Панельні будинки повертаються

Із 2013 року уряд пообіцяв розпочати реалізацію програми з будівництва індустріального житла. «Сенс цієї програми полягає в тому, що ми повинні перейти на індустріальні методи будівництва доступного житла. Тобто має бути побудовано домобудівний комбінат, який проводитиме всі необхідні матеріали для будівництва будинку на місці, — це сучасний метод, який дозволяє зводити новобудову за 60 днів», — розповідає про житлове нововведення прем’єр-міністр Микола Азаров. Тож кожне місто та область мають підготувати території під зведення індустріального житла та підвести до цих будівельних майданчиків всі необхідні комунікації та дороги, розпорядився прем’єр.

Учасники ринку розійшлися в оцінках ефективності впровадження такої ініціативи.

Уряд хоче повернутися до будівництва панельно-каркасного житла, говорить «Дню» директор будівельної компанії ТОВ «ОМОКС» Олексій Кулагін. «В Україні є панельні будинки, які з’явилися в 70-ті роки минулого століття після відвідин Хрущовим США», — каже він. Панельно-каркасні будинки справді зводяться швидше, аніж монолітні, розповідає будівельник, але в цій технології є істотний мінус. Досвід США, розповідає він, доводить: навіть після маленького (трибального) землетрусу 80% таких будинків стають аварійними. У США дійшли до висновку, що безаварійний термін служби таких будинків не більш ніж 50 років, тому панельно-каркасне житло в США кваліфікують як тимчасове, додає Кулагін. У Києві, продовжує він, таких панельних будинків 30 відсотків. І через 10 років оці панельно-каркасні будинки стануть найбільшим головним болем для влади, додає він, бо треба буде думати, як їх утримати, щоб вони не розвалилися. І до такого варіанту, каже будівельник, нам пропонують повернутися. Звичайне ж монолітне житло, продовжує Кулагін, служить своєму господареві мінімум 200 років (тобто в ньому має вирости в середньому вісім поколінь по 25 років і відбутися чотири повноформатні строки наслідування).

На думку Кулагіна, сьогодні панельно-каркасне будівництво лобіюють, щоб монополізувати будівельний ринок. Набудують цих великих «панельок», а через 50 років вони почнуть руйнуватися, продовжує він. «Хочуть, щоб люди купували «шалаші», які потрібно постійно реконструювати», — завершує він. Але навіть не це погано, говорить він. Сьогодні, за його даними, в будівельній галузі працює 30% працездатного населення. Нова технологія потягне закупівлю обладнання за кордоном і завезення сюди іноземних фахівців. Де працюватимуть українці й куди вони підуть? Це ще одне питання, підсумовує Кулагін.

Якщо треба будувати швидко та багато житла, то панельні будинки набагато ефективніші, ніж монолітні, говорить «Дню» голова ради директорів Конфедерації будівельників України Лев Парцхаладзе. Він підтримує таку ідею уряду. «Панельні будинки випускаються і зводяться сьогодні в Україні, але з кожним днем технології змінюються», — каже він. Тож, зауважує Парцхаладзе, роблячи ставку на таку технологію, треба відмовлятися від технології 80-х років на новішу, прогресивнішу, щоб ціна квартир у таких будинках була нижчою, але не за рахунок якості квадратних метрів. Це як з телефонами, пояснює Парцхаладзе. Сучасні мобільники дешевші ніж їхні попередники, але функціональність їх у рази краща. Щоправда, як не крути, визнає будівельник, моноліти надійніші й більш сейсмостійкі, аніж панельні будинки.

Загалом, на думку Парцхаладзе, будівництво панельних будинків може тільки частково вирішити проблему з дефіцитом житла на внутрішньому ринку. В середньому на одного українця припадає 22 метри квадратних житла, каже він. У Франції, Німеччині, Швеції — 40—45 метрів квадратних. На українському ринку збудовано мільярд метрів квадратних житла, продовжує Парцхаладзе. «Але потенційно для забезпечення потреб внутрішнього ринку потрібно подвоїти пропозицію житла протягом 20—30 років. Також багато ветхого житла і того, що потребує реконструкції. Вирішити всі ці проблеми програма не зможе», — додає він.

Вирішувати квартирне питання він пропонує двома шляхами: будуючи монолітні будинки з висококласним житлом і каркасно-панельні, дешевші (в середньому квартира на 20% дешевша). Якщо в центрі міста будують дороге житло, бо воно має попит, то далі — на околиці й у «спальних» районах — дешевше. У підсумку свій вибір робить покупець, голосуючи гривнею. «Сьогодні для людей принципово важлива ціна житла, потім — його якість, а не навпаки. Тому каркасно-панельні будинки матимуть попит», — вважає голова КБУ. Щоб більше людей могло придбати нове житло, вважає він, державі треба, по-перше, стимулювати збільшення робочих місць, а отже, — і доходів населення. По-друге, — давати пільгові житлові кредити: прив’язати програму індустріального житла до молодіжного кредитування та до «Доступного житла». По-третє, — давати можливість будівельникам більше будувати, щоб ціна за рахунок великих обсягів будівництва знижувалась. По-четверте, — спростити процедуру виділення землі під будівництво на місцях.

ДО РЕЧІ

Нагадаємо, що протягом першого кварталу 2012 року обсяг введення житла в експлуатацію виріс на 44,8% у порівнянні з першим кварталом 2011 року і досяг показника в 2,1 мільйона квадратних метрів. У структурі залучених у будівництво коштів 69,3% становлять кошти населення на індивідуальне житлове будівництво, 19,4% складають кошти підприємств, установ і організацій. Ще 16,1% — частка коштів населення, вкладених в будівництво власних квартир у багатоповерхівках. Частка позабюджетних коштів на іпотечне та інші види кредитування складає всього 4,5% від загального обсягу, а кошти державного та місцевих бюджетів займають майже рівні частки — 0,4% і 0,5% відповідно.