«Невидимка» пожирає інфляцію

Реальний валовий внутрішній продукт в Україні в липні 2004 року зріс на 17,2% у порівнянні з липнем 2003 року, а за сім місяців з початку року збільшився на рекордно високі 13,5%, повідомив у понеділок Держкомстат. Найпоширеніший аргумент критиків економічної політики уряду полягає в тому, що населення не відчуває наслідків зростання економіки. Існує також багато контраргументів цьому. Але ми тут спробуємо зосередитися лише на одному. Чи впливає зростання ВВП на інфляцію? Адже відносно неї немає жодних суперечок: населення її підвищення відразу ж відчуває.

Пригадаємо минулий рік, коли після деякого коригування попередніх показників ВВП у першому півріччі підвищився на 1,7%. У 2004 р. після відповідної корекції він теж «підріс» на 1,5%. Ймовірно, що за підсумками неминучої другої корекції зростання ВВП сягне 14,1% з початку року. Без урахування цих коригуючих змін — він, за моїми розрахунками, залишився б на рівні 12,0%.

Однак у липні 2003 року підйом економіки різко уповільнився. Причина — від’ємна динаміка валової доданої вартості в сільському господарстві. Траєкторія ВВП знизилася на 2,4 відсоткового пункту (до 5,1%) у порівнянні з піврічною. На таку саме величину знизилася база порівняння цьогорічного руху ВВП. Тому з урахуванням статистичного ефекту зростання ВВП у липні було поміркованим. Принаймні не вибуховим. Проте й воно має значення для збереження цінової стабільності. У липні інфляція була відсутня. Липнева грошова пропозиція в основному абсорбувалася зростаючою економікою і не чинила надмірного тиску на ціни.

Про це свідчить те, що розрахована за відомою всім економістам формулою потреба у грошовій пропозиції за сім місяців майже збіглася з тією, яка існувала фактично 4,4% (приріст цін) + 13,5% (приріст реального ВВП) — (— 6,7%) (приріст швидкості обернення грошей) = 24,6% (розрахункова потреба в прирості грошової маси). Фактичний приріст грошової маси за цей період становив 23,2%.

З цього можна вивести досить вірогідні прогнози. Отримане прискорення росту ВВП призведе до подальшого посилення абсорбуючої функції економіки, що протидіятиме розрядці монетарного навісу, тобто інфяційній загрозі. Зменшиться надлишковість ліквідності, а отже — зменшаться ризики інфляції.

Позитивні зміни у динаміці аграрно-промислового комплексу й надалі покращують прогноз ВВП і перспективу нормативного цінового сценарію.

Водночас деяке зменшення внеску промисловості в динаміку ВВП гальмуватиме формування відкладеної інфляції, оскільки уповільнюється ріст цін виробників.

Ясно, що до кінця року зростання ВВП може прискоритися (після збільшення мінімуму зарплати та інших кроків у напрямку підвищення споживчого попиту). Звичайно, при цьому зросте й потенціал бюджетного попиту. Це чинитиме певний тиск на ціни в грудні та у перших чотирьох місяцях наступного року. Тому слід дещо обмежити експансивність фіскальної політики держави.

Липневі показники ВВП, виробництва промислової продукції та руху цін, вірогідно, спонукатимуть Нацбанк до продовження політики монетарного нейтралітету. Адже деяке охолодження промисловості стало фактом, і це сприяло стабілізації оптових цін. Нині це дозволяє утриматися від подальшого підвищення ставок рефінансування та обов’язкового резервування. Стало зрозуміло, що зростання ВВП не тільки зберігається на досягнутому в першому півріччі рівні, а й має перспективу прискорення без підтримки заходами стимулюючої монетарної політики. Тобто на цьому часовому відрізку стабілізація ліквідності і процентних ставок була б правильним вибором. Отже, стале прогнозоване зростання ВВП стає також запорукою цінової стабільності. І на це слід зважати як прибічникам, так і критикам уряду.