«Незалежність», «альтернатива», «злиття»...

Україна зможе самостійно виробляти більшість необхідних їй енергоресурсів через 25—30 років, ближче до 2040 року. Так вважає половина галузевих експертів, думки яких представлено в результатах дослідження «Енергетичний сектор України», проведеного консультаційною компанією «КПМГ в Україні» спільно з IBCentre. Дослідження ѓрунтується на результатах опитування 34 фахівців вітчизняних та іноземних компаній, які працюють у різноманітних підгалузях енергетики та галузевих експертів. Звіт містить порівняння поглядів українських експертів із результатами схожого опитування на міжнародному рівні.

Основна енергетична проблема України, на думку 32% опитаних, — надмірне споживання енергоресурсів та необхідність впровадження енергоефективного обладнання. Найбільше стримує розвиток підприємств галузі вартість капіталу та економічна нестабільність. «Основні проблеми фінансування енергетичного сектору, по-перше, пов’язані з відсутністю в Україні джерел довгострокового банківського кредитування. У світовій практиці енергетичні компанії мають можливість залучати недорогі довгострокові кредитні ресурси для модернізації існуючих і будівництва нових потужностей, а в Україні, за винятком кількох найбільших гравців, вони такої можливості позбавлені. По-друге, існуючі тарифи, (за винятком встановлених на високому рівні тарифів на відновлювальну енергію), також не дозволяють виробникам акумулювати кошти для реалізації інвестиційних програм. Третій чинник — недостатній рівень попиту на українські енергетичні об’єкти зі сторони іноземних стратегічних інвесторів. Це викликано як великими ризиками інвестування в Україні, так і відсутністю в іноземних гравців можливостей конкурувати з українськими фінансово-промисловими групами, які мають більше можливостей для відстоювання своїх інтересів у цьому секторові», — коментує причини енергетичного відставання керівник відділу корпоративних фінансів «КПМГ в Україні» Володимир Лізунов.

Результати ж міжнародного опитування, навпаки, не виокремлюють проблему фінансування і акцентують увагу на нестабільності цін на енергоносії, а також на питанні кваліфікації та доступності робочої сили. «Зважаючи на поступову міжнародну інтеграцію вітчизняної економіки, у середньостроковій перспективі вірогідною є актуалізація подібних викликів і для енергетичного сектору України», — додає керівник галузевої практики «Енергетика і природні ресурси» «КПМГ в Україні» Юрій Швед.

У дослідженні також сказано, що роль відновлювальної енергетики зростатиме і до 2040 року її частка в енергобалансі становитиме не менше 20%. Найбільш привабливими її напрямами експерти називають виробництво енергії з біомаси та відходів, сонячну та вітроенергетику. Майже половина (45%) українських експертів відзначає складності фінансування проектів відновлювальної енергетики. Серед інших стримуючих факторів називають проблеми з підключенням до об’єднаної мережі та вартість у порівняні з традиційними джерелами тощо. Є цікаві прогнози і щодо іншого напрямку нетрадиційної енергії: тільки 7% опитаних вважає, що видобуток сланцевої нафти та газу значно впливатиме на енергетичні потреби протягом наступних трьох років. Цікаво, що результати міжнародного дослідження прямо протилежні — 77% опитаних вважає, що вплив цієї підгалузі у світі буде значним або дуже значним.

Експерти також відмічають збільшення кількості злиттів та поглинань в енергетичному секторі з кінця 2011 року. 2012 року зріс інтерес до нетрадиційної енергетики, зокрема і за рахунок урядової підтримки проектів з видобутку сланцевого та шельфового газу. «Деякі іноземні спеціалізовані компанії зацікавилися також інвестиціями в українські сонячні, вітрові та гідроелектростанції», — розповідає про нову тенденцію на ринку Швед. «Європейські ринки вже наближаються до свого насичення, і державні програми країн Єврозони зменшують підтримку індустрії відновлюваної енергетики. Але ми бачимо перспективні точки концентрацій зусиль на ринках СНД та в Україні зокрема», — пояснює підвищення інвестиційного інтересу іноземців керуючий директор IBCentre Юлія Березовська. Загалом більше половини опитаних експертів (53%) допускають можливість таких процесів протягом найближчих трьох років серед підприємств у тих сферах, де вони працюють.