Перспективи Донбасу: замість заводів — санаторії?

«Фактори, які стримують диверсифікацію Сходу України, — відсутність чіткої стратегії, низька конкурентоспроможність товарів  та незначні обсяги споживання продукції регіону, мала частка інноваційного продукту. За перше півріччя 2013 року капітальні інвестиції скоротилися на 12% порівняно з 2012-м, ми увійшли у новий виток рецесії», — стверджує директор регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України (НІСД) у Донецьку Юрій Макогон.

На Донеччині знижуються обсяги промислового виробництва, тому необхідна нова модель розвитку регіону. Українські науковці окреслили можливі шляхи оновлення економіки Донецької та Луганської областей на круглому столі «Інструменти диверсифікації регіональних економічних комплексів Сходу України», що відбувся 19 листопада у Донецьку.

Завідувач відділу регіонального розвитку НІСД Світлана Біла зауважує: «Для розвитку Донбасу необхідно покращувати інвестиційний клімат, вирішувати проблему урбанізації та стимулювати малий та середній бізнес. Регіон традиційно пишається важкою металургією, машинобудуванням та виробництвом сталі, але  сьогодні цього замало, потрібно шукати нових векторів розвитку, наприклад, туристично-рекреаційний комплекс».

У світі туризм позиціонується як найменш затратна галузь народного господарства, видатки на створення робочого місця тут у 20 разів менші, ніж у промисловості, а через швидкість обігу капіталу цей сектор дуже прибутковий.

Дивовижно, але промислова Донецька область посідає третє місце в Україні після АР Крим та Одеської області в контексті розвинення санаторно-курортного фонду. У регіоні працюють три санаторії Слов’янського курорту, а біля Азовського моря — Арабатська коса з унікальними джерелами мінеральної води. 

Великі перспективи у регіоні має промисловий туризм, провідну роль у цьому секторі мають займати  мистецькі центри на базі заводів та фабрик, оскільки зараз у Донецькій та Луганській областях звільнилось багато промислових площ. «Цікавий досвід — створення центрів відпочинку на територіях  промислових підприємств. Наприклад, соляну шахту Соледара ЮНЕСКО визнало частиною світового культурного спадку, на її базі створено реабілітаційний центр з лікування легеневих хвороб, у перспективі — відкриття хірургічного центру», — каже Олена Клименко, співробітник донецького філіалу НІСД.

Занепадає культурно-розважальний туризм: більшість музеїв регіону не оновлюється, і заманити туди туристів дуже складно. У Донбасі популярний релігійний туризм, Донецька і Маріупольська, Горлівська і Слов’янська єпархії УПЦ МП заохочують людей робити паломництва, організовують екскурсії по регіону, але усі прибутки від цієї діяльності надходять до Московського патріархату.

 «Перспективний напрямок розвитку — етнічний туризм. Донецький регіон поліетнічний, тут найбільша в СНД спільнота греків, але розвитком цієї галузі ніхто не опікується», — зауважує Олена Клименко.

Територіальні громади регіону мають ставати активнішими. «Зараз стратегічним плануванням Донбасу займається Державний фонд регіонального розвитку, і основна проблема, з якою він стикається, — відсутність адекватних пропозицій від громад. Переважна більшість проектів містечкова, наприклад, зробити дах у дитсадку. Необхідно займатись оптимізацією регіонального розвитку на місцевому рівні», — підкреслює Світлана Біла.