Нам загрожує «легенева недостатнiсть»

Знайомий лісник розповідаві байку про те, як один з його колег скаржився начальнику на таку малу зарплату, що не можна купити чоботи. Той підвів підлеглого до дуба і, показуючи на нього, сказав: ось де твої чоботи. Чесно кажучи, сумна байка. Але що поробиш — вона цілком відповідає дійсності. І низькі доходи лісівників — одна з причин того, чому Україні можна поставити сумний діагноз — легенева недостатність.

Лісами у нас укрито менше 15,6% площі країни. І цей показник найнижчий у Європі, де під лісами за 40% земель. Найбільше лісів і запасів деревини на Житомирщині. Обсягом зелених легенів можуть похизуватися також ще кілька областей. І все. Виходить, від ситуації в обмеженій кількості регіонів залежать загальні об’єми кисню, що додає атмосферi планети наша країна. Відзначимо також, що, приєднавшись до Кіотського протоколу, Україна взяла на себе зобов’язання сприяти поширенню раціональних методів ведення лісового господарства, лісонасадження та лісооновлення на стабільній основі.

Державною програмою «Ліси України», яка розрахована на період з 2002-го по 2015 рік, і регіональною програмою розвитку лісової галузі на 2004— 2010 роки в Житомирській області передбачається провести широкомасштабне лісовідновлення та лісовідтворення в поєднанні з невиснажливим та раціональним користуванням лісовими ресурсами. Стратегічним напрямком оголошено доведення лісистості до 37%. У цьому зв’язку виникають запитання до авторів подібних розробок: якщо в Європі лісистість за 40%, а в одній з найбільших за площами лісу областей нашої країни орієнтир нижчий, то коли Україна в цілому вийде на європейський рівень? Хоча від лісівників часто можна почути такий аргумент — в Україні головним багатством є степові чорноземи, і тому зараз слід намагатися досягти рівня лісистості в країні хоча б у 20—25%.

Стосовно Житомирщини показник 37% означає, що вкрито лісами має бути більше мільйона гектарів, а площа нових лісів повинна перевищити масиви зрубаних. Якщо орієнтуватися на 2015 рік, то щороку мало б з’являтися майже 13 тисяч гектарів нових лісів. Та вже й нині лісівники не беруть на себе таке завдання і відсувають досягнення бажаного рівня заліснення на 25-річний термін.

У підпорядкуванні обласного управління лісового та мисливського господарства, головного лісокористувача області, 750 тисяч гектарів державних земель лісового фонду, в тому числі 660 тисяч гектарів, вкритих лісами. Начальник цієї установи Володимир Ткачук розповів «Дню», що рубки головного користування (тобто основна заготівля ділової деревини), згідно законодавства, проводяться у стиглих і перестійних лісах, яких, за словами Ткачука, на Житомирщині мало. У молодших лісах (за термінологією лісівників, пристигаючих) допускається це робити лише у виняткових випадках. Тим не менше обсяг таких рубок останніми роками суттєво зростає. На 2007 рік облуправлінням лісового і мисливського господарства заплановано, що загальний обсяг рубок становитиме близько двох мільйонів кубічних метрів. Більшість цих антиприродних і антикисневих показників істотно вище тих, які передбачені згаданою регіональною програмою розвитку лісового господарства області.

За законом, лісові ділянки, що були вкриті лісовою рослинністю, яка була зрубана або знищена пожежами, підлягають залісненню впродовж не більше двох років. Керівники названого управління надали автору можливість побачити, як проводиться ця робота у Новоград-Волинському лісгоспі. В однойменному лісництві на ділянці з півгектара рівними гарними рядками ростуть тисячі саджанців дубу і сосни (основних дерев регіону), деяких інших культур. У Курчицькому лісництві в теплицях, облаштованих явно по-господарськи, набирають сили паростки тієї ж сосни, реліктової модрини, а ще самшиту, туї, ялівцю, призначення яких прикрашати міста. Коли приходить час, пагони дуба, сосни, інших культур пересаджують на відповідні площі для відновлення або створення нових лісів. Мені були показані такі відновлювані після рубок головного користування ділянки — на них дружно піднімались однорічні паростки. Але практично не залишилось підросту з попереднього лісу, хоча, згідно Лісового кодексу, його слід максимально зберігати.

Власне балансом між обсягами рубок, з одного боку, і масштабами лісовідновлення і створення нових лісів і визначається, чи збережеться це диво природи для наших нащадків. Як повідомив автору Ткачук, за п’ять з половиною попередніх років на землях управління було посаджено і посіяно 24484 гектарів лісів. Але за 2006—2007 роки нові ліси були створені лише на 1784 гектарах. У планах — вийти на насадження нових лісів на площах 1000 і більше гектарів щороку.

На засіданні колегії прокуратури області головний лісничий «Житомироблагролісу» (ще одного, але значно меншого лісокористувача) Василь Савченко назвав такі цифри — за 2003— 2006 роки обсяг лісовідновлення підприємства склав 12610 гектарів, у тому числі створено лісових культур на 4440 гектарів.

