Падіння подолане. Що далі?

В українській економіці намітився вирішальний перелом у подоланні кризи. Про це, підбиваючи підсумки 2010 року, днями заявив керівник групи радників голови Національного банку України (НБУ) Валерій Литвицький. Вихід економіки з рецесії, річна інфляція менше 10%, зростання ВВП більш швидкими темпами ніж очікувалося (орієнтовно очікується 4,3—4,8%), зрушення в напрямку скорочення дефіциту бюджету до 5% — все це, за словами Литвицького, основні здобутки року, що минає. Однак, за його словами, говорити про остаточний вихід із кризи можна тільки після відновлення темпів будівництва та приросту інвестицій в країну.

Мабуть, саме тому на підсумковій прес-конференції прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що на докризовий рівень вітчизняна економіка повернеться не раніше 2012 року.

Що українській економіці приніс 2010 рік? І чого від цих здобутків слід чекати в наступному році? Про це «День» запитав провідних вітчизняних економістів.

КОМЕНТАРІ

Валерій ГЕЄЦЬ, директор Інституту економічного прогнозування НАНУ:

— Країна зробила крок вперед, бо в різних напрямках економіки вже започатковані реформи. Найбільше економічне досягнення 2010 року, на мій погляд, — відновлення економічного зростання до 4% ВВП та річна інфляція менше 10%. Тобто макроекономічна стабілізація вже на горизонті. Щоб прискорити темпи економічного зростання та закріпити рівновагу, потрібно збільшити обсяги кредитування реальної економіки.

Однак 2011—2012 роки будуть ще дуже складними для економіки, бо поки що Україна залишається ризикованою державою в очах іноземних інвесторів. Через це потрібно робити потрібні наголоси, аби розсіяти цю невпевненість. Крім того, в 2011 році владі доведеться вирішувати частину цьогорічних економічних викликів. У своєму інтерв’ю «Дню» на початку 2010 року я говорив, що нинішній рік буде роком перенесених ризиків. Так от, повністю впоратися з ними не вдалося. Частина економічних викликів перейде на 2011 рік. Зокрема, лишаються запитання до платіжного балансу. Темпи економічного зростання, хоч і пожвавилися до 3—4% ВВП, але для вирішення накопичених соціально-економічних проблем потрібно прискорення не менше 6% ВВП. А наступного року воно навряд чи буде.

Олександр ТОДІЙЧУК, випускник МІМ-Київ, президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-club»:

— Україна стала більш залежною від російського монополіста «Газпром» та їхньої атомної енергетики. Поки що не виправдалися очікування стосовно спроможності нової урядової команди побудувати енергетичну стратегію, або хоч концепцію, яка б дозволила дати системну оцінку розвитку енергетичного сектору та визначити в ньому головні орієнтири для проведення системної політики. Найбільш позитивна подія в енергетичному секторові — входження України до енергетичного СОТу. Членство в Енергетичному співтоваристві — зобов’язання української влади грати за європейськими газовими правилами. Хоча з ЄС поки що підписуються тільки документи, тоді як в напрямку Росії зроблено цілий ряд серйозних кроків. Найбільш негативна подія — залишання без змін формули визначення ціни на газ. Тому я б поставив уряду за цьогорічну енергетичну політику трійку. Сподіваюся наступного року проведуть системний аналіз енергетичної галузі, а його результати внесуть у концепцію розвитку галузі. Очікую більшої прозорості в діяльності енергетичного сектору загалом. І маю надію, що Україна все ж збереже хоч якусь енергетичну самостійність від Росії.

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Національного інституту стратегічних досліджень:

— Прожитий рік приніс суттєві зміни у внутрішню та зовнішню політику держави. Цьогорічні дії уряду в економічній площині створили підпори для подальших структурних реформ, результати яких країна відчує тільки через кілька років.

У 2011 році я б виділив два фактори ризику для вітчизняної економіки: перший — сильна експортна залежність залишає актуальними виклики глобальної кризи, другий — існуючі диспропорції національної системи. На жаль, поки що гальмується розвиток нових галузей, які дають високу додану вартість, зберігається досить високий рівень енерговитратності, не реформоване сільське господарство. Ще надзвичайно низький рівень високотехнологічних інвестицій. Але 2011 рік, на мій погляд, відіграє переломну роль в цьому плані. Якщо 2010 рік став роком повороту до більш послідовної антидепресивної економічної політики, то 2011 рік буде періодом зламу старої економічної системи за рахунок проведення структурних реформ та формування нових сфер діяльності через національні проекти розвитку. На мій погляд, головне завдання для влади на 2011 рік — забезпечити стабільну підтримку своїх дій та сприятливий клімат довіри.

Олександр ЖОЛУДЬ, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень:

— Країна поступово успішно відновлюється після досить потужної кризи — це головний здобуток цього року. Результатом урядових дій стало поновлення економічного зростання, підвищення доходів громадян, уповільнення інфляції. Водночас економічне пожвавлення відбувається набагато повільніше, ніж могло б бути. В 2009 році падіння ВВП становило 15%, а цьогорічне економічне зростання — тільки 4,3% ВВП. Якщо економіка й надалі зростатиме такими темпами, то повернутися на докризовий рівень 2008 року вдасться тільки через три роки. Тобто битва за економічне диво ще попереду. На мій погляд, економічний організм лише почав долати хворобу. Тому від 2011 року не варто очікувати кардинальних якісних змін. Тим більше, що на наступний рік заплановані структурні реформи, ефект від яких буде відчутний тільки через кілька років. Найбільші ризики для економіки на 2011 рік, на мій погляд, продовжують знаходитись на зовнішніх ринках.

Володимир ЛАНОВИЙ, екс-міністр економіки, президент Центру економічних реформ:

— 2010 — це рік дуже високих ризиків, які ще відгукнуться в майбутньому. По-перше, занепокоєння викликає зростання зовнішнього державного боргу: до 130 мільярдів додалося ще 12 мільярдів гривень. Щоправда, 30 мільярдів гривень з цієї суми уряд таки повернув. Однак загалом позичені гроші витрачалися не зовсім раціонально, бо спрямовувалися на будівництво об’єктів пасивного характеру з невиправданими кошторисами. На мій погляд, це марнотратний підхід. На жаль, реальні доходи населення в 2010 році не дуже зросли, реальні пенсії зменшились, роздрібна торгівля в цілому збиткова, експорт не може запропонувати світовим ринкам нові товари та продукти. Мобілізація ж урядом кредитів банків на свої централізовані програми підірвала кредитні перспективи приватного сектору в 2010 році.

Наступного року уряд хоче віддати 90 мільярдів боргів. Це означає, що шаленими темпами мають зростати доходи бюджету. Але підстав для таких оптимістичних прогнозів економічні реалії поки що не дають. Тому, або буде висока інфляція — і бюджетні доходи виростуть, або ж будуть і далі позичати за кордоном.

Позитивний же момент, на мій погляд, полягає в реакції малого та середнього бізнесу, який на повний голос заявив про свою позицію стосовно Податкового кодексу та змусив владу рахуватися з його думкою.