Погану обіцянку краще порушити, ніж виконати

Як і планувалося, Кабінет Міністрів минулого тижня розглянув проекти введення обмеження віку потриманих автомобілів, що ввозяться з-за кордону, чого наполегливо домагається СП "ДЕУ-АвтоЗАЗ".

Однак, як повідомило агентство УНІАН, рішення не було прийняте. Головним аргументом "проти" стали втрати, які міг понести бюджет. "Захист вітчизняного виробника", зі слів Валерія Пустовойтенка, обійшовся б у 500 млн. грн. недоотриманих доходів щорічно. Нагадаємо, що сума інвестиції становить $150 млн. (285 млн. грн.) і ще майже мільярд "ДЕУ" має намір позичити своєму дочірньому підприємству.

Проте, якщо СП дійсно модернізує "Таврію", зможе витримати якість зборки й комплектуючих, яке спричиняло стільки проблем останніми роками, установить, як обіцяло, ціну базової моделі в $3,5 тис. та ще й буде продавати автомобілі на виплат - тоді конкуренція з боку десятирічних автомашин йому не страшна, і відмова від посилення протекціонізму ніяк не перешкодить успіху підприємства. У той же час, якби Кабмін пішов на поводі у монополістів, це для покупців було б сигналом того, що виробник відчуває себе невпевнено. І покупець, як завжди, правий: зазвичай, чим краще "захищений" державою виробник, тим гірше якість його продукції.

Звичайно, уряд порушив свої необачні обіцянки, і корейська сторона цілком може "образитися". Проте бізнесмени, що мають досвід спілкування з представниками країн Східної Азії, знають, що там прийнята гранично жорстка манера ведення переговорів: партнер може встати й піти, з тим, щоб через десять хвилин повернутися і немов нічого не трапилося, прийняти пропозицію, яку щойно абсолютно не сприймав. В історії з АвтоЗАЗом уже був такий епізод. Однак навряд чи інвестори вирішать піти назовсім: і без того вже прийняті умови казкові. Чого варте звільнення від ПДВ і акцизу (більше $1000 "фори" для "Таврії" в конкуренції з потриманими імпортними!), основні фонди за смішну ціну, не кажучи вже про списання боргів! Треба бути жадібною старою з пушкінської казки, щоб залишитися у розбитого корита через невгамовне бажання стати володаркою морською.

Проте, якщо це трапиться, то "скривдженим" не варто чекати співчуття світової спільноти, оскільки їх вимоги виглядають нахабством із точки зору цивілізованого бізнесу. У світі знайдуться й інші, більш зговірливі інвестори. А якщо немає - отже, за логікою ринку, проект мертвонароджений. Однак навіть сама похмура альтернатива - повне, за всіма правилами, банкрутство АвтоЗАЗу - також не така вже страшна, як її малюють: у зв'язку з перевиробництвом автомобілів розвинені країни під тиском автовиробників прагнуть примусити своїх громадян купувати нові машини, за безцінь збуваючи ще цілком придатні. Тому в тих, хто не обтяжений комплексами, є хороша можливість придбати недооцінений товар - й її гріх не використати. При цьому конкурентоспроможний вітчизняний виробник також не залишиться без роботи, адже потримані машини вимагають запчастин. Освоївши їх виробництво на належному рівні, наші підприємства зможуть отримати ліцензії від фірм-виробників, потім стати їх офіційними постачальниками, та й складальні конвеєри навряд чи залишаться без хороших господарів.