Податки — на-гора

Давнє прислів'я щодо води, яка не тече під нерухомий камінь, в умовах України легко вкладається в систему взаємодії податкових органів не тільки з приватними, а й державними структурами. Платити податки, насправді, не подобається нікому. Та якщо податківці не очікуватимуть мани небесної, та підходити до цієї проблеми на державницькому рівні, як це робить, скажімо, Мінвуглепром, то камінь, що лежить на шляху фінансових потоків, які мають прямувати до держбюджету, можна змусити рухатись. Минулого тижня на це працювала нарада підприємств Мінвуглепрому та податкових служб за участю керівників відповідних відомств — Сергія Тулуба та Анатолія Брезвіна.

Тулуб був переконливим, бо апелював не лише до совісті вугільних генералів, а й до їхнього прагнення отримувати бюджетну підтримку: «Виконання податкових зобов'язань та доходної частини держбюджету — це ті завдання, від вирішення яких безпосередньо залежить робота бюджетних організацій і ключових галузей економіки, в тому числі вугледобувних підприємств». Він поставив завдання скоротити податковий борг на 700 мільйонів гривень, хоча зробити це надзвичайно складно. Сьогоднішній фінансовий стан та платоспроможність вугільної галузі ледве не критичні. Вимоги кредиторів у декілька разів перевищують можливі джерела їхнього фінансування. Тільки за отримані матеріальні цінності, роботи та послуги ці підприємства заборгували понад 5 мільярдів гривень, а перед держбюджетом — 1,2 мільярда. І щороку фінансовий дисбаланс державних вуглевидобувних підприємств збільшується. За минулий рік збитки від випуску товарної вугільної продукції, навіть із урахуванням державної підтримки, перевищать 800 мільйонів гривень. За 2007 рік вони, за прогнозом, збільшаться втроє — до 2,4 мільярда.

Причина неплатоспроможності та збиткової діяльності — диспаритет цін на вугілля та обладнання, послуги й електроенергію, що споживаються вугледобувними підприємствами. Тільки за минулий рік тарифи на електроенергію зросли в 1,7 разу, на матеріали й обладнання, необхідні галузі — в 1,2 разу, а ціна вугілля впродовж року була й залишається незмінною. Водночас обсяги державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості продукції вкрай недостатні для збалансування доходів і витрат підприємств.

Та й у цій ситуації, на думку вугільного міністра, можна забезпечити надходження до держбюджету. Тулуб наполягає на запровадженні жорсткої економії коштів та дієвому контролі за їх цільовим використанням і виконанням виробничих та фінансових планів. Не тільки міністерство, а й вугільні підприємства, шахти мають, на його думку, брати найактивнішу участь у вдосконаленні нормативно- правової бази, яка регулює виробничо-фінансові питання галузі.

Підсумки роботи за листопад-грудень минулого року засвідчили, що навіть за фінансової незбалансованості та дефіциту ресурсів підприємства галузі, як повідомила «Дню» прес-служба Мінвуглепрому, спромоглися додатково спрямувати в бюджет 56,4 мільйона гривень. А відтепер вугільникам належить працювати у тісному контакті з місцевими податковими органами і спільно розробляти графіки погашення податкового боргу та додаткові заходи щодо забезпечення надходжень в бюджет. Накреслено також і шляхи, якими до цього доведеться йти. В першу чергу йдеться про подальше нарощування обсягів та поліпшення якості і вартості вугільної продукції, а також про мінімізацію витрат на виробництво продукції. Вагомим важелем для досягнення поставлених цілей має стати дотримання пріоритетності платежів та цільового використання коштів. Багато резервів криється також у покращенні претензійно-позовної роботи щодо стягнення простроченої дебіторської заборгованості за відвантажене вугілля і надані послуги.

На нараді було жорстко поставлене питання про персональну відповідальність за виконання цих заходів. Крім того, фінансово-економічним службам Мінвуглепрому доручено опрацювати законодавчі ініціативи для внесення змін, зокрема, до Закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Як наслідок, з метою задіяння до розрахунків дебіторської і кредиторської заборгованості мають запрацювати механізмами, визначені цим законом. Зокрема, у ньому передбачаються можливості проведення взаєморозрахунків за участю бюджетів усіх рівнів на суму заборгованості перед енергетиками, що виникла через недостатню держпідтримку на покриття собівартості товарної вугільної продукції. Крім того, закон визначає джерела для забезпечення розрахунків за договорами реструктуризованої заборгованості державних підприємств вугільної промисловості.

Керівництво ДПА з розумінням поставилося до проблем вугільної галузі та поділяє погляди керівництва Мінвуглепрому щодо розрахунків із бюджетом. Учасники наради висловили сподівання, що спільні дії податкових органів і державних вуглевидобувних підприємств дозволять максимально мобілізувати наявні ресурси для покращання податкової дисципліни.