Порада Україні від Бжезинського: олігархам слід поділитися з народом
Не можна виключити, що революція Євромайдану стане для України переломним моментом і дозволить нашій країні зайняти гідне місце в сім’ї європейських народів. Але на сьогодні в сухому її залишку лише подальше загострення економічної кризи. У її розв’язанні і Європа, й США готові взяти участь, але, як і Росія, чекають, поки з’явиться новий уряд. Його народження анонсоване нинішнього тижня, й цьому хотілося б вірити.
Проте певні сумніви залишаються. І, мабуть, так само й на Заході. Учора стало відомо про поради від досвідченого політика й політолога Збігнева Бжезінського, висловлені у Financial Times. Він, зокрема, вважає актуальним завданням ЄС розробити пакет антикризової допомоги для України й пропонує «переконати верхню десятку українських олігархів — головних бенефіціаріїв вражаючого розгулу корупції — пожертвувати по мільярду доларів на фінансову реабілітацію країни». «Син Януковича, — продовжує Бжезінський, — нечувано багатий дантист, напевно зможе внести суму, пропорційну цим 10 мільярдам». Політолог переконаний, що Україна рано чи пізно увійде до демократичної Європи, а Росія запозичить її приклад, «якщо не самоізолюється й не перетвориться на наполовину прогнилий пережиток імперіалізму».
Експерти «Дня» підходять до подