Неприпустима «мозаїка»

«Розвиток країни можливий лише через розвиток регіонів», — стверджує директор економічних програм Центру ім. О. Разумкова Василь Юрчишин. І це його висловлювання стало своєрідним рефреном дискусії фахівців про конкурентоспроможність регіонів в умовах прискорених інтеграційних процесів. «Можна констатувати, що, більш за все, виграють ті регіони, які пропонують бізнесу найкращі умови для розвитку. І тут йдеться не лише про пільги або доступ до ресурсів, — наголошує Юрчишин, — а, насамперед, про зрозумілі правила гри. Але напередодні Євро-2012 ми, на жаль, провалюємо регіональну політику...» При цьому експерт навів приклад європейської політики, яка дозволяє розвивати єврорегіони: «Величезні гроші та ресурси прямують не на фінансування соціальних виплат, а саме на інвестиційний розвиток і залучення інвесторів».

Юрчишин розповів про результати детального дослідження цієї теми. Головний їхній висновок, за його словами, полягає в тому, що регіони України на даному етапі просто не здатні ухвалювати самостійні рішення, не мають достатніх ресурсів, а тому фактично відчужені від участі в формуванні конкурентоспроможності територій, продуктивного використання їхнього потенціалу. А на думку Юрчишина, розвиток країни на даному етапі повністю залежить від того, наскільки успішно регіони включаються в процеси інтеграції та глобалізації. Експерт наголошує, що регіональна диспропорція з кожним роком зростає, і це, в свою чергу, може призвести до територіального розбалансування.

Але народний депутат Олексій Плотніков (Партія регіонів) вважає, що економічна диспропорція регіонів України — це природне явище: «Так, є такі речі, як нерівність у розвитку областей України. Але це те, що існує у всьому світі, і будь-яка країна, яка має великі території, не може уникнути цієї нерівності». Він розповідає про два можливі напрямки в розв’язанні цієї проблеми. Перший — надавати системну фінансову допомогу нерозвиненим регіонам, але при цьому нічого не роблячи для того, щоб вони самі ставали на ноги. «Це, звичайно, абсолютно можливий шлях, — наголосив він, і додав: — А другий — спробувати підтягнути ці регіони до рівня розвинених, які самі себе забезпечують». При цьому Плотніков зауважив, що обидва варіанти є доволі витратними як із фінансового погляду, так і з огляду на час. «Слід побудувати чітку системну допомоги таким регіонам, як Тернопільський, Чернівецький, Кіровоградський й інші, а також розробити стратегію, яка допомогла б цим областям визначити свої потреби та мінімізувати витрати з держбюджету на їхню реалізацію», — наголосив Плотніков.

Директор Інституту демографічних і соціальних досліджень НАНУ Елла Лібанова вважає, що, насамперед, потрібно згладжувати рівні життя в регіонах. «Я би також хотіла звернути вашу увагу на те, що з 1999 року і нині в Україні спостерігається ситуація, коли показники конкурентоспроможності по рівню економічного розвитку регіонів абсолютно не співпадають із показниками конкурентоспроможності по рівню людського розвитку, — зауважила Лібанова, — тому виходить, що не варто будувати в кожному регіоні фабрики або заводи. Слід говорити, насамперед, про зрівнювання стандартів життя. Насправді, не так багато залежить від регіональної влади. Вона не в змозі збудувати конкурентну інфраструктуру своїми силами». За словами експерта, результати багатьох досліджень показують, що й тривалість життя абсолютно не залежить від конкурентоспроможності регіонів.

«Інфраструктура — це ключ до розв’язання питання нерівності регіонів», — зазначає професор Інституту економічного прогнозування НАН України Володимир Сиденко. Він вважає за необхідне провести сильну інфраструктурну політику в поєднанні з «відповідною інституційною політикою, які б підтримували економічний розвиток на регіональному рівні» в поєднанні з «відповідною освітньою політикою, яка допоможе людям отримати відповідний рівень кваліфікації». Тоді, за словами Сиденка, бізнес вибиратиме не лише Київ й інші розвинені міста, як це відбувається сьогодні.

На думку Лібанової, «сучасний рівень цивілізаційного прогресу відходить від економіки сировини і перетворюється на економіку знань». У цьому її підтримує і віце-президент УСПП Тетяна Степанкова. Вона зазначає, що сьогодні дуже низький рівень інвестицій у людський ресурс, і це величезне упущення в розвитку держави. Її підтримує Сиденко і розповідає, що «в світі формується якісно новий вид нерівності — освітньо-інтелектуальний». На його думку, Україні його буде дуже складно долати.

А нещодавно свій звіт щодо регіональної конкурентоспроможності презентували в Києві Фонд «Ефективне управління» спільно з Всесвітнім економічним форумом. У ньому зазначалося, що Україні потрібно звернути свою увагу на «базові вимоги» та «фактори підвищення ефективності». Ці сфери є слабкими сторонами України. Здебільшого це стосується реформи державних і громадських установ, інфраструктури та макроекономічного середовища. Дослідження довело, що конкурентоспроможність регіонів дуже відрізняється між собою — області України в глобальному рейтингу посіли місця з 53-го по 93. Високі оцінки отримали Закарпатська, Львівська та Хмельницька області. А ось Донецька набрала досить низький бал. Загальним результатом в обох дослідженнях виявилося те, що всі області страждають від політичної нестабільності, яка надто негативно впливає на бізнес.