Помста... митника

Поки в уряді тривають суперечки навколо підпорядкування фіскальної та митної служб, фіскали та митарі мають можливість не втрачати часу. Щоправда, податківці, які потрапили під щільний контроль Мінфіну та над якими тяжіє приклад Насірова, зараз вимушені поводити себе досить пристойно. Інша справа митники, які не відчувають такого фахового нагляду...

Минулого тижня працівники Управління захисту економіки Національної поліції у Волинській області та обласної прокуратури за підтримки бійців спецпідрозділу КОРД виявили та зруйнували корупційні схеми, створені на системній основі. Зокрема, митники вимагали  й отримували кошти за перетин кордону країни транспортом і товарами.

Слідчі прокуратури та поліцейські затримали зловмисників під час отримання неправомірної вигоди, а простіше кажучи — хабара. Понад те, оперативники встановили місце зберігання і вилучили так звану чорну касу, в якій зберігалися кошти, незаконно отримані митарями: 90 тисяч доларів і  290 тисяч гривень. Там же були й документи, котрі засвідчують незаконне походження цих коштів.

Набагато креативнішу схему, яка, на перший погляд, не лише не порушує законодавство, а й точно його дотримується, схоже, розробили на столичній митниці. Однак розумники не врахували, що виступають проти всесвітньовідомої німецької компанії Wan Hees, що постачає свою продукцію до 70 країн світу і котрій, як мовиться, не слід класти пальця до рота. Тим більше, що такі схеми створюють виклики й для всього європейського бізнесу, який, згідно з угодою України з ЄС, готується відкрити для себе український ринок.

Про суть справи розповідає директор єдиного дистрибутора Wan Hees в Україні компанії «Вікос» Віктор Собець. «28 березня цього року, відповідно до контракту, на митний термінал «Південний» у смт Калинівка був доставлений вантаж (суміші та інгредієнти для ковбасного виробництва) від Wan Hees на адресу «Вікос Україна» з усіма необхідними документами — митною декларацією, інвойсом і сертифікатами відповідності», — розповідає підприємець. Під час оформлення вантажу митники, з його слів, вирішили взяти проби й перевірити товар на можливу наявність наркотиків, прекурсорів і отруйних речовин».

«Ми не вперше завозимо в Україну такий товар, — зауважує Собець. —  Митники й раніше перевіряли його на наркотики, але за допомогою собак, і нічого сумнівного не знаходили. А тут тримали три дні, і наші пояснення і звернення не були почуті. Тільки 6 квітня ми отримали відписку: мовляв, діємо по закону. А за тиждень електронною поштою надійшов лист від лабораторії ДФС: у ньому сповіщалося, що хромографічним аналізом зразків 2, 3, 4 виявлено прекурсор сафрон».

«В усі суміші, які було надано для аналізу, дійсно входить мускатний горіх і екстракт цього горіха, — пояснює директор, — тому робити аналіз на наявність там сафрону взагалі немає жодної потреби, бо, як відомо, він там є, так само, як синильна кислота — у мигдальному горісі та в абрикосових кісточках. Водночас у листі вказувалося, що визначити кількість сафрону лабораторія не має змоги. Тим не менш, висновок лабораторія сформувала так, що це дало можливість звинуватити «Вікос» у тому, що він возить не спеції для виготовлення вареної ковбаси, а прекурсори».

«Тож інспектор  Київської митниці 24 квітня склав протокол: товар конфіскується, а мене звинувачують у завезенні сафрону, — продовжував Собець. — Хоча «Вікос» 24 роки на ринку України і ніколи не завозив ані наркотиків, ані прекурсорів, ані отруйних речовин.  Ми постачаємо лише технологію та інгредієнти для м’ясопереробної промисловості. Та переконати наших чиновників неможливо».

«Уся ця історія відбувалася тоді, коли я був у відрядженні в Німеччині, — розповідає підприємець, — Повертаючись в Україну, заїхав на Волинь, звідки я родом, і зустрів старого знайомого. Коли розповів йому цю ситуацію, він запитав: що ж ти робитимеш? Я й сказав: та залагоджу якось з цими крихотрусами. Та він мене присоромив: знаєш, мій племінник, молодий хлопець, загинув, виборюючи гідність, і ще дуже багато людей саме за це загинули».

«Мені, чесно кажучи, стало дуже незручно, — визнає Собець. —  І зараз я перед вами, тому що гідність, честь і совість варті того, щоб за них боротися». Та представник Wan Hees, головний технолог відділу експорту компанії Юрій Чорноус вважає, що в даному разі страждає не так честь «Вікосу», як честь і компетентність  німецької  компанії.

«Ми вже понад 70 років працюємо у 70 країнах світу, — зазначає він, — якість нашої продукції ніколи не піддавалася сумніву, бо фірма має усі найсучасніші й найскладніші для отримання сертифікати, а серед них і сертифікат ІFS, який потрібен лише тим, хто виготовляє продукти харчування, які ми, до речі, не виробляємо».

Адвокат Володимир Тарасюк вважає, що в той час, як Європа відкрила свої двері для України, українські митники закривають їх для європейської продукції та європейського бізнесу. Він відзначає, що хімічна лабораторія ДФС у своєму висновку посилається не на проведені аналітичні дослідження, а «на дані літературних джерел» і робить висновок, що сафрон входить до складу мускатного горіху, який міститься у наших продуктах. Так само можна б вважати небезпечною звичайну кухонну сіль, бо до її молекули входить хлор — дуже «небезпечний» елемент.

Адвокат нагадує, що труднощі з постачанням товарів почалися ще у вересні 2016 року, коли на митному пості «Південний» з’явився новий начальник. Він запропонував «Вікосу» змінити брокерську компанію (у нас є роздруківка СМС від нього з даними брокера, запевняє Тарасюк). Та коли з’ясувалося, що новий брокер підняв вартість розмитнення від колишніх 800 гривень до 20 тисяч (виправдовувався тим, що половину має віддавати керівництву митниці), компанія від нього відмовилася.

«І тут у березні заїжджає наступний вантаж, — розповідає адвокат. — Митники перевіряють його на відповідність заявленим документам. Та, відбираючи зразки, навмисне плутають їхнє маркування (пізніше вони це визнали). Тим не менш, у висновку відзначають, що зразки не відповідають сертифікатам». 

«Митники, потираючи руки, говорять: вам ж казали, що будуть проблеми, — пригадує Тарасюк,  —  і змінюють митну ставку з нуля на 10 та заднім числом визначають величезну суму для сплати за весь час діяльності компанії, а на Собця складають адміністративний протокол за приховування від митного контролю наявності прекурсорів». «Митниця, — додає адвокат, розглядає мускатний горіх як прекурсор, хоча ці горіхи продаються у нас ледве не в кожному магазині, і їх там можна купувати кілограмами».

Wan Hees звертається до посольства Німеччини, пише листа в СНБО України. Тим часом імпортна продукція залишається на митниці, а «Вікос» змушений виправдовуватися перед українськими партнерами, які очікують виконання відповідних угод. На запитання когось із журналістів про терміни зберігання продукції Wan Hees, чуємо: два роки. «Тоді не страшно, можна ще зачекати», — жартує «День», і всі сміються. Та чи буде смішно, якщо з цієї історії зроблять свої висновки інші європейські імпортери?