«Піти мають обоє»

Вища рада правосуддя визначилась із кількістю суддів, які працюватимуть у Вищому антикорупційному суді України — їх повинно бути 39. А учора закінчився останній день прийому заявок від охочих попрацювати на благо держави у цьому довгоочікуваному органі.

Наразі не відомо, скільки людей подало заявки, як, а головне — коли, відберуть «переможців». Та події останніх днів демонструють, що це далеко не головні питання, відповіді на які потрібно шукати українцям, які чекають реальних «перемог» з хабарництвом у владі.

Система спеціалізованих державних органів, завданням яких є виявлення та розслідування фактів корупції — Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура — погрузла у гучних політичних скандалах. Справи розсипаються. А керівники НАБУ та САП обмінюються обвинуваченнями та «дружніми порадами» звільнити місце.

Про ситуацію та перспективи її вирішення «День» поговорив з юристом, експертом з питань боротьби з ТОП-корупцією в Україні та екс-членом Національного анентства з питань запобігання корупції Русланом РЯБОШАПКОЮ.

Нагадаємо, 7 червня Верховна Рада прийняла Закон «Про Вищий антикорупційний суд. Президентський законопроект у другому читанні та в цілому підтримали 315 народних депутатів.

За місяць у закон про ВАКС внесли поправку про розгляд апеляцій у справах про корупційні злочини. Згідно з новою нормою, всі справи, що у підслідності НАБУ, після початку роботи антикорупційного суду передаються до ВАКС. При цьому справи першої інстанції передаються у першу інстанцію, а апеляційні скарги — в апеляційну палату.

— Стартував первісний етап створення Антикорупційного суду в Україні. Він складається з двох елементів. Перший — оголошення конкурсу. До першого серпня люди, які хотіли б бути суддями у Антикорупційному суді, мали б подати свої заявки. А вже після 1 серпня кваліфікаційна комісія мала б визначитися із датами проведення такого конкурсу і самою процедурою відбору.

Тому ми днями вже маємо дізнатися скільки людей виявили бажання працювати в Антикорупційному суді, і як процедура відбору затягнеться в часі.

Днями також Державна судова адміністрація запропонувала скільки має бути штат у Вищому антикорупційному суді. Вища рада правосуддя погодила кількість суддів у Вищому антикорупційному суді: 39 штатних суддів, 12 з яких — судді з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Крім того, є ще другий елемент так званого первинного етапу — це формування так званої міжнародної громадського наглядової ради. Держава Україна звернулась до міжнародних організацій, щоб вони надали своїх кандидатів до цієї групи до 15 вересня.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

— Міжнародні організації не зобов’язані надавати своїх кандидатів?

— Звичайно, що ні. Крім того, вони — на мою думку — абсолютно точно зважатимуть на політичні ризики при розгляді цього питання.

— А хто обирав і до кого адресувати ці звернення? Чому серед спеціалізованих міжнародних антикорупційних організацій як-от Група держав проти корупції (ГРЕКО), чи Комітет експертів Ради Європи з оцінки заходів боротьби з відмиванням грошей (МАНІВЕЛ), є Світовий Банк та Європейський Банк Реконструкції та Розвитку і немає, скажімо, МВФ?

— Сам Закон Про Антикорупційний суд сформульований нечітко в цій частині. І він дає можливість маневрувати. Я думаю, що Міністерство закордонних справ пішло шляхом розширення переліку міжнародних організацій, які запропонують своїх кандидатів. Я не думаю, що це погано.

На мою думку, спроба сформувати максимально широкий пул міжнародних експертів, які здійснюватимуть експертний нагляд за створенням Вищого антикорупційного суду в Україні, може принести гарні результати в питанні дотримання прозорості цієї процедури. Хоча, я прогнозую, що не так багато організацій зголоситься на цей крок.

— Наріжне питання: чи буде кого судити Вищому антикорупційному суду з огляду на те, як розсипаються справи НАБУ?

— Життя показує, що проблема справді була не у відсутності Антикорупційного суду. Система кримінального переслідування в таких серйозних антикорупційних справах сьогодні фактично в паралічі. Гострий між персональний конфлікт між Холодницьким та Ситником призвів до між інституційного конфлікту. На жаль, вони не змогли його подолати. І це означає, що всі працівники Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та детективи Національного Бюро розслідування перебуватимуть між собою в конфлікті.

