«Паноптикум» під виглядом «свободи»

«Фейсбук» та Кембрідж втрапили в гучний політичний скандал. За один день Марк Цукерберг втратив 6 мільярів долларів, що за висновками американського журналу «Форбс», дорівнює десятій частині його статків. Але це ніщо в порівнянні з тим, що загрожує Цукербергу. Якщо американський суд визнає, що його Facebook  винен у найпотужнішому витоку особистої інформації користувачі в історії інтернету, він — банкрот. Прокуратура штату Массачусетс уже почала розслідування. А низка конгресменів США заявили про необхідність викликати Марка Цукерберга в Конгрес.

Вони мають намір вимагати у засновника Facebook пояснень щодо того, як міг трапитися такий масштабний витік і які вживаються заходи для того, щоб подібне не повторилося. Ба більше, про намір розслідувати питання захисту конфіденційних даних користувачів у Facebook заявила Федеральна торгова комісія США. Також стало відомо про те, що своє розслідування щодо Facebook має намір провести Європейська комісія.

Кілька років тому компанія Cambridge Analytica, яка в 2016 році співпрацювала зі штабом президента США Дональда Трампа, зокрема з його екс-главою Стівеном Беннон, скористалася даними додатка для Facebook, яке пропонувало користувачам скласти їх психологічний портрет. Цю програму встановили близько 270 тисяч людей, передавши йому свою особисту інформацію. Пізніше Cambridge Analytica відзвітувала в тому, що вона знищила отриману інформацію, проте, як з’ясувалося, не всі дані були видалені. Західні ЗМІ пишуть, що в ході останньої передвиборчої кампанії в США фірма використовувала в своїх цілях особисті дані більшої частини електорату країни.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

У понеділок, 19 березня, The New York Times і The Guardian надрукували розповідь колишнього співробітника Cambridge Analytica Крістофера Вайлі. До речі, «Фейсбук» заблокував його акаунт у день виходу публікацій. Так от Вайлі розповідає, що його колишній роботодавець — Cambridge Analytica — мав контракт з фірмою викладача факультету психології Кембриджського університету Алекса (Александра) Когана, вихідця з колишнього СРСР. Саме Коган розробив додаток, за допомогою якого опитував людей в Facebook. Facebook, як стверджує Вайлі, не заперечував проти розголошення даних, задовольнившись поясненням компанії, що інформація збирається для наукових цілей.

У 2015 році цей масив особистих даних потрапив у розпорядження Cambridge Analytica. Фірма Когана отримала за свої послуги мільйон доларів, стверджує Вайлі. Цікава деталь, яка поки не отримала продовження: одночасно зі своєю роботою на Cambridge Analytica Коган, як зазначено на сайті Санкт-Петербурзького університету, отримав дворічний грант з федерального бюджету РФ.

У вівторок, 20 березня, університет Кембриджа зажадав від Facebook надати всі дані про діяльність Когана і його зв’язках з Cambridge Analytica. І того ж дня інформація про Когана зникла сайта британського університету, — пише DW.

МАСШТАБ ВИКЛИКУ

ЗМІ зазначають, що Cambridge Analytica активно працювала не лише із мешканцями США. Компанія експериментувала з мікротаргетингом на основі даних із соцмереж у країнах Карибського басейну та Африки, де конфіденційність у мережі погано (чи ніяк) не охороняється, а політики радо йдуть на співпрацю.

Документи, які є в розпорядженні NYT, вказують на те, що британська компанія працювала також у Росії та Україні (наразі про це немає ніякої подальної інформації. — MS).

Крістофер Вайлі розповів, що влітку 2014 року з Cambridge Analytica зв’язалася російська нафтова компанія «Лукойл», пов’язувана з Кремлем та внесена в санкційний список США, і попросила розповісти, як працює ця система. Презентація для російської нафтової корпорації несподівано для пана Вайлі була присвячена... технікам впливу на виборців. Проте чи був укладений контракт з «Лукойлом», він не знає, бо на початку 2015-го року разом з ще 12 співробітниками пішов із компанії.

УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

В основі досліджень Cambridge Analityca лежить психометрія — це наукова спроба виміряти людську особистість. В сучасній психології її стандартом став так званий «метод океану».

Психологи довели, що кожна риса характеру може бути виміряна за допомогою п’яти вимірювань. Це так звана «велика п’ятірка»: відкритість, сумлінність, екстраверсія, доброзичливість і нейротизм (OCEAN: openness, conscientiousness, extraversion, agreeableness, neuroticism).