Якщо підсумувати всі дані, то побачимо, що при збереженні подібних темпів рукотворних насаджень, лісистість у 37% на Житомирщині не буде досягнута і за 100 років. Але лісівники не приховують, що основний розрахунок робиться на самовідновлення лісів на площі в 70—90 тисяч гектарів протягом приблизно 25 років, а може, й більше. І вказують, що вже зараз поступово нарощують насадження нових лісів власними силами. Однак справу гальмують сільські ради, які неохоче, а відтак дуже повільно передають їм деградовані і виведені із сільськогосподарського використання землі. Незаконні порубки, які лісівники облуправління не вважають істотним фактором, за їхніми даними, оцінюються в 500 кубометрів деревини щорічно.

Щодо останнього, то правоохоронці дотримуються дещо іншої думки. Під час масштабної перевірки, яка проводилась за дорученням Генеральної прокуратури України, виявлено цілий ряд порушень законодавства в лісовій галузі Житомирщини. Як повідомив на згаданій колегії прокуратури області перший заступник обласного прокурора Анатолій Чумаченко, характерними порушеннями, що допускаються лісогосподарськими підприємствами (різних форм власності), є проведення рубок головного користування на лісових ділянках, які не тільки не виділені для вказаної мети, але стосовно яких таксаційною службою (тобто службою, яка проводить роботи з визначення площ лісу, який можна зрізати) встановлена пряма заборона таких рубок. У лісорубних квитках часто зазначаються площі лісових ділянок, які значно перевищують площі масивів, призначених для спеціального використання. Чимало фактів поганого догляду за насадженнями лісових культур, унаслідок чого вони заростають чагарниками і гинуть, а відтак не відбувається лісовідновлення. Свій рахунок до лісівників і у міліції. За інформацією, наданою «Дню» Центром громадських зв’язків Управління МВСУ в області, на Житомирщині у першому півріччі внаслідок злочинних дій державі завдано більш ніж на 550 тисяч гривень збитків. До кримінальної відповідальності притягується 11 чоловік, причому частина з них працювала у лісовій охороні. У міліції вважають, що таке могло статися через те, що в одних установах об’єднані функції лісокористувачів і лісоохоронців.

Утім лісівники наголошують, що вирубується значно менше лісу, ніж приростає. Однак колишній виконувач обов’язків начальника лісової інспекції в Житомирській області Людмила Опанасюк вважає, що розрахункова лісосіка (тобто те, що відводиться під рубку), як правило, невиправдано завищена. На її думку, методика обрахування приросту застаріла, оскільки не враховує сучасного стану лісу, в якому стало значно більше хворих дерев. А відтак насправді рубають більше, ніж приростає. І лісовпорядні організації, будучи відомчою структурою Держлісгоспу, можуть свої розрахунки робити за принципом: скільки треба рубати, стільки й дозволимо. Опанасюк називає це узаконеним беззаконням, яке характерне для всієї України, і говорить, що зараз ця галузь усе більше перетворюється на лісопереробну, а люди, яким держава довірила охороняти ліси, застосовують практично один вид лісокористування — вирубування. Причому часто роблять це по-хижацьки, не думаючи, що їхнім дітям і онукам теж буде потрібен кисень.

Тож необхідно налагодити дієвий державний контроль з боку незалежних від Держлісгоспу структур. Проте, вбачається, більші гарантії суспільству могли б дати незаангажовані громадські організації, які б спеціально займалися відслідковуванням ситуації в лісах. Та поки про таких ентузіастів не чути.

Водночас слід сказати, що і лісівники вже потроху починають думати про кубометри кисню. На площах обласного управління лісового і мисливського господарства в рамках міжнародної програми біокарбонового фонду, яка передбачає збільшення площ, здатних поглинати двоокис вуглецю, створено понад 500 гектарів лісу. Відтак розраховують через 7—8 років отримувати від міжнародних організацій до 5 євро за гектар. Управління планує також з цією метою насадити у північних районах області 3500 гектарів лісу, з якого за 30—40 років можна отримувати до 15 євро з гектара.

Виходить, збереження лісу — категорія не тільки екологічна, а й економічна. І якщо плата за ліси перевищить доходи від переробки деревини, тоді можна буде очікувати, що вирубування зменшиться, а лісівників можна буде називати ще й продавцями чистого повітря.

А поки... Як розповів «Дню» начальник Державної екологічної інспекції в Житомирській області Ігор Міцковський, у Чуднівському районі у лісах, підвідомчих облуправлінню лісового і мисливського господарства, його підлеглі виявили серйозні порушення при веденні санітарних рубок. По одному з відділів нараховано збитків на 217 тисяч гривень. Під селом Дібровка, де торік проводили санітарну рубку, автор побачив сумну картину — при зрізанні і вивезенні тракторами хворих дубів було пошкоджено багато здорових дерев. Коментуючи ситуацію, начальник відділу названої інспекції Віктор Радушинський вказав, що абсолютна більшість пошкоджених дерев приречена на загибель упродовж кількох наступних років. При перевірці встановлено, що зрізали 1005 дубів, і це на 240 дерев більше, ніж було призначено під рубку. Частину хворих дерев, призначених до вирубки, залишили, а замість них повирубали здорові. Усе це є грубим порушення затверджених правил санітарних рубок. Схожа картина була на іншій ділянці неподалік села Бурківці. Радушинський раз у раз повторює, що таке господарювання інакше ніж варварством назвати не можна.