Одеський припортовий: приватизація десятиліття

Процес приватизації, нарешті, зрушив з мертвої точки, на якій стоїть уже кілька років. У середу уряд України затвердив умови продажу найпривабливішого підприємства країни — Одеського припортового заводу. Конкурсна комісія за результатами незалежної оцінки встановила початкову ціну державного пакету акцій (99,5% статутного фонду) у розмірі 13,175 мільярда гривень, або $522 мільйони (за курсом на 16.05.2016).

Як повідомили «День» у Мінекономрозвитку і торгівлі, продаж ОПЗ проходить на відкритому аукціоні. У торгах мають взяти участь не менш як два потенційні покупці, один з яких — іноземний інвестор. Компанії з РФ до торгів не допускатимуться. У міністерстві стверджують, що ОПЗ провів безпрецедентну підготовку — пройшов міжнародний аудит, підготував фінансову звітність міжнародного зразка. Найближчим часом завершиться міжнародний екологічний аудит. Як повідомляв УНІАН, Фонд держмайна витратив майже мільйон доларів на технічну підготовку до приватизації підприємства. Потенційними учасниками торгів вважаються близько 10 покупців, і ФДМУ розраховує вже наприкінці липня 2016 року закрити операцію.

«Затвердження вимог до потенційних покупців ОПЗ — це історичний момент. Це початок не лише процесу приватизації заводу, а й масштабної приватизації в Україні, — підкреслив перший віце-прем’єр-міністр — глава Мінекономрозвитку і торгівлі Степан Кубів. — Ми запрошуємо українських і міжнародних інвесторів до участі в торгах». Раніше прем’єр-міністр Володимир Гройсман під час зустрічі з послами країн «Великої сімки» заявив, що Кабінет Міністрів України підготує публічну приватизацію одного з найбільших виробників хімічної продукції в країні Одеського припортового заводу. «Наше завдання — створити таку систему приватизації, яка викликала б довіру інвесторів і громадян України», — цитувала прес-служба голову українського уряду.

І ось — відбулося. Як інформує прес-служба МЕРТ, уряд визначив, що покупець ОПЗ зобов’язаний зберегти основну номенклатуру продукції, робіт і послуг підприємства, що існувала 2015 року. Тобто забезпечити приймання, зберігання й відвантаження рідкого аміаку, що транспортується магістральним трубопроводом і залізницею, а також приймання, зберігання й відвантаження іншої хімічної продукції (карбамід, метанол) згідно з умовами укладених договорів. Покупець зобов’язаний також змінювати ціни на послуги з приймання, зберігання, охолоджування й відвантаження рідкого аміаку й іншої продукції відповідно до вимог законодавства, не допускати необгрунтованих обмежень у задоволенні заявлених потреб суб’єктів господарювання, задовольняти потреби вітчизняних сільгоспвиробників у мінеральних добривах в обсягах і за цінами, визначеними в укладених договорах.

Проте, за словами голови Фонду держмайна України Ігоря Білоуса, покупцеві заводу доведеться самостійно вирішувати питання боргу ОПЗ перед компанією Ostchem Holding Ltd Дмитра Фірташа на $193 мільйони (без урахування пені). На жаль, ця сума може стати каменем спотикання, об який спіткнеться продавець. Нагадаємо, що Ostchem для погашення цього боргу звернувся до Стокгольмського арбітражу, який 31 березня задовольнив його клопотання й наказав ОПЗ до 31 серпня 2016 року утриматися від відчуження або обтяження якимось чином своїх необігових активів.

Щоправда, голова комітету Верховної Ради з питань економічної політики, заступник голови фракції «Народний фронт» Андрій Іванчук вважає, що «заборгованість ОПЗ у п’ять мільярдів гривень Ostchem — це злочин, це фіктивна заборгованість, сформована за рахунок зловживань посадовими особами режиму Януковича». «Коли ми зараз інвестора, покупця нашого стратегічного підприємства, зобов’яжемо віддати п’ять мільярдів гривень Ostchem... значить, держава на ці п’ять мільярдів гривень отримає менше. Прошу мій виступ вважати депутатським запитом, а відповідний документ я направлю генеральному прокуророві», — сказав Іванчук на засіданні Кабміну.

