприклад, з серпня 2006 року за чотири місяці реалізували антикризову програму, вилучили негативні явища, з якими зіткнулись. А у грудні вийшли на стабільні темпи економіки. Інфляція у січні 2007 року була 0,3%. А за п’ять місяців 2007 вона становила 2%. Тому навіщо звинувачувати? Працювати потрібно. І бачити справжню сутність проблем — тільки тоді їх можна вирішити. До речі, спала на думку аналогія. Зараз я чую, що у нас у країні висока аварійність на дорогах. Одразу пропоную: потрібно підвищувати відповідальність наших водіїв, підвищувати штрафи та інші покарання. Але головною причиною травматизму залишається незадовільний технічний стан доріг: стан покриття, освітлення, інформативності знаків, розмітки тощо. До того ж, порівняно з 1990 роком у десять разів збільшилась кількість машин, а якість доріг не покращилась.
Я невипадково навів такий приклад. На мою думку, якщо одну з причин — хай навіть важливу — роблять основною, то це означає, що наші дороги ніколи не будуть такими, як належить. Добре, попередній уряд у чомусь винний. А що ви зробили, щоб усунути проблему? І чи справді тільки сказане — в основі нинішньої інфляції? Головна її причина не у якихось міфічних помилках уряду Януковича, а у непродуманій економічній політиці нинішнього уряду.
— Чи реальна, на вашу думку, загроза стагфляції? Якщо так, то чи варто вгамовувати інфляцію, коли за це доведеться платити падінням економіки?
— Звичайно, загроза дуже висока. Що таке стагфляція? Це поєднання економічного спаду з високими темпами інфляції. Взагалі-то, це явище дуже рідкісне. Чому? Бо за визначенням економік, що розвиваються, процеси у них супроводжуються певною інфляцією. Чому це відбувається? Збільшення економічних темпів вимагає ресурсів. За цією потребою не встигає економіка, тому створюються незначні інфляційні тенденції. Коли ж економічні темпи уповільнюються, і при цьому спостерігається висока інфляція — це результат суттєвих помилок в економічній політиці. Такого не повинно бути, адже зменшення темпів економічного зростання відповідно призводить до зменшення потреби у ресурсах. Оскільки зменшуються ресурсні потреби, то, здавалося б, і ціни повинні не так швидко зростати або навіть падати. Чому цього не відбувається? Бо на ринку високими темпами зростає пропозиція грошей (соціальні виплати, виплати вкладникам Ощадбанку СРСР). Намагання уряду боротися з наслідками цього явища, зменшуючи грошову масу, затягує зашморг на шиї економіки. І вона збавляє обороти.
— Чи можливий такий варіант, що уряд піде до кінця, відстоюючи першочерговість програми Кабміну і під цим приводом не подаючи зміни до бюджету?
— Чесно кажучи, я не бачу уряду, бо уряд — це колегіальний орган, який виробляє та реалізовує економічну та соціальну політику. А ви можете назвати, яку економічну політику сьогодні проводить уряд? Особисто мені складно відповісти на це запитання. Що це: політика прискореного економічного розвитку чи щось інше? Зараз не можна сказати, що в уряду взагалі є якась економічна політика. Є окремі ситуативні, кон’юктурні дії. На жаль, вони повністю повторюють судоми 2005 року і мають ті ж наслідки: товарні кризи, спад, фінансові втрати для громадян через інфляцію та зміцнення гривні.
— Є інформація, що уряд, вносячи зміни до бюджету, може скоротити темпи зростання реальної заробітної плати на 3%. Чи підтримає Партія регіонів такий варіант, як і інші необхідні дії уряду, спрямовані на обмеження інфляції?
— Спочатку потрібно подивитися, який макроекономічний прогноз затвердить уряд, бо перерахунки бюджету базуються саме на ньому. Без макроекономічного прогнозу безглуздо теоретизувати «відсоток туди, відсоток сюди». Яким буде річний показник інфляції, темпи ВВП та інші показники? Якщо вони будуть реалістичні, то з них витікатимуть реалістичні бюджетні доходи. Зрозумілим буде й дефіцит бюджету. Якщо ці параметри випишуть реалістичними, тоді є сенс говорити про продуману економічну та соціальну політику, яку ми розглядатимемо. Зараз вихоплювати окремі моменти і говорити: погодимось ми чи ні, не можна. У будь-якому разі ми твердо стоятимемо на перепоні авантюрам і вимагатимемо максимального соціального захисту для громадян, шокованих інфляцією і загрозою скорочення робочих місць.