— А що, власне, не поділили Холодницький та Ситник? В чому природа «клінчу», який поставив під загрозу ефективність всієї системи боротьби з корупцією в Україні?

— Важко сказати, тому що первинно — це були речі особистісного характеру. Але не є секретом , що конфлікт в гострій фазі, і триває досить давно. Їх намагалися «помирити» наші міжнародні партнери. За їхньої ініціативи підписувався навіть меморандум про співпрацю між САП та НАБУ, де обумовлювалось, хто і що має робити, як реагувати на помилки та проблеми. Але це нічого не дало. І зрештою ми отримали ситуацію, за якою прокуратура в нас стала більш наближеною до Адміністрації Президента. А потім і Ситник — як ми бачимо почав їздити до Президента.

— А що ви скажете на таку «політологічну версію», що конфлікт Ситника та Холодницького — це конфлікт Авакова та Порошенка?

— Ні. Це почалося з абсолютно «дитячих» чвар. Ситник та Холодницький не могли поділити хто з них більший антикорупціонер. Все це потім наклалося на справді серйозні проблеми з якістю досудового слідства. Аваков та Порошенко як сторони конфлікту підключилися от вже практично на останніх порах, коли ситуація зайшла в гостру фазу.

Холодницькому потрібно було захищатися, і він кинувся шукати політиків, які б його підтримали. Але при цьому слід враховувати, що Кваліфікаційна комісія прокурорів непідконтрольна Авакову чи «Народному Фронту». І ситуація така, що Адміністрація Президента Холодницького фактично втримала на посаді. І таким чином виходить, що він фактично винен і одним, і іншим — і Президенту , і «Народному Фронту». І я згоден з Ситником, що це — крах, але незгоден, що лише Холодницький має піти з посади. У цій ситуації обоє мають піти.

— Ви вже знаєте, чому Ситник їздив вночі до Президента? І взагалі ви до цього факту ставитеся?

— Очевидно, що такі формати зустрічей є неприпустимими. У практиці Європейського суду з прав людини є такий об’єктивний критерій незалежності — він, щоправда, стосується суддів, але він може бути так само за аналогією бути застосований до керівників антикорупційних відомств — у стороннього спостерігача не повинно виникати жодних сумнівів, що суддя, чи в нашому випадку — керівник антикорупційного органу — є повністю незалежним і неупередженим.

Ситник же їздить до глави держави вночі. При цьому ще приховує ці зустрічі. При чому в цьому дійстві ще й беруть участь люди, яких звинувачують у впливі на правоохоронні органи. То, очевидно, що метою цієї зустріч не було щось «високе» і хороше. Якби предметом візиту було обговорення питання створення Антикорупційного суду, то прес-служби Ситника і Порошенка про це відразу б написали.

Про що саме говорили Ситник і Порошенко в ту ніч, ми не знаємо. Могли обговорюватися питання кримінальних проваджень щодо депутатів ВРУ, наприклад. Пригадуєте, буквально за декілька днів до цього Ситник оголосив, що готує декілька подань щодо народних депутатів. А потім — їде в Адміністрацію... Можливо, він погоджував список тих подань?

— Чекайте, так не було ж цих подань.

— Можливо, тому й не було, що була ця нічна зустріч.

— Є ще один орган в ситемі боротьби з корупцією, який буквально нещодавно «додав» новин — це Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Наталія Корчак, яка добровільно склала повноваження глави НАЗК, призначена уповноваженою з питань забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків. Як колишній член НАЗК — розкажіть, що там відбувається в Агенції — там дискримінують за статевою ознакою? Чи чим викликане таке «нагальне» кадрове рішення було для НАЗК?

— Насправді ніяке це не кадрове призначення. І нічого воно за великим рахунком не означає. Просто Україна зараз в процесі ви будови системи людей — уповноважених  з питань забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків, які відповідатимуть за забезпечення гендерної рівності у всіх органах державної влади та місцевого самоврядування.

В Корчак просто з’явилися додаткові обов’язки: спостерігати чи не має дискримінації за ознакою статі в НАЗК, і визначати політику НАЗК у цій частині.

Є міжнародні стандарти, відповідати яким взяла на себе зобов’язання Україна.