Небезпечна кредитна історія
Уряд ухвалив постанову про надання НАК «Нафтогаз України» державних гарантій майже на п’ять мільярдів гривень
Чи мають рацію ті, хто стверджує, що український уряд зараз зовсім нічого не робить? Йому, дійсно, непросто, але щось там усе ж таки відбувається. Так, більш як тиждень тому він прийняв оприлюднену лише в середу постанову, що надає державні гарантії НАК «Нафтогаз України» для випуску облігацій на 4,8 мільярда гривень. (Як сказано в цій постанові, «з метою отримання коштів для погашення заборгованості по кредитних договорах»).
Підписувати документи щодо гарантії дозволено міністрові фінансів Юрієві Колобову, а право контролю за фінансовим станом НАК і належного виконання ним боргових зобов’язань за облігаціями надане Міненерговугіллю. Але, щоб отримати гарантії держави, «Нафтогаз» має ще представити проект проспекту емісії облігацій, бізнес-план, зведення про запозичення компанії, графіки їхнього погашення й обслуговування, копії річного балансу й баланс на останню звітну дату. Отже, робота в апарату компанії буде й зарплата також. Йому належить забезпечити цільове використання коштів, отриманих у результаті розміщення облігацій, і подати Нацкомісії із цінних паперів і фондовому ринку документи для реєстрації випуску й проспекту емісії облігацій.
Тим часом, випуск «Нафтогазом України» облігацій на зазначену суму для рефінансування заборгованості за кредитними договорами шляхом її погашення за рахунок коштів, отриманих у результаті розміщення цієї позики (під 10% річних з щоквартальною оплатою доходу) Кабмін погоджував ще 21 серпня. Що було зроблено за подальші три місяці?
На перший погляд, не дуже зрозуміло також, чому Кабмін усе тією ж постановою визнав, що позбулася чинності його ж постанова від 15 грудня 2010 року. Відповідно до неї «Нафтогаз» уже випустив облігації на загальну суму 20,4 мільярда гривень під 11,25% і 13,75% річних. І мета була та сама, що й сьогодні: для рефінансування заборгованості за кредитними договорами з Ощадбанком.
Ця кредитна історія тягнеться ще з 2008 року, коли в «Нафтогазу» виникли труднощі з розрахунками за російський газ. Тоді уряд збільшив статутні капітали низки державних банків, поповнивши їх держоблігаціями, які почав викупляти Національний банк. На початок 2013 року сумарна заборгованість «Нафтогазу» перед Ощадбанком досягла 20,3 мільярда гривень, що становить 34% кредитного портфеля цього найбільшого банку країни.
Власне, скасування грудневої постанови 2010 року для фінансистів не більше ніж секрет Полішинеля. Порівняємо ще раз відсотки: 11,25 і 13,75 проти 10. Зрозуміло, що така реструктуризація боргу піде на користь «Нафтогазу». Питання в тому, що отримають від цього Ощадбанк і його вкладники? Чи йому знову поповнять статутний фонд свіжовіддрукованими державними зобов’язаннями, за які Нацбанк заплатить за старою схемою новенькими хрусткими гривнями?
А що залишається крім схем, якщо фактичний банкрут уже давно не в змозі платити за боргами? Енергетичний експерт Валентин Землянський сказав «Дню», що в будь-якому разі всі гроші, що отримуються «Нафтогазом» як кредити, йдуть на оплату газових боргів до Росії. Але того ж дня, коли стало відомо про згадану грудневу постанову уряду, глава Міненерговугілля Едуард Ставицький повідомив, що «Нафтогаз України» та російський «Газпром» продовжують документальне оформлення газу, постаченого на адресу української компанії в жовтні. У інтерв’ю одній з газет він повідомив, що згідно з умовами контракту на постачання газу з «Газпромом», оплата здійснюється за фактом документального його оформлення. У зв’язку з цим, за словами міністра, «розмови про колосальні несплачені борги «Нафтогазу», а тим паче про «газову війну» з Росією, не відповідають дійсності». Ці розмови, як вважає міністр, «здебільшого є прийомом піар-технологій так званих «фахівців» газового сектора, які таким чином нагадують про себе громадськості на тлі проблем, що нібито існують в окремих життєво важливих секторах економіки».
Як би хотілося прийняти сказане за чисту монету й повірити, що сектор газу в такій нехорошій компанії участі не бере й у нього немає жодних проблем. От вивірять усе остаточно з «Газпромом», а потім все заплатимо. І навіщо це такий «фахівець» газового сектора, як глава правління «Нафтогазу» Євген Бакулін нещодавно розговорився про перенесення оплати використаного в жовтні-грудні імпортного природного газу за домовленістю з «Газпромом» на весну 2014 року? Звісно, для піару, щоб у країні знали своїх героїв... Чи, може, для того, щоб навмисне наростити борг, а потім віддати в рахунок його додаткову частку української ГТС, яку передують у консорціум?