— Чи зможе уряд у нинішніх економічних умовах обійтися без зовнішніх запозичень?
— Це залежить від поставлених ним же завдань. Тому я й говорю, що не бачу економічної політики, яка полягає у забезпеченні високих темпів економічного зростання, щоб забезпечувати випереджуючі доходи населення. Для цього уряд повинен показати механізми отримання таких високих економічних темпів. Скажіть, які великі інвестиційні проекти у 2008 році реалізовуватимуться, що забезпечить країні додаткову вартість, що збільшить наш ВВП? Відповіді немає. Тільки розповідають, що уряд збирається отримати 6% ВВП за рік. То це ж, по-перше, на 2% менше у порівнянні з минулим роком, а до того ж і ці 6% — результат закладених минулого року інвестиційних проектів.
— А як ви оцінюєте роботу митниці, як забезпечує значні додаткові надходження до бюджету?
— Нинішні темпи зростання митних доходів не вищі за аналогічні темпи у минулому році, якщо таке співставлення проводити коректно.
— Тобто?
— Газ минулого року коштував $130, а зараз майже $180. Нафта коштувала $65— 70 за барель, а зараз набагато більше $100. І так далі. То буде збільшення митних надходжень при оподаткуванні газу, нафти, чи ні? Буде. Якщо скасувати векселі, буде тимчасовий сплеск грошових надходжень? Буде. До речі, вексель при завезенні імпортного обладнання давав підприємствам відстрочку у сплаті податків, а тепер обладнання ще не встановлене, не почало працювати, а податки сплати живими грошима. Якщо виключити ці нові фактори, то бачимо, що показники приблизно аналогічні з минулорічними.
— У вас значний досвід керівництва податковим відомством. Скажіть, чи вірите ви у реальність виконання завдання зі збільшення податкових надходжень у 2—2,5 раза?
— У економіці є такий показник — частка розподілу ВВП через бюджет. Це та частина доходів, які забирає держава з економіки для забезпечення суспільних потреб. Для країн з економіками, які розвиваються (Україна до них теж належить), цей відсоток повинен буди якнайменший, бо інакше економічні темпи сповільнюються. Наш уряд визначив ефективну частку перерозподілу на рівні 23—24% від ВВП. Виходячи з величезних потреб фінансів на соціальний захист населення, нам вдавалося тримати частку коштів, що перерозподілялася через бюджет, на рівні 30% ВВП. А сьогодні уряд Тимошенко ще на 2,5% наростив навантаження на бізнес, на економіку. Це дуже погано. Держава повинна економніше підходити до своїх витрат, інакше ми ризикуємо потрапити у порочне коло бідності. Що стосується збільшення податкових надходжень у 2—2,5 раза, то я навіть не хочу цього коментувати.
— А як ви оцінюєте запровадження урядовою командою ідеї про введення електронної звітності?
— Я позитивно оцінюю введення електронної звітності, позитивно оцінюю заходи з автоматичного відшкодування ПДВ. Це наші ідеї, наші напрацювання, хоча чинний уряд на нас і не посилається. Дійсно, позитивно, що не від усіх розумних ідей відмовилися.
— У банківських колах побутує думка, що рекордні темпи зниження ліквідності та зростання ставок на міжбанківському кредитному ринку можуть спровокувати дефолти деяких емітентів. Яка ваша позиція з цього приводу?
— У нас боротьба з інфляцією повністю перекладена на плечі Нацбанку. Це неправильно. Бо інфляція обумовлена не монетарними факторами, а об’єктивними показниками, зокрема, світовими тенденціями, від яких нікуди не подінемось. Найголовніше — цими монетарними заходами не задушити економіку. Що таке підвищення облікової ставки НБУ? Це сигнал щодо здорожчання кредитів для підприємств.
— А з приводу дефолтів?
— Вони, безумовно, можливі. Для дрібних та середніх банків — це стає серйозною проблемою.
