«Мирова» нафта

Нашій країні вдалося уникнути чергового великого корпоративного конфлікту, який у результаті міг би, напевно, призвести до ще однієї, і навіть не однієї, кризи на ринку нафтопродуктів. А також ще більше загострити відносини між владою і бізнесом. Сторони цього конфлікту — держава (від її імені виступала НАК «Нафтогаз України») і, з другого боку, міноритарні акціонери ВАТ «Укрнафта», що здійснюють узгоджену політику — в понеділок успішно провели загальні збори акціонерів, у тому числі розглянувши й фінансові питання, перенесені з 11 травня.

Нагадаємо, що тоді, згідно з рішенням наглядової ради «Укрнафти», яка включила відповідні пункти до порядку денного, збори мали, зокрема, затвердити розподіл прибутку компанії та виділити на дивіденди 1,35 мільярда гривень. Трагізм і одночасно комізм ситуації полягав у тому, що держава як власник 50% плюс 1 акція компанії була дуже зацікавлена в нафтогривнях і могла розраховувати на половину цієї суми, що було б для неї, у зв’язку із збільшенням відрахувань бюджету на соціальну сферу, вельми доречно. Проте ці чималі гроші наша держава тоді, без будь-яких пояснень, відкинула, запропонувавши перенести розгляд цього питання на 20 червня. І лише дещо пізніше з’явилося досить розмите, але все ж роз’яснення «Нафтогазу», в якому державний альтруїзм пояснювався турботою про розвиток «Укрнафти», якій, мовляв, негоже віддавати весь прибуток на дивіденди, коли необхідно збільшувати запаси та нарощувати видобуток вуглеводнів.

11 травня стало своєрідним рубіконом, після якого у ЗМІ з’явилися різні, що іноді суперечать одна одній, заяви з приводу подальшої долі «Укрнафти» та її менеджменту, висловлені представниками уряду, Мінпаливенерго і «Нафтогазу України». Каменем спотикання стало явне суперництво за право створити вертикально інтегровану нафтову компанію (ВІНК), яка могла б стати провідним національним оператором ринку нафтопродуктів і диктувати на ньому свої умови. Згідно з указом Президента, цю роль було відведено «Укрнафті», найбільшій нафтовидобувній компанії країни, яка змогла наростити чималу власну мережу автозаправних станцій (391). Указ передбачає передати цій компанії держпакети акцій двох нафтопереробних заводів. ВІНК може стати для країни своєрідним буфером на випадок різкого підвищення нафтових цін і страховкою від можливих криз на цьому ринку. Але указ не врахував наявність закону, який забороняє, до прийняття програми приватизації, всі види відчуження державної власності. Цю ситуацію і використали конкуренти на право створення ВІНК. Заступник міністра палива й енергетики та голова НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко заговорив про чотири можливі варіанти створення ВІНК, причому, схоже, не виключаючи не тільки «наківський», а й такий одіозний, як запропонований «Укртатнафтою». Одночасно з’явилися докори до «Укрнафти» з приводу «самовільного» (без дозволу) придбання АЗС, а також до керівництва компанії.

Вже напередодні нових зборів в «Укрнафті» стали зрозумілими наміри практично здійснити в ній корпоративний переворот, а якщо не вийде, то, як розповів пресі перший помічник Президента пан Третьяков, здійснити для нафтогазового комплексу, а вірніше спеціально під проблему «Укрнафти», зміни в законодавстві, що дозволяють провести збори акціонерів при їх неповній явці (кворум не 60%, як зараз, а 50%). За великим рахунком, таким чином намагалися не просто відтіснити від керма прибуткової компанії приватних акціонерів. Швидше за все, мета полягала в тому, щоб реалізувати лінію на державний капіталізм, яка не дуже афішується, проте явно просліджується в діях. Це погіршило б не тільки інвестиційний клімат в Україні, а й зашкодило іміджу компанії, а також, що більш суттєво в ситуації, що склалася, її фінансовому добробуту.

На щастя, всі ці небезпечні припущення не виправдалися. Як кажуть, лихо не без добра. Швидше за все на позицію уряду вплинула ситуація з бюджетом. Майже сімсот мільйонів гривень, які «Укрнафта» йому реально пропонувала у вигляді дивідендів, на вулиці не валяються. Міноритарні акціонери компанії також зайняли принципові позиції з деяких питань. У результаті — збори було поставлено під загрозу зриву. Обидві сторони пішли на переговори і досягли відповідних компромісів. Як і де все це відбувалося, сьогодні вже не має великого значення. Важливо, що сторонам вдалося дійти мировової згоди.