На підставі цих вимірювань досить точно можна сказати, з ким маєш справу, які в цієї особи бажання і страхи, та нарешті, як вона зазвичай поводитиметься.

Початкова проблема використання полягала в надто великій кількості часу на збір даних. Але з появою інтернету та «Фейсбуку» все стало набагато легше.

Саме цей метод і використовується Cambridge Analityca. Спочатку ті, хто встановив додаток, відповідали на психологічні питання, далі ця інформація порівнювалась з тим, що опитувані лайкають та репостять у Facebook. Так дослідники отримували взаємозалежності.

З онлайн-діяльності випливали досить правдоподібні висновки. Наприклад, шанувальник Леді Гаги з високою ймовірністю є екстравертом, а людина, що лайкає філософські групи — інтровертом. Іноді дослідження приносили абсолютно несподівані результати. Наприклад, виявлялося, що люди, які лайкають Nike і KitKat, схильні негативно ставитися до Ізраїлю.

Технологія мікротаргетингу — не нова й для українського політико-інформаційного простору.  Якщо вбити в стрічку пошуковика Google чотири слова «Пройти тест який ти...», отримаєте 65 тисяч посилань на різноманітні . на перший погляд, абсолютно невинні опитування «Який ти політик», «Який ти підприємець», «Який ти європеєць» тощо. Українські користувачі «Фейсбук» із задоволення проходять подібні тести. Вже на їх основі, як показує Cambridge Analityca, можна сформувати доволі детальний портрет особистості й дізнатися про її політичні вподобання.

Незалежний експерт Едуард РАХІМКУЛОВ в коментарі «Дню» зауважив, що штаби готуються. «Такі програми і для «Фейсбуку», і для «Вконтакте» і для «Однокласників», які хоч і заборонені в Україні, але популярні серед наших інтернет користувачів вже розробляються», — говорить Рахімкулов. За словами експерта, раніше партії такі як БЮТ, Соцпартія традиційно збирали інформацію — через соцопитування людей на місцях, що не завжди давало адекватні дані. Пропрезидентські партії ще з часів Кучми покладалися на дані державних органів — держадміністрацій. Що теж не завжди спрацьовувало. Але те, що соцмережі — це поле діяльності на парламентських виборах найближчого часу — в експерта сумнівів не викликає. Щоби не підпасти під маніпуляції, він радить українцяв бути уважним до всього, що він публікує про себе в мережі. Бо, на жаль, наші закони і суди в питаннях захисту персональних даних не такі «уважні» як у США.

P.S.

У 1791 році французький філософ Джеремі Бентам, теоретик політичного лібералізму, створив креслення ідеальної в’язниці, що отримала назву «Паноптикум». Її ідея полягала в тому, що за ув’язненими спостерігали з центральної вежі, в якій знаходилися охоронці. Арештанти не знали, за ким із них спостерігають в даний момент, і не бачили, чи є взагалі хтось всередині. Тим самим створювалося враження повного контролю. Згодом ідея була реалізована в кубинській в’язниці, в якій в 1950-х роках містився Фідель Кастро. Дослідники «ідеальної в’язниці» відзначали, що фізичний примус у таких умовах виявилося непотрібним, оскільки ув’язнені в присутності постійних спостерігачів починали самі себе охороняти. А незнання того, за ким спостерігають у даний момент, створювало в уяві злочинців правила й умови того, що робити не потрібно, якщо хочеш уникнути покарання. Але що найбільш показово, люди не тільки брали таку форму дисципліни, а й незабаром переставали її помічати, сприймаючи як частина повсякдення.

Іншими словами, помістіть людей в ситуацію, коли вони є авторами власної цензури, і ви побачите, що вони, як і раніше, будуть вважати себе вільними.

Тож, виходить, що за три століття ідея «ідеальної в’язниці», яка контролює саму себе, втілилася у віртуальній реальності — соцмережах.

При уявній свободі «віртуальний гуртожиток», по суті, має внутрішні правила і кордони, створені ближнім колом однодумців. Але й це не все. Скандал з «Фейсбук» вказує, що при всій своїй «свободі» соціальні мережі мають зовнішніх наглядачів, невидимих зсередини, але які так чи інакше впливають на світ віртуальної реальності ззовні, ба більше, використовують його в своїх цілях.