«Окупанти хочуть, щоб шахтарі подали в міжнародні суди проти України»
Експерти — про долю вугільних підприємств на окупованих територіях Донбасу
Близько 60% шахт України — це понад 80 підприємств — розміщено на територіях, підконтрольних «ДНР» і «ЛНР». Орієнтовно 17 шахт не працюватимуть ніколи, бо через артобстріли зруйновано їхні системи забезпечення. Такі дані озвучив перший заступник голови Незалежної профспілки гірників України Анатолій АКІМОЧКІН на прес-конференції від «Донецького прес-клубу».
До серпня шахти Донбасу отримували кошти від держави навіть на окупованих бойовиками територіях. Загалом, на вугільну промисловість із держбюджету цього року виділили близько 13 мільярдів гривень, основна частина цих грошей мала піти на зарплату шахтарям. За словами Анатолія Акімочкіна, контроль за використанням цих коштів був жорстким. Шахти у свою чергу влітку ще відвантажували вугілля згідно з договорами.
«Із серпня, коли почалися більш активні бойові дії, підприємства припинили роботу. Шахти працювали тільки в режимі життєзабезпечення: наприклад, відкачували воду. І з серпня 2014 року ані копійки бюджетних грошей до шахт не надходило. На всіх цих підприємствах є заборгованість по зарплаті за три місяці», — зазначив перший заступник голови Незалежної профспілки гірників України Анатолій Акімочкін.
Шахти на територіях, підконтрольних українській владі, наприклад, у Лисичанську, Вугледарі, Артемівську, функціонують і отримують кошти вчасно. Також продовжують працювати підприємства «Свердловантрацит» і «Ровенькиантрацит», які нині — на окупованих землях, їхні колективи отримують зарплату. Ці два підприємства управляються групою СКМ.
«На територіях так званих республік намічаються великі скорочення людей на державних шахтах, десь 30—40 відсотків, щоб зменшити витрати на галузь», — зауважив Анатолій Акімочкін. Експерт переконаний, що без фінансування з України шахти не виживуть. При цьому багато державних підприємств зареєструвалися в так званих республіках. Утім, Анатолій Акімочкін наголошує, що ніхто не скасував їхню реєстрацію в Україні, й вугільні підприємства не переводили жодних коштів «ДНР» і «ЛНР».
Нелегальні шахти — копанки — продовжують працювати на територіях самопроголошених республік. Більше того, ціна на їхній товар виросла, бо мало побутового вугілля для населення. Річ у тім, що в зоні конфлікту люди часто використовують пічне опалення. Тож, якщо раніше тонна вугілля з копанок коштувала менше ніж 1000 гривень, тепер ця сума становить 1700—1800 гривень.
Микола ВОЛИНКО, голова Незалежної профспілки гірників Донбасу:
— Вугільні підприємства на окупованих територіях не працюють, а виживають. Зарплату шахтарям затримують, але не з вини України. Усі питання — до «ДНР» і «ЛНР». Самопроголошені «республіки» планують створити свою вугільну компанію, змушують людей писати заяви про звільнення. Більше того, окупанти хочуть, щоб шахтарі подали в міжнародні суди проти України, нібито за затримку платні.
Гірників турбує, за яким трудовим кодексом вони працюватимуть у так званих республіках. Демони з «ДНР» і «ЛНР» пропонують білоруський, російський, казахський кодекси на вибір. Але в тому ж кодексі законів про працю в Росії нема понять «вихідна допомога», «регрес» тощо. Як все це буде в житті — не знаю. Одне точно: ходили шахтарі на «референдум» і отримали ці головні болі. Зараз ставлення гірників до так званих республік змінилося, але що з того? Там — зброя, тут — голі руки. Вугільні підприємства на територіях «ДНР» і «ЛНР» можуть бути знищені й закриті.
Зв’язку між шахтами на окупованих землях і Україною майже немає. Одні вимушено, інші свідомо відмовляються підкорятися українським законам. Незрозуміло, як підтримувати шахти на територіях «ДНР» і «ЛНР». Сумніваюся, що українські гроші за нинішніх умов дійдуть до конкретних працівників.
