Нова спроба

Вчора Україна подивилася на газову кризу іншими очима, уперше припустивши, що може забезпечити не тільки власну, але і всієї Європи енергетичну безпеку. Радник Президента України Владислав Каськів спільно із заступником міністра економіки Польщі, депутатом Сейму Павлом Понциліушем виступив з ініціативою створення євро-українського газотранспортного консорціуму.

За словами Владислава Каськіва (він є одним із лідерів блоку ПОРА-ПРП, який вимагав денонсувати газові угоди, підписані 4 січня в Москві), створення польсько-українського, а згодом євро-українського консорціуму вимагає перегляду газових домовленостей із Росією, а також домовленостей з участю компанії «Росукренерго». «Євро-український газотранспортний консорціум — спільна україно-польська ініціатива, що дозволить Україні гарантувати власну незалежність від російських енергоносіїв і гарантувати енергетичну безпеку в Європі, — впевнений Каськів. — І за такого підходу Україна не може приймати висунутих Росією умов». «Створення євро- українського газотранспортного консорціуму — це революційний підхід до вирішення українських і європейських енергетичних проблем, — сказав Каськів, — ми переконані, що це породить нову дискусію в питанні енергозабезпечення України та Євросоюзу, дозволить захистити Україну від економічного і політичного тиску, а також залучити додаткові інвестиції. Створення цього консорціуму є найважливішим і найпрактичнішим способом європейської інтеграції України і гарантованим захистом нашої енергетичної безпеки».

Із Каськівим цілком солідарний пан Понциліуш: «Те, що сталося з Україною і, відповідно, з Європою в січні 2006 року, було цілковитим шоком не лише для Польщі — для всієї Європи». За його словами, у свою чергу неоднозначна ситуація з поставками російського газу в Європу стала причиною пошуку альтернативних енергоджерел. Польський заступник міністра і депутат упевнений, що найпрактичнішим механізмом такої диверсифікації є створення польсько-українського, а згодом і євро-українського газотранспортного консорціуму. «Для обох сторін — Польщі й України подібний підхід — єдина можливість спільної безпеки», — стверджує Понциліуш і називає ще однією гарантією енергетичної безпеки Європи аверс нафтопроводу Одеса — Броди, що дозволить говорити про подальше добудування нафтопроводу. При цьому він пояснив, що «завдання Польщі — знайти інвесторів, які добудують нафтопровід до Гданська».

Утім стосовно цього Понциліуш має не дуже зрозумілі нам застереження. За його словами, «якщо прозорість і чіткість домовленостей не буде витримана, Польщі буде дуже складно співпрацювати з Україною в цьому питанні».

Каськів також висловлює певні застереження щодо реальності ідеї консорціуму. Кажучи про те, що ініціатива формування євро-українського газотранспортного консорціуму може мати кілька напрямів розвитку та вимагає обговорення на міждержавному рівні і консультацій із комерційними партнерами, він обумовив початок цього проекту наявністю «політичної волі України, а також переважання національних інтересів над особистими вигодами деяких зацікавлених сторін». Це, як кажуть, прозорий натяк на адресу тих, хто гальмує вирішення газових питань... Що ми почуємо у відповідь? Чи покажуть країні нарешті українських учасників «Росукренерго», чи знову, як Антимонопольний комітет, прикриються грифом секретності? Але Каськів адресує створення консорціуму вже новому парламенту України та вважає, що це питання стане індикатором того, наскільки нова Рада буде готова захищати національні інтереси країни.

Тим часом можна припустити, що газова тема стане одним із головних подразників нового парламенту. Учора в Україні дізналися про сенсаційну заяву міністра нафтогазової промисловості та мінеральних ресурсiв Туркменістану Гурбанмурада Атаєва. «Туркменська сторона не несе відповідальності за поставки свого природного газу в Україну, оскільки Київ не досяг домовленостей із Росією про транзит туркменського природного газу», — повідомляє туркменський міністр у відповідь на поширену в пресі заяву міністра палива й України Івана Плачкова про невиконання Туркменістаном зобов’язань із поставок газу. Це пояснює, чому сторони досі так і не розпочали реалізацію укладеного в грудні минулого року контракту на поставку в Україну 40 мільярдів кубометрів газу. «Туркменська сторона неодноразово в офіційному порядку пропонувала українській стороні домовитися з російським акціонерним товариством «Газпром» про транзит туркменського природного газу через територію Росії», — коментує виниклу ситуацію туркменський міністр... І тут знову виникає питання до керівництва країни, яке неодноразово заявляло про те, що з туркменським газом усе гаразд.