Перебудова в «Нафтогазі»
Президент Віктор Ющенко доручив уряду за 30—50 днів знайти спосіб оновлення енергетичного сектору країни. Складність поставленого завдання полягає в тому, що уряду доведеться шукати ліки від усіх хвороб енергетичної сфери, які загострилися останнім часом. Але, разом із тим, успішна реалізація наміченого прориву забезпечить виграш усій країні. «День» запитав експертів, як найкраще організувати велику енергетичну перебудову за короткий термін?
Володимир ОМЕЛЬЧЕНКО, провідний експерт енергетичних програм Центру імені Разумкова:
— Уряд повинен був почати займатися реформуванням газового сектору в перший же день, коли прийшов до влади. Але... Загалом таке реформування потребує адаптації українського законодавства до другої газової директиви Євросоюзу, прийнятої у 2003 році, якою передбачається розвиток конкурентних газових ринків, визначено механізми захисту прав споживачів та демонополізації ринку, розглянуто питання впровадження технічних норм та багато іншого. Наступна складова — реформування НАК «Нафтогазу України». Компанія повинна перестати бути пилососом, який забирає гроші з бюджету. Вона повинна почати займатися бізнесом. Потрібно підвищити якість корпоративного управління НАКом, бо сьогодні фактично не працює його спостережна рада. «Укртрансгаз» має бути самостійнішим, а відносини між урядом та «Нафтогазом України» повинні чітко визначатися законами, а не чиїмись вказівками. І, звичайно, реформувати законодавство про надра та довести ціну газу власного видобування до конкурентного рівня. Сьогодні ціна газу власного видобування відрізняється від імпортної майже втричі. Подібне адміністративне встановлення ціни унеможливлює надходження інвестицій до НАКу.
Зробити реформаторський прорив у енергетичній сфері за 30 чи навіть 50 днів не вдасться. Але без цих реформ не варто сподіватися на отримання жодного центу від Європейського Союзу (ЄС). Загалом, для реформування енергетичної системи необхідно 2 — 3 роки. Якщо ж процес спустять на гальмах, тоді, швидше за все, наша газотранспортна система (ГТС) потрапить під вплив «Газпрому». Якщо система не профінансує себе сама, то буде змушена віддатися в інші руки — це закон ринку.
Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм центру «Номос»:
— Неможливо за 30 днів зробити те, що не робилося майже 20 років. Мені здається, що і Президент , і прем’єр-міністр разом не те що кандидати, а члени загону космонавтів імені Леоніда Черновецького. Це абсолютно не реальні речі. Зрозумійте, які укази та розпорядження не випускай, а за 30 днів чи за тиждень таким бюрократичним підходом проблему не вирішити. Реформування енергетичного сектору за європейською моделлю започаткували вже давно. Ще в грудні 2005 року Президент України поставив підпис під меморандумом між Україною та ЄС про співпрацю в енергетичній сфері. Але для того, щоб зробити наступний крок у рамках цього меморандуму, українській владі знадобилося близько трьох років. Наступний крок — це Брюссельська декларація, яку підписали 23 березня 2009 року. Якщо такими темпами влада реалізовувала тематику реформування енергетичного сектору до цього, то чого очікувати за 30 днів? Звичайно, що ситуативні заходи в енергетичній сфері вживалися для того, щоб залатати фінансові дірки НАКу. Але за вирішення стратегічних питань не бралися.
Сьогодні єдиним запобіжником, який унеможливлює відчуження нашої ГТС, виступає українське законодавство. Однак, за умов розгортання подальшої ситуації за сьогоднішнім сценарієм, у держави може не залишитися іншого варіанту, окрім зміни законодавства та переходу до певної форми співуправління газотранспортною системою.
Олександр ТОДІЙЧУК, президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-club»:
— Тридцять днів вистачить для створення плану реформування сфери. А сам процес перетворень в енергетичному секторі вимагає значно більше часу. У виробленні плану дій на перше місце поставив би виконання умов Брюссельської декларації. Якщо Україна дотримається норм, записаних у цьому документі, то вона отримає дуже потужного зовнішнього союзника для успішної модернізації ГТС на наступних етапах. Сьогодні більшість західних інвесторів не розуміє, що відбувається в Україні, а тому боїться долучатися до процесу.
Стосовно перетворень НАКу, то в Брюссельській декларації подано різні варіанти. Зокрема, «Нафтогаз України» може залишитися у вигляді холдингу, але з більшою самостійністю «доньок», з прозорим рухом фінансів між ними.
Доки процес реформування енергосектору триватиме, Україна не повинна забувати, що на її території існують великі газові сховища. Їхня загальна потужність 32 мільярди метрів кубічних. Україна закачує в них, виходячи зі своїх власних потреб, 22 — 25 мільярдів куб. м газу. Я б запропонував, щоб європейські споживачі частково закупили газ для своїх потреб і зберігали його у наших сховищах. Це й буде гарантія газового спокою на зимовий період.
Павло КАЧУР, виконавчий директор Альянсу «Нова енергія України»:
— Основна проблема НАКу сьогодні пов’язана з наслідками укладених із «Газпромом» угод — це стосується розрахунку за отриманий газ, ціни на транзит. Ще одна причина кризового стану криється в політиці популізму. Якщо сьогодні подивитися на динаміку розрахунків за енергоносії комунальних підприємств і населення, то можна побачити великі диспропорції порівняно з минулими роками... Тому важко відповісти, чи можна за місяць справитися з усіма цими речами. Невідомо, наскільки економічною буде зайнята позиція в ситуації з «Нафтогазом»... Якщо в очікуванні виборів продовжуватиметься популізм стосовно населення, то такі реформи нереально зробити ні за місяць, ні за два, ні до закінчення терміну виборів.
