Нікопольський епіцентр
У п’ятницю, 20 травня 2005 року, народні депутати Степан Хмара та Павло Мовчан звернулися із запитом до Генеральної прокуратури, МВС, СБУ у зв’язку з виниклою в Нікопольському районі Дніпропетровської області ситуацією. Парламентарії звертають увагу керівників силових структур на те, що «підконтрольний Віктору Пінчуку менеджмент ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», не маючи юридичних можливостей оспорювати поновлення державного контролю на НФЗ, намагається зупинити ініційований міноритарними акціонерами процес, підбурюючи колектив підприємства до силового протистояння законним діям державної влади».
За твердженням Степана Хмари, робітників залякують, пояснюючи їм, що в разі зміни менеджменту НФЗ нібито припиняться виплати зарплати, почнуться масові звільнення. А в перспективі влада ніби взагалі готується повністю знищити Нікопольський феросплавний.
Парламентаріїв особливо непокоять методи, якими керівництво підприємства відстоює інтереси власників НФЗ: агресивна політика, що проводиться менеджментом Нікопольського феросплавного, здатна привести до виходу з-під контролю центральної влади якщо не всієї області, то її значної частини. Сьогодні у великому промисловому центрі, яким є Нікополь, щосили поширюються чутки про підготовку… організованого озброєного виступу. Такі припущення викликають стурбованість депутатського корпусу ще і тому, що голова правління ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» Володимир Куцин одразу ж після проведення так званого з’їзду сепаратистів у Сєверодонецьку закликав робітників заводу чинити опір помаранчевій революції. Уже тоді в місті говорили про плани тиску на владу за допомогою «робочих бунтів». Прийом, утім, не новий, випробуваний ще під час шахтарських акцій протесту та дуже дієвий, оскільки походи шахтарів і металургів на Київ двічі призводили до відставок уряду. «Підняти» людей на акції протесту в цьому випадку просто: все-таки Нікопольський завод феросплавів — потужне місто- та бюджетоутворююче підприємство. Від його роботи і, скажімо так, життєздатності залежить і соціальна сфера міста, і достаток багатьох сімей. Тому робітники готові на багато речей, щоб відстояти своє право на працю та зарплату. Дорікнути їм у чомусь у цьому випадку складно. Керівництво НФЗ цим користується, розуміючи, що від нормального функціонування ВАТ залежить соціально-політична стабільнiсть у місті й у всьому Нікопольському районі Дніпропетровської області.
Зацікавленість нинішніх менеджерів у збереженні статус-кво власників очевидна. Адже у випадку, якщо міжвідомча комісія з НЗФ дійде висновків, що потрібен новий прозорий конкурс з продажу пакета акцій підприємства, оскільки попередній проведений із явними порушеннями (нагадаємо, що консорціум «Придніпров’я» в 2003 році переміг на спірному конкурсі, решту претендентів відсіяли з допомогою кваліфікаційних умов), то буде запущений судовий механізм реприватизації. У цьому випадку директорату НФЗ не встояти. Більш того, може постати питання про специфіку управління підприємством протягом останніх років: у пресі неодноразово повідомлялося, що НЗФ заробляє щорічно величезні суми. Але великі суми йшли в офшори через толлінгові схеми. Ціною таких схем стали $550 млн. чистого прибутку, який, за словами прем’єра Юлії Тимошенко, недоотримував державний бюджет.
Тому Степан Хмара та Павло Мовчан у своєму запиті наполягають, — з огляду на величезну соціальну та політичну небезпеку дій зі створення в регіоні паралельних структур влади та приватних силових формувань, — на перевірці викладених фактів. Депутати вимагають від голови СБУ Олександра Турчинова «з’ясувати стан справ із підготовкою керівництвом НФЗ силового опору процесу повернення державою своїх законних прав на Нікопольський завод феросплавів», а з Володимиром Куциним провести профілактичну розмову на тему неприпустимості організації дій, що несуть загрозу життю громадян України та конституційному ладу держави. Крім того, парламентарії пропонують керівнику МВС Юрію Луценку посилити заходи із забезпечення громадського порядку в Нікополі та розглянути можливість введення в регіон додаткових підрозділів міліції.
Якщо ж підтвердиться інформація, що чутки про звільнення працівників розпускали навмисно, Степан Хмара та Павло Мовчан пропонують генпрокурору Святославу Піскуну подумати про можливості застосування в цьому випадку статей Кримінального кодексу. Депутати вважають, що конфлікт окремих бізнес-структур і влади не повинен набувати форми шантажу.
