Поляки з Волині везуть навіть... хліб
Перші масові десанти покупців із сусідньої держави прикордонні волинські містечка Устилуг та Володимир-Волинський почали приймати відразу, як Польща стала членом Євросоюзу. На закупи приїжджали не лише приватними машинами, які в ринкові дні заповнювали всі навколишні вулиці, а й своєрідними екскурсійними автобусами. Хоча відтоді Польща в матеріальному плані почала жити значно краще, проте покупців із неї у прикордонній Волині поменшало небагато. Віктор ПОЛІЩУК, устилузький міський голова, визнає, що місто вже не перший рік має з такими закупами дуже велику проблему. Адже можливості місцевого митного та прикордонного переходу — лише 600 машин на добу, а їх у години пік проходить від 900 до тисячі.
— Ось і недавно після наших численних звертань в усі органи обласної влади була проведена нарада з представниками Міністерства з надзвичайних ситуацій, органів внутрішніх справ, прикордонної та митної служби. Вирішено й підписано відповідні документи, аби чергу в разі потреби переносити на околиці містечка. Проте прикордонники своїми зобов’язаннями фактично нехтують. Мешканці міста ж скаржаться, що через потік машин нема чим дихати, транспорт загрожує їхній безпеці.
У черзі, яка тероризує устилузців, переважно мешканці сусідньої держави. Поляки роками їздять на Волинь за найпростішими буденними речами. Купують одяг із хмельницького та чернівецького ринків, продукти харчування, а знаменитий володимир-волинський натуральний хліб закуповують торбами. Один час володимир-волинський хлібозавод возив свою продукцію у сусідні польські містечка, і його розхоплювали, як кажуть, ще гарячим. Проте прикордонні й митні заморочки дуже швидко припинили цю взаємовигідну торгівлю. Та найчастіше поляки закуповують у нас спирто-горілчані й тютюнові вироби та пальне (і бензин, і солярку). Устилузький міський голова відзначає такі періоди найактивнішої торгівлі: осінь, коли робляться запаси на зиму; літо, коли учні та студенти на канікулах, можуть поїхати з дорослими в Україну, бо на них береться ще одна норма дозволеного для перевезення товару; і періоди, коли курс долара дозволяє полякам із вигодою закупитися.
— Для місцевих людей прикордонна торгівля теж є добрим бізнесом. Люди спеціально роблять папери, які дозволяють їм вільно перетинати кордон, і заробляють навіть на так званій підсадці: сідають у машину по кілька чоловік, перевозять цілком дозволену норму товарів і мають за одну поїздку законно, на різниці цін, щонайменше 50 гривень. А поїхати можна за день і кілька разів. До того ж, наші люди охоче купують у Польщі м’ясні продукти, які хоча й не такі натуральні, як сало з волинської свинки, проте значно дешевші, — констатує Віктор Поліщук.
