НЕП, адоптована під електорат

Непросте завдання стояло перед економістами та політиками — учасниками чергового засідання Українського клубу. Хоча тема для обговорення була заявлена вельми цікава та актуальна — «НЕП нової влади: нові можливості та ризики», предмет дискусії виглядав якимось нематеріалізованим. Таке відчуття виникало через те, що нова влада й досі не спромоглася оголосити основні постулати своєї економічної політики. Тож цілісну картину експертам довелося відтворювати неначе мозаїку, по крихтах, спираючись на власний аналііз дій уряду.

Утім НЕП — назва певною мірою умовна, бо, як відомо, усе нове — це добре забуте старе. За класифікацією ректора Міжнародного Соломонового Університету Олександра Розенфельда, в останні десять років в українській економічній системі спостерігалися три основні тренди: сировинний, коли потужності країни були орієнтовані на далеке зарубіжжя, машинобудівний (орієнтація на близьке зарубіжжя) та тренд, який передбачає розвиток вітчизняної економічної системи як системи периферійного типу у відношенні до Євросоюзу. Увесь розвиток України як самостійної держави проходить у взаємодії та конкуренції цих трьох трендів. «Якщо спробувати розшифрувати те, що відбувається зараз, то є багато ознак того, що ми рухаємося, віддаючи пріоритет третьому тренду. Про це, зокрема, свідчать заяви про посилення гривні щодо долара», — робить висновок Розенфельд.

Визначившись з економічним курсом, слід звернути увагу на умови, за яких він буде здійснюватися. «Економічні реформи, які проводилися в Україні до 2005 року, були вимушеними: вони здійснювалися одразу після президентських виборів на тлі економічних криз. І тоді не існувало великої політичної групи, яка б свідомо хотіла реформ», — вважає провідний експерт Центру соціальних та економічних досліджень «CASE Ukraine» Володимир Дубровський. Однак зараз, на його думку, ситуація докорінно змінилася: минулорічні вибори відбувалися на тлі економічного зростання. Але тут виникла політична криза, яка призвела до того, що народ поставив ту владу, яку хотів, — щось на зразок класичної буржуазної революції. Тому сьогодні, за словами експерта, маємо свідому економічну політику, але люди, які її проводять, не уявляють собі, як здійснювати реформи, якщо спочатку не створити... кризу. Звичайно, це погано, бо виникають ризики, а під реформи шляхом кризового менеджменту можна підвести будь-що — наприклад, реприватизацію або непередбачувані популістські кроки. До того ж, за словами Дубровського, це робить реформи непослідовними.

На думку президента Центру антикризових досліджень Ярослава Жаліло, економічна філософія, яка сьогодні сповідується урядом, полягає в спробі поєднати соціалістичну ідеологію з ліберальною. Оскільки їхнє повне поєднання неможливе, створюється досить дивний симбіоз. Простежити цю філософію можна через зміни до держбюджету- 2005 та до пов’язаних з ним законодавчих актів.

Логіка тут, за словами Жаліло, дуже проста: пропонується суттєве збільшення соціальних виплат, тобто збільшення доходів населення і посилення тиску на споживчий ринок. Іншими словами, відбувається стимулювання споживчого попиту. Одночасно з цим відбувається підвищення фіскального тиску на суб’єктів господарювання і зростання їхніх витрат. Невдовзі ці суб’єкти виявляються неспроможними адекватно реагувати на зростаючий споживчий попит, і виникає тенденція до зростання споживчих цін. «Тут урядом абсолютно логічно будується наступний крок протидії інфляційній моделі — лібералізація імпорту як через зниження тарифних ставок, так і через лібералізацію умов митного оформлення і оформлення ПДВ імпортерам. Разом з тим відбувається підвищення курсу національної валюти, яке має стимулювати імпорт і протидіяти імпорту інфляції. Тож маємо модифікацію політики, за яку дуже активно критикували уряд Януковича минулого року. Але тут є певна принципова різниця. Соціальна політика Януковича спиралася на активний фіскальний тиск на широкі кола бізнесу, через що бізнес втрачав прибутковість. У моделі уряду Тимошенко малий і середній бізнес, задіяний у торговельно-посередницькій сфері, не лише не втрачає, а й отримує додаткові виграші: збільшення оборотів сприяє збільшенню його доходів. Цей прошарок дуже політично активний, що підтвердила його участь у помаранчевій революції», — виклав своє бачення ситуації Жаліло. Така політика уряду, акцентує увагу експерт, матиме позитивний ефект з точки зору впливу на електорат на майбутніх парламентських виборах.

Ярослав Жаліло впевнений, що запропонована урядом модель бюджету в нинішньому форматі не може бути виконана. Тому через певний час це спонукає уряд вирішувати проблему наповнення бюджету за рахунок якихось додаткових джерел. Цілком iмовірно, що це наповнення відбуватиметься за рахунок внутрішніх запозичень. З іншого боку, прогнозує Жаліло, у зв’язку із зростанням курсу гривні ця політика сприятиме припливу портфельних інвестицій з-за кордону — інвестори вкладатимуть кошти в купівлю гривні, а потім купуватимуть облігації внутрішньої позики. Таким чином, за рахунок запозичень вдасться наповнити у вартісному вимірі показники бюджету-2005, однак спад виробництва створить проблему із зайнятістю населення. Висновок президента Центру антикризових досліджень не дуже втішний: «Ця політика може бути реалізована, але розрахована вона на короткостроковий період. Жодних стратегічних намірів в ній виділити неможливо».