НБУ хоче переписати правила рефінансування

НБУ хоче змінити умови видачі рефінансування банків. Офіційно регулятор про це поки не говорить. Втім про такі плати стало відомо після зустрічі голови Нацбанку Валерії Гонтарєвої з депутатами парламентського комітету з питань з фінансової політики та банківської діяльності. Як розповіли «Дню» кілка учасників зустрічі, рефінансування хочуть  видавати тільки під «тверду» заставу, підтверджену аудиторськими фірмами першої четвірки. «Очікуються й обмеження по сумах  фінансування. «...Тільки суми, які покриваються банкові обсяг депозитів гарантованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) (наразі це не більше 200 тисяч гривень для одного вкладника). У багатьох банків насправді це великі суми», — говорить один зі співрозмовників видання. Цікавилися  у Гонтарєвої  і тим, чому деякі  з банків, помічених у зловживаннях і зв’язках з «сім’єю», обійшли  санкції і далі працюють на ринку, тоді як окремі «нормальні» фінустанови з певним дефіцитом ліквідності не підтримуються регулятором. Як пояснив співрозмовник видання, відповідь звелася до банківської таємниці і заклику працювати професійно,  а  не робити політичні закиди.

Тема рефінансування дійсно підіймалася, підтвердив  у коментарі «Дню» голова парламентського комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності Сергій Рибалка. Він пояснив, що НБУ готовий виділяти рефінансування тим, хто пройшов перше стрес-тестування, а хто ні — тому грошей не буде і це проблеми власників банків. Загалом він позитивно оцінює зустріч з головою НБУ, бо регулятор нарешті показав готовність спільно з профільним комітетом вирішувати проблеми в законодавчому руслі.

«Депутатам розповіли, як все погано, як далі буде погано. Буде менша кількість банків. Щоправда цифру не кажуть Вважають, що (їх скорочення.— Авт.) це об’єктивний процес. Рефінансування отримати буде дуже складно: тільки під державні цінні папери», — додає учасник парламентського комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Іван Фурсін.

Зі знаком питання лишається й вартість фінансування для ФГВФО. Як раніше писав «День» (див. матеріал «Як рятуватимуть банки?») цього року Фонд отримав 10 мільярдів гривень під 14% річних. В бюджеті на підтримку фонду передбачено на 2015 рік ще 20 мільярдів гривень. Після засідання комітету «День» поцікавився у першого заступника глави НБУ Олександра Писарука чому регулятор фінансує ФГВФО під такі відсотки  і чи буде ця ставка зменшена, або навпаки — збільшена. Від прямої відповіді чиновник ухилився,  додавши, що  наразі над цим працюють.

Тим часом директор-розпорядник ФГВФО Костянтин Ворушилін в ексклюзивному коментарі «Дню» повідомив, що  поки що змін ніяких не відбулося. «Дуже болюче питання,  яке обговорював з Гонтарєвою. Питання поки відкрите.  Я боюся щось  казати... Ідуть дискусії. Поки не підписали ніяких змін», — заявив  він. Хоча, додав Ворушилін, НБУ думає як здешевити  фінансування  для Фонду  для нових позикам,  які доведеться робити у зв’язку з передачею  Імексу та інших банків. 

Прокоментувати  ці та інші питання «День» хотів попросити пані Гонтарєву. Втім, після засідання вона швидко покинула приміщення комітетів, зіславшись на запланований виступ в Раді перед переголосуванням депутатми заветовоного президентом законопроекту про валютні кредити. Щоправда, як з’ясувалося пізніше, поспішала вона даремно: парламент не голосувала за документ, бо депутати розійшлися після обрання нового генпрокурора і потрібних 300 голосів не було.  Тож «День»  звернувся у прес-службу  НБУ з проханням підтвердити  або спростувати інформацію про підготовку змін до діючих умов рефінансування. Ми також поцікавилися ставкою рефінансування ФГВФО. На момент здачі номеру відповіді не надійшло. Тому паралельно попросили експертів-фінансистів оцінити ефективність діючого механізму виділення рефінансування та чи потрібно в ньому щось поміняти.

КОМЕНТАРІ

Анатолій ГУЛЕЙ, голова правління «Української міжбанківської  валютної біржі»:

—  Механізм рефінансування забезпечує ліквідність банку при умові,  коли  є ризик її втрати. Це ніяким чином  не має  відношення  до кредитування економіки і  не впливає на стратегічно важливі питання, як от, капіталізації банківської системи. Чи ефективне воно сьогодні? Думаю, що умови для рефінансування абсолютно адекватні стану банківської системи та економіки країни. Покращувати, погіршувати чи посилювати їх не потрібно. Але інша справа як ним користується НБУ: чи він підходить об’єктивно чи ні, кого він любить (і дає багато), а кого не любить (і не дає багато) рефінансування. Тобто головні запитання стосуються функцій правління людей, які відповідають за рефінансування.  Банк може мати хорошу заставу, але отримати рефінансування через півроку, а інший — протягом ночі. Це все питання менеджерського підходу. Якщо і треба удосконалювати механізм рефінансування, то в частині встановлення критерії ефективності його виділення та оприлюднення інформації про повернення вже виданих грошей. Особливо цікаво було б подивитися дані за 2008 і 2010 роки... Із 74 банків, які отримали гроші від НБУ, у 16-ть ввели тимчасову адміністрацію. Це є критерій ефективності НБУ. Чи знали  ці 16-ть, що вони повернуть, або ні видані НБУ гроші? Це потрібно,  аби зрозуміти, що ж  це було — зловживання,  непрофесіоналізм чи корупція? Тому рефінансування як інструмент підтримки ліквідності банків у тяжкий час — хороший. До нього немає претензій,  але вони є до виконавців.

Олександр ЯРЕМЕНКО, колишній заступник голови  НБУ:

— Не вирішені кілька принципів рефінансування. Перше — кого фінансувати  (живих, мертвих, великих,  малих). Друге — критерії рефінансування: коли все вкрадено до нас чи є чіткі критерії,  що банк чистий і в нього проблеми тільки з  відтоком вкладів в силу об’єктивних причин. Хоча ці об’єктивні причини зводяться до того, що  НБУ змінив свою модель роботи на ринку, перескочивши   цінового якорю курсу на інфляційне таргетування. Таким чином він лишивш головний  ціноутворюючий дестабілізуючий фактор поза своєю компетенцією. І таким чином створив  замкнуте коло, коли  в погоні за доларом всі забирають вклади, підриваючи тим самим ліквідність банків,  а далі — відтік вкладів, нехватка ліквідності, вклади перетікають у валюту, що тисне на курс,  це знову посилює відтік вкладів з системи, у банків зменшується ліквідність, відбувається заморожування кредитування, актив банків знецінюються і вкладникам ніхто не може видати гроші. Тож банки  і потребують рефінансування. А це приводить до ще більше посилює тиск на курс. Таким чином НБУ ганяється тільки за наслідками,  а треба знищити причину, яка заганяє банки за рефінансуванням. В таких умовах МВФ вимагає зупинку рефінансування, але  не знає  як зберегти  банки у моделі вільно плаваючого кусу. Оновлене рефінансування не має перспектив: у банків не лишилося твердої застави. Крім того НБУ за своєю природою мав би працювати тільки з борговими забов’язаннями,  а зараз  він переключається на речову структуру. До чого це призведе? Рефінансування буде здійснюватися в якихось викривлених формах в мінімальних сумах, що не зупинить подальше руйнування банківської системи.