Перевірка на міцність

Як вже повідомляв «День», інфляція у лютому становила лише 0,6%. Третій місяць поспіль вона є меншою за 1%. Для зимового періоду — це безпрецедентно. Всупереч численним непрофесійним виступам у пресі, серйозні аналітики відкидають будь-яку можливість фальшування цього показника. Більш того, слід говорити про дуже сильний рівень підтримки цінової стабільності з боку фундаментальних факторів. В інтерв’ю «Дню» минулого тижня я вже наголошував на тому, що висока динаміка продуктивності праці збільшує товарну пропозицію. І водночас зниження трудомісткості компенсує тиск енергетичного і, перш за все, газового компоненту в структурі собівартості. Зменшуються витрати на одиницю виробленої продукції. Як наслідок — уповільнюється зростання цін. Рік тому інфляцію підштовхувало зменшення товарної пропозиції. У січні 2006 року темп падіння продуктивності праці в промисловості (без урахування діяльності з розподілу теплоенергії, газу та води) становив 0,5%. Нині темп зростання сягнув 20,2%. І зрозуміло, що цьогорічна висока динаміка сукупного кінцевого випуску товарів і послуг абсорбує грошову ліквідність і відносно зменшує інфляційний тиск. Темпи зростання економії живої праці також значно пришвидшилися. Натомість, заробітна плата зростає, але, стримано. Це ж стосується і доходів громадян (25% проти 34,8% у 2006 р.). Це має антиінфляційний ефект. Хоча й нині соціальні стандарти у своєму русі обганяють ВВП.

Для стримування інфляції надзвичайно велике значення має баланс попиту і пропозиції грошей. Тож у лютому забезпечена адекватність монетарної політики потребам цінової стабільності. При сильному економічному підйомі пропозиція грошей розширилася до оптимальних розмірів. При цьому сезонне зниження монетарної активності було меншим, ніж рік тому (монетарна база зменшилася на 4,6% проти 7,5% у відповідному періоді 2006 р.). Нацбанк не вдався до грошової рестрикції. Навпаки, він збільшив чисту кредитну емісію: на 5,5% розширилося рефінансування банків, на 1,3% зросло придбання валюти в стабілізаційний фонд. У 2006 році всі ці показники були від’ємні: емісія знизилася на 1%, рефінансування — на 4,7%, купівля валюти — на 1%. І тут не йдеться про суб’єктивний підхід. Нинішня монетарна активність НБУ викликана високою динамікою зростання ВВП. Розширеному попиту на гроші відповідало і збільшення обсягів кредитування. Водночас, як бачимо, грошова пропозиція не була надмірною і не посилювала інфляційний тиск. На рух монетарної бази (1,5% з початку року) стримуюче впливав бюджет. У свою чергу поміркованість у русі бюджетних витрат протидіяла інфляційній загрозі. Щоправда, мало місце сезонне зниження агрегату вузьких грошей. Але більш високою, ніж рік тому, стала мультиплікація грошей (зростання на 5,4% у лютому у порівнянні із зниженням на 0,4% у 2006 р.). Монетизація економіки у лютому зросла на 1,2%. Рік тому у цей період вона впала на 4,4%.

Можна прогнозувати, що попит на гроші посилюватиметься у наступні місяці. Важливо, щоб це не супроводжувалося неприйнятними інфляційними сплесками. Слід сприяти депозитній активності населення, яка вже вийшла на високий рівень. Лютневе зростання депозитів фізичних осіб у національній валюті на 5% (рік тому — на 1,5%) вивело двомісячну динаміку на 6,9% (у січні—лютому 2006 р. депозити знизилися на 0,2%). Висока заощаджувальна активність громадян залишається одним з найбільш перспективних антиінфляційних чинників. У цій царині багато залежить від скоординованості дій уряду і Нацбанку. До того ж, зростаючий попит на гривневі депозити сприяє і зменшенню темпів росту доларизації (вдвічі у порівнянні з січнем—лютим 2006 р.).

Значно нижчими, ніж рік тому, були девальваційні очікування. У лютому 2006 року перевищення купівлі валюти над її продажем з боку населення становило $543,6 мільйона. У відповідному періоді цього року — лише $101,7 мільйона (у січні — $177,1 млн.). Відновилося позитивне сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу. Це послабило побоювання, щодо курсових коливань і стабілізувало інфляційні очікування. Виявляється, українці досить філософські ставляться до заяв представників влади, політиків, експертів, щодо можливого позапрогнозного зростання цін і послаблення економіки. Але водночас вони зберігають пильність. Тому готівка все ще концентрується у значних обсягах поза банкамии. Темпи зменшення її питомої ваги в структурі грошової маси знаходяться на рівні минулого року. Попит на готівку і іноземну валюту залишається значним. Отже зміцнення довіри до цінової політики влади потребує нових зусиль.

Нарощування ВВП у цьому році навряд чи оновить історичний максимум 2004 р. (12,1%). Однак рух у цьому напрямі може «розігріти» ціни виробників. Не виключений і стрес-тест споживчим цінам, хоча у лютому безпосередньої загрози такої тенденції ще не було. Більш того, підйом цін виробників загальмувався (1,1% проти 2,3% у січні).

Але політична напруга все ж таки час від часу екзаменує цінову ситуацію на міцність. Баланс макроризиків все ще зміщений у бік інфляції. Тому, і після прийняття рішення щодо підвищення мінімальних зарплат і пенсій, необхідно залишити без змін дефіцит бюджету і не форсувати його перегляд. Якщо ж це станеться, то необхідно відмовитися від ірраціонально-ейфористичного макроекономічного сценарію і надати перевагу помірковано оптимістичним орієнтирам. Також на часі почути коментарі високих осіб щодо підтримки антиінфляційних настроїв. Не зайвими будуть і рекомендації комерційним банкам щодо поміркованого підвищення процентних ставок за депозитами.