У результаті держава явно посилила свої позиції в управлінні «Укрнафтою». По-перше, вона укріпила, хоч і не так кардинально, як того хотілося, свою присутність у наглядовій раді компанії. Його головою став перший заступник голови «Нафтогазу України» Сергій Перелома. До складу НР увійшов також згадуваний вище перший помічник Президента Третьяков, а також інші високопоставлені працівники органів держуправління. По-друге, ключова посада (для контролю фінансових потоків компанії) заступника голови правління «Укрнафти» з фінансів дістанеться представнику держави. І по-третє, до статуту компанії було внесено зміни, що трохи обмежують повноваження голови правління, якому тепер знижено поріг операцій із придбання активів (із 200 млн. до 50 млн. гривень).

Останнє державне «досягнення» досить погано узгоджується з тією високою оцінкою, яку отримала на зборах діяльність голови правління «Укрнафти» Ігоря Палиці. Його роботу збори акціонерів визнали високопрофесійною. Звідси залишається без відповіді запитання: для чого вводяться ці обмеження? Автор під час прес- конференції, що відбулася після зборів, намагався знайти відповідь на це запитання у секретаря наглядової ради компанії Тимура Новикова. Але, як виявляється з його слів, він і сам цього не розуміє та пояснює дане протиріччя тільки бажанням держави посилити контроль над компанією і більше контролювати її поточну роботу (колись нащадки скажуть про наш час: держкапіталізм сильнішав). Під цю ж рубрику, до речі, можна підвести і недавню ініціативу уряду підвищити рентні платежі за видобуток нафти і газу. Як відмітив, відповідаючи на запитання «Дня», Палиця, «уряд, швидше за все, озвучив цю ініціативу, щоб закрити необхідні фінансові питання в інших сферах діяльності». «Особисто я вважаю, — продовжив Палиця, — що вносити протягом фінансового року якісь поправки до податкових ставок не можна, оскільки це може призвести до проблем із фінансовим планом, який затверджено компанією». За словами голови «Укрнафти», зростання ренти може призвести і до того, що не буде отримано прогнозний чистий прибуток, який затверджено на зборах на 2005 рік. Невже уряд не розуміє, що в цьому випадку він недоотримає і податки, і дивіденди?

Тим часом «Укрнафті» та її недержавним акціонерам вдалося відстояти свої найважливіші позиції. Як уже зазначалося, було прийнято рішення про виплату дивідендів (1,347 млрд. грн.) за 2004 рік. Нарівні з цим збори передбачили, що за підсумками 2005 року буде отримано 1,5 мільярда гривень прибутку, з якого 40% намічено направити на виплату дивідендів, а решту — на розвиток компанії і головним чином на створення ВІНК (відповідно до указу Президента і наявної у компанії програми). Саме рішення про створення і фінансування ВІНК (вже до кінця наступного місяця «Укрнафта» додатково придбає 204 АЗС, за якими нещодавно виграла конкурси) можна вважати головним виграшем компанії та найбільшою поступкою їй iз боку осіб, які представляли на зборах державу. Крім того, голова правління Ігор Палиця, а також усі члени правління, за винятком заступника голови з фінансів, зберігають свої посади (якщо на найближчому засіданні НР буде схвалено кандидатури, запропоновані Палицею). Залишилася поки що без змін і адреса компанії-реєстратора «Укрнафти» — за рішенням зборів, до з’ясування ситуації з ліцензією і до наступних зборів їм залишиться фінансова компанія «Укрнафтогаз».

Які висновки можна зробити з цієї історії? За винятком того, що міні-Давос певною мірою примусив нову владу зважати на бізнес, вони, на жаль, все ж невтішні. Насамперед, це висновок про непрофесіоналізм державних чиновників, для яких державні інтереси (приклад із травневими зборами, на яких до скарбниці не прийняли майже 700 млн. грн.) не є чимось непорушним, а є вторинним відносно особистих кар’єрних інтересів. Другий висновок полягає в тому, що ці збори навряд чи поставили в цій історії крапку. Корпоративний конфлікт на цьому, мабуть, не припиниться доти, поки обидві сторони розмовлятимуть одна з одною мовою ультиматумів. Якщо на розгляд парламенту, незважаючи на явну невідповідність статті 13 Конституції України (про рівність суб’єктів права власності), буде внесено законопроект, який встановлює особливі корпоративні правила для компаній нафтогазового комплексу, то це покаже, що даний прогноз підтверджується. І останнє. Щось мало віриться, що «Укрнафті» так легко і швидко дадуть втілити в життя рішення Президента про створення на її базі ВІНК. Надто вже багато людей, які вхожі в коридори влади, що тільки задекларувала своє відділення від бізнесу, зацікавлені в інших варіантах. Як кажуть, «своя сорочка до тіла ближча»