— Як швидко така загроза може перерости у конкретну проблему?
— Навіть без нинішньої жорсткої політики Нацбанку, ситуація у цій сфері викликає у нашого комітету тривогу через надмірне захоплення банків зовнішніми запозиченнями. Ми про це говорили на парламентських слуханнях на початку року, де виступав і голова НБУ Стельмах. Якщо ще рік тому частка кредитів, які базувалися на депозитній основі, складала 93%, то зараз вона знизилася до 63%. Номінальна величина депозитів, безперечно, продовжує збільшуватися, але загальний об’єм кредитів до загальної маси депозитів складає 63%. А решта 37% — це кошти, запозичені банками за кордоном, де можна взяти кредит під 3% річних, а у нас — під 17%—20%. Тому звичайно до нас ідуть закордонні «гарячі гроші», принаджені високими ставками по кредитах. Але ж їх потрібно віддавати. Тому зараз майже сім мільярдів доларів банкам потрібно повернути. А чи зможуть громадяни в умовах сповільнення економіки повернути їх? Скоріше за все, що ні. Це може призвести до дуже серйозного порушення стабільності банківської системи. Саме тому Нацбанк серйозно зайнявся питанням кредитів.
— Представники вашої партії розробляють свій варіант закону про державні закупівлі. Чи збережеться у ньому Тендерна палата?
— Я не займаюся безпосередньо цим питанням, тому мені важко відповісти. Моя особиста думка така: громадський контроль процесу держзакупівель потрібний. Однак я завжди виступав проти того, щоб громадському органу, який не несе ніякої відповідальності за свої дії, який повинен виконувати функції контролю, надавали розпорядчі функції. Весь процес державних закупівель має бути законодавчо регламентований в інтересах прозорості закупівель і ефективності витрачання бюджетних коштів. Тобто процес повинен бути відкритим і прозорим для платників податків, а громадські та державні контролюючі органи повинні мати право доступу та ознайомлення з ходом тендерних процедур.
— Сьогодні багато говорять про можливу відставку прем’єр-міністра. Якщо припустити, що такий сценарій справдиться, і Регіони отримають другий шанс, чи продовжите ви «ощадні» та соціальні ініціативи «помаранчевої» команди?
— Я вважаю, що сьогодні у відставці зацікавлена сама Юлія Володимирівна, і найбільше розмов про це виходить з її оточення. Зараз був би найзручніший момент, щоб піти. Я не хотів би, щоб наша політична сила стала таким собі громовідводом, на який переведуть всі негативи прийнятих сьогодні рішень. А вони очевидні. Частина з них проявиться одразу, решта — пізніше. Я б ніколи не займався поверненням ощадних вкладів населенню похапцем, настільки не підготовлено, з такою неповагою до співгромадян, як сьогоднішній уряд. Що він робить? Спалює видану тисячу на вогні інфляції. Віддає тисячу гривень за тисячу колишніх рублів і говорить: радійте. Тобто спочатку ці заощадження знецінились впродовж років, а тепер ще знецінюються за лічені місці. Я дуже серйозно ставлюся до вкладених громадянами грошей (хоча б тому, що й сам колись збирав ці рублі), і знаю, що тисяча рублів дев’яностого року — це не тисяча гривень 2008 року. Я вважаю, що у цьому головна неправда, на яку я б як міністр фінансів ніколи не пішов.
— Таку відповідь можна розцінити як відмову від продовження розпочатих нинішнім урядом ініціатив у разі приходу Партії регіонів до влади?
— Ні, це потрібно розцінювати як відповідальне ставлення до виконання визначеного завдання — повністю, з чесною індексацією повернути людям заощадження. І повернути так, щоб вони не знецінились. Я ніколи не буду говорити, що поверну вам тисячу гривень і закреслю при цьому покладене вами у банк у дев’яностому році. Це аморально, на мій погляд. Наш уряд працював над іншою схемою повернення знецінених вкладів. Ми будемо реалізовувати плани чесного повернення заощаджень, чесного і ефективного соціального захисту. Юлія Володимирівна намітила виплати заради свого піару, а я категорично проти, щоб за державні кошти оплачувалися будь-чиї піар-компанії.