Політика+Економіка+Амбіції= ?

Недавно харківські екологічні активісти пікетували сім заправок компанії Shell у місті. Написи на плакатах закликали харків’ян економічно впливати на компанію, яка має намір здійснювати розробку сланцевого газу в українських надрах.

Активісти обурені тим, що газ мають намір видобувати в потенційно чистих заповідних місцях України, залишках цілинних степів, на півдні Харківської і півночі Донецької області. Технологія гідророзриву чи фрекінгу досі не до кінця вивчена і має багато побічних наслідків, про які не повідомляють населення, стверджують вони. Громадські екологи говорять про небезпеку зараження реліктових і ѓрунтових вод, про непоправні екологічні наслідки розробок, недостатність наукового дослідження наслідків видобувних технологій.

«Я переконаний, що громадськість може стати на заваді розробкам, — каже біолог і активіст Юрій Бенгус. — Так само, як народні протести зупинили видобуток сланцевого газу у Франції і в Болгарії».

«ШУКАТИ «РУКУ КРЕМЛЯ» ТРЕБА В КОМПАНІЇ SHELL»

Один з організаторів акції протесту еколог Олег Перегон вважає, що договір із газовидобувним гігантом Shell підписували без оцінки ризиків видобутку сланцевого газу методом фрекінгу чи гідроразриву пласта, без врахування думки провідних учених України. При цьому Міжнародний союз охорони природи при Генеральній Асамблеї ООН 2012 року ухвалив рішення номер 118, зі зверненням до урядів всього світу не давати нових ліцензій на проведення фрекінгу. Також ця найавторитетніша у світі природоохоронна організація вимагала зупинити розробки сланцевого газу поблизу джерел чистої питної води, в сейсмічно активних зонах і на природоохоронних територіях. «Усі країни світу прислухалися до цього застереження, скрізь було зроблено кроки у відповідь. Окрім України! — обурений Олег Перегон. — Коли розпочалися розмови про видобуток сланцевого газу в Україні, наша громадська організація «Зелений Фронт» виступила з ініціативою створення робочої групи, до якої ми запросили для волонтерської співпраці провідних учених. Нині в нашій робочій групі працює сорок один фахівець, це експерти з усієї України, доктори і кандидати наук, хіміки, екологи, геологи, гідрогеологи. Спираючись на світовий досвід, на наукові дані ми досліджували метод гідророзриву і його наслідку. Наприклад, шари, що лежать глибше ніж 1200 метрів у наших надрах, радіоактивно забруднені. А при фрекінгу викачуються тонни води з глибини 5-6 км, тому треба вирішити, як боротися з радіаційним забрудненням території. Ми на громадських засадах скликали міжнародну конференцію, де визначили дванадцять блоків небезпеки при видобутку сланцевого газу і направили наші висновки у Кабмін. Але й досі нам нічого не відповіли!»

Розмови громадських екологів з чиновниками складаються з монологів цих чиновників, нарікає Олег Перегон. Представники влади не дослухаються до аргументів учених, називають пильних захисників природи «поплічниками Москви», занижують цифри можливих збитків і розмахують гаслами про «енергетично незалежну» Україну. Еколог переконаний, що це політична демагогія, покликана замаскувати корупційні схеми. «Тезу про «енергетичну незалежність» вигадали піар-менеджери компанії Shell, — вважає Олег Перегон. — Але компанія має намір продавати наш газ іншим країнам і отримувати вигоду для себе — в чому незалежність? Враховуючи, що за договором можна перевіряти добувача тільки раз на три роки! А оприлюднити результати їх діяльності, оскаржити збитки в суді можна лише через п’ять років після закінчення контракту. Який укладено на 50 років! Це означає, що компанія Shell може робити в Україні все що хоче». Олег Перегон зазначає, що компанії Shell і «Газпром» уклали договір про глобальне стратегічне партнерство і діють обопільно. «Якщо ви шукаєте «руку Кремля», шукайте її в компанії Shell», — запевняє Олег Перегон. — Екологи, які сьогодні виступають проти видобутку сланцевого газу, це люди, які поклали своє життя на вівтар екологічної безпеки країни. Які не отримували за це ні грошей, ні звань, а лише погрози і шантаж. Наприклад, Ярослав Мовчан, який добровольцем пішов у Чорнобиль, чи будь-який активіст антифрекінгового руху. А ті, хто виступає за сланцевий газ, обласкані владою».

Еколог переконаний, що для розв’язання енергетичної проблеми України і для її звільнення з газової кабали можна знайти інші шляхи. «Усі розвинені країни світу пішли шляхом жорсткої енергоекономії. А у нас працюють технології, які застаріли ще в минулому столітті. Ми не використовуємо дармовий газ, який нам заважає, — наприклад, метан вугільних пластів, який вбиває гірників, через який вибухають шахти. Його запаси в десятки разів більші, ніж обсяги сланцевого газу. У всьому світі триває дегазація шахт, як для безпеки, так і з метою видобутку. Чому в Україні це нікому не потрібно?»

ЧИНОВНИКИ МРІЮТЬ ПРО ПОПОВНЕННЯ БЮДЖЕТУ

Водночас Максим Колінько, депутат Харківської облради, яка проголосувала за підписання договору з компанією Shell, переконаний — в Україні надто багато екологічних організацій та інстанцій, їх контроль не дає змоги розвивати нові технології. «Ми проводили громадські слухання, вислухали протилежні сторони, альтернативні думки. Але в поглядах супротивників сланцевого газу ми побачили накладання політики, економіки і особистих нереалізованих амбіцій. Сформувалася думка, що ми лобіюємо компанію Shell. Я відповідально заявляю, що ніколи не бачив представника цієї компанії».

«Прописано гроші на розвиток територій. Таких грошей немає ні в обласному, ні в державному бюджеті. А нам потрібні додаткові кошти на розвиток інфраструктури», — пояснює Колінько свою підтримку компанії Shell. На підтвердження економічної користі від видобутку сланцевого газу депутат наводить приклад Техасу, де нещодавно з діловим візитом побував губернатор Харківської області Михайло Добкін та його заступник Юрій Сапронов. Вони розповіли, що свердловини розташовані за 200-300 метрів від місцевої школи, а бюджет штату Техас співмірний з бюджетом України. До того ж найближчим часом йдеться не про видобуток, а лише про розвідку надр, заспокоює чиновник. Можливо, газ у заповідному природному куточку Ізюмського району не знайдуть і мешканці даремно завчасу хвилюються. Наприклад, у Польщі видобуток так і не було розпочато після розвідки, оскільки пласти виявилися надто твердими. Водночас, зазначає Максим Валерійович, кілька сотень мільйонів доларів вже було вкладено в розвиток країни. Про мораторій на видобуток сланцевого газу від наглядового природоохоронного органу при ООН депутат обласної ради не чув. Також він не знає про можливе радіоактивне зараження води, що використовується для гідророзриву.