Наш номер — 73

У Києві презентували підсумковий звіт про конкурентоспроможність української економіки, зроблений у рамках партнерського проекту Фонду «Ефективне управління» і Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ). У рейтингу Індексу глобальної конкурентоспроможностi Україна посідає 73-е місце з 131 країни світу. Як сказала директор Фонду «Ефективне управління» Наталя Ізосимова, знаходячись у списку відразу після Бразилії, Україна все ж таки випередила останніх новачків ЄС — Болгарію та Румунію. У порівнянні з іншими країнами СНД, Україна знаходиться посередині їхнього сукупного рейтингу. Із загальним балом 3,98 наша держава «пасе задніх» у рейтингу країн ЄС, у яких загальний бал дорівнює 5,06. Україна також відстає й від деяких країн СНД, у тому числі — Росії, Казахстану та Узбекистану.

Наша країна, за словами Ізосимової, перебуває на перехідній стадії розвитку економіки — між стадією, де економічне зростання залежить від основних факторів виробництва — кваліфікації робочої сили і наявності природних ресурсів — і стадією, де економічне зростання визначається ефективністю виробництва.

На національному та регіональному рівнях Фонд реалізовував цей проект за методологією Всесвітнього економічного форуму, виробленою для визначення щорічного рейтингу «Звіт про глобальну конкурентоспроможностi». Конкурентоспроможнiсть України ВЕФ аналізує з 1997 року, але лише цього року, завдяки підтримці Фонду, вперше нарівні з визначенням глобального рейтингу серед 131-ї країни Україна отримала і рейтинг конкурентоспроможностi 12-ти окремо взятих регіонів. Економіст мережі Global Competitiveness Всесвітнього економічного форуму Т’єрі Гейгер зазначив: «Проведений всеосяжний аналіз 12 регіонів є першим такого роду дослідженням для України. Він заповнює важливу прогалину в доступності даних, особливо за якісними показниками, які впливають на економічний розвиток країни, включаючи якість інституційного розвитку та системи освіти».

Відмінною рисою звіту представники Фонду називають те, що він не містить певних висновків, рекомендацій і порад, куди далі рухатися Україні, що робити і як бути. Звіт містить лише об’єктивну інформацію, яка допоможе Україні зробити власні висновки.

«Результати дослідження являють собою об’єктивну, добре структуровану інформацію, яка, на наш погляд, є дуже важливою для ухвалення економічних рішень на рівні керівництва країни. Їхня цінність полягає в тому, що вони показують сильні та слабкі сторони економіки, основні бар’єри для економічного зростання. Іншими словами, результати допомагають визначити, які напрямки перетворень необхідно здійснити насамперед», — резюмує Ізосимова. Її підтримав Гейгер: «Маючи такі дані, місцевим лідерам і представникам бізнес- структур буде легше впроваджувати в життя пріоритетні реформи». Він зауважив, що за останні десять років, Україна не покращила своєї конкурентоспроможностi, і звіт може допомогти їй змінити ситуацію.

«Дослідження надає українським державним діячам і бізнес-лідерам об’єктивного погляду на міжнародне становище країни, роблячи акцент на її сильних сторонах, а також тих проблемах, які потрібно вирішувати в пріоритетному порядку», — вважає заступник директора і старший економіст мережі Global Competitiveness Всесвітнього економічного форуму Маргарета Дрзенієк Хануз.

Експерти зазначають, що Україна — це країна з «великим і нереалізованим потенціалом». Серед слабких сторін конкурентоспроможностi в звіті згадуються державні, громадські та приватні установи, які поставили Україну на 115-те місце. «Ефективність діяльності державних органів — це найважливіша проблема для розвитку України», — наголошується в звіті і вказується, що державні органи в Україні є непрозорими і неефективними, в них панують корупція та фаворитизм.

Результати дослідження засвідчили, що транспортна, енергетична та телекомунікаційна інфраструктура також вимагає реформ. В удосконаленні мають потребу охорона здоров’я та початкова освіта, технологічна готовність і розвиненість фінансового ринку. Найслабшою ланкою виявилася ефективність ринку товарів, хоч така ситуація є характерною для більшості перехідних економік. Україна здобула особливо низькі оцінки в цій категорії. Виявляється, внутрішня та зовнішня конкуренція, як найважливіші рушійні сили ефективності ринку, ослаблені неефективною антимонопольною політикою і спотвореною податковою схемою. «Негативний ефект від такої ситуації посилюється різними бар’єрами для входу іноземних компаній на українські ринки торгівлі та залучення інвестицій», — говориться в звіті.

Серед конкурентних «плюсів» України розмір ринку — 26 те місце в рейтингу. Це обіцяєбезліч можливостей для українського бізнесу. Великий внутрішній ринок із зростаючою купівельною спроможністю дозволяє бізнесу користуватися економією на масштабі. Крім цього, український бізнес також обслуговує велику кількість ринків експорту, а вступ країни до СОТ допоможе ще більше їх розширити. Перевагою є досить високий рівень вищої освіти і професійної підготовки (53-тє місце). «Українська освітня система забезпечує вільний доступ до освіти і, як результат, може похвастати порівняно високою кількістю осіб, які навчаються у ВНЗ по відношенню до населення відповідної вікової групи, в порівнянні з іншими країнами того ж рівня розвитку. У той же час, експерти зазначають, що, загалом, освітня система повинна бути більш адаптованою до умов ринкової економіки, наприклад за рахунок поліпшення управлінської освіти», — говориться в звіті.

Серед плюсів також ефективність українського ринку праці — 65-та позиція. Головна перевага полягає в ефективному використанні кваліфікованих кадрів, тісному взаємозв’язку між оплатою праці та його продуктивністю, а також високим рівнем зайнятості жінок. Однак відтік інтелекту, «кумівство» і фаворитизм у процесі працевлаштування на керівні посади залишаються головними проблемами.

«Покращення конкурентоспроможностi країни залежатиме від успіху реформ у таких галузях, як «базові вимоги» і «фактори підвищення ефективності». Ці сфери є слабкими сторонами України. Здебільшого це стосується реформи державних і громадських установ, інфраструктури і макроекономічного середовища, які працюють гірше, ніж в інших економіках», — резюмує Хануз.