«Коли продається який-небудь об’єкт, то всі пасиви також зазвичай «вішаються» на нового власника, — сказав у коментарі «Дню» екс-голова ФДМУ Олександр Бондар, — і якщо борг не спростований, не оскаржений, то новий власник його виплачуватиме або судитиметься. І це в цьому випадку піднімає для нього вартість об’єкту на 200 мільйонів доларів. Інакше кажучи, якщо Фірташ купуватиме цей об’єкт, то йому він обійдеться на 200 мільйонів дешевше. А якщо західні інвестори зайдуть на приватизацію ОПЗ, то вони будуть вимушені окрім 520 мільйонів доларів стартової ціни платити ще 200 мільйонів Фірташу».

«Нещодавно була скасована приватизація Запорізького алюмінієвого комбінату. Там була аналогічна ситуація, щоправда, із західним банком. Новий власник не виплатив відповідний борг, і об’єкт у нього відібрали. Отже, було б значно краще, — говорить Бондар, — якби ОПЗ заздалегідь очистили від боргових справ, а потім продавали. Але влада кудись квапиться. Я думаю, що є вже покупець, який або вже домовився з Фірташем, або ще домовлятиметься за участю держави».

На думку екс-голови ФДМУ, домовлятися доведеться також і з Ігорем Коломойським, який досі судиться за попередній конкурс з цього об’єкту. Він тоді придбав ОПЗ за 500 мільйонів доларів. Але уряд Тимошенко відмовився йому продавати. «А для стороннього західного інвестора, — продовжує Бондар, — такі навантаження — непідйомні, бо він навряд чи зможе, та й чи схоче, домовлятися з Фірташем і з Коломойським. Це зможе зробити лише український олігарх, наближений до влади. А якщо в конкурсі братиме участь якась західна компанія, то це буде підставна структура, виставлена нашим покупцем».

«У мене сьогодні свято, — сказав «Дню» після оприлюднення інформації про рішення Кабміну щодо ОПЗ перший заступник генерального директора підприємства Микола Щуриков, — інша справа, чим воно закінчиться. Затвердження стартової ціни — це реальний старт приватизації. Та все ж іще може статися все що завгодно. А ціна нас на сто відсотків влаштовує. Якщо на цю ціну, та ще й з урахуванням боргів, прийде покупець, то я вважаю, що це для нас дарунок. У колективі особливо цінують передпродажний соціальний пакет, й якому і збереження профілю, і робочих місць, усе це є в умовах — вимоги нашої профспілки повністю враховані».

Щуриков розповідає: «Перший квартал ми закінчили з чималим збитком, але він ситуаційний через те, що а) сезонне падіння ринку й б) взагалі падіння сировинних ринків у світі. Плюс скандали довкола заводу, у зв’язку з чим покупці нашої продукції — іноземні компанії від нас відвернулися й відмовляються платити передоплату, через скандали порушено багато наших робочих зв’язків».

«Але ми рук не опускаємо, — продовжує заступник керівника. — Наступного тижня буде представлена нова біржова система, через яку завод продаватиме всю свою продукцію. І закупівлі газу ми з нового року вже ведемо через українські біржі. На європейські — доки не можемо вийти. От прийде приватний господар, він зможе створити логістику. А поки на нас поширюються обмеження Нацбанку, тоді як усі європейські транспортні системи побудовані на так званих гарантійних платежах. І щоб працювати через них, слід робити передоплати, а нам це заборонено».

«Якщо справа дійде до реальних торгів, — висловлює топ-менеджер особисту думку, — то покупець буде. Мені важко судити про те, хто саме переможе, але нашому підприємству цікаві різні інвестори: від торговців, що займаються хімією, до великих корпорацій, яким завод дозволив би збільшити капіталізацію».

«Звичайно, стратегічно підприємство в першу чергу важливе для росіян, яким, як відомо, на конкурс офіційно зась. Але слід врахувати, що співзасновниками «Тольяттіазота», звідки до нас йде труба з аміаком, є великі іноземні корпорації, зокрема й така, як Enron. Я знаю, що «Тольяттіазот» теж стоїть на продажі. Якщо корпорація розумітиме, що вона придбає завод в Україні, то їй буде необхідно боротися за завод у Тольятті, й навпаки. А якщо у неї завод у Тольятті, то їй треба боротися за Одесу, щоб у неї була закінчена логістична схема».

Тим часом один з «ветеранів» української приватизації, директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров у коментарі «Дню» рішуче наголошував на унікальності ОПЗ і переконував, що цю курку, яка несе країні золоті яйця, продавати, навіть у складних нинішніх умовах, не можна в жодному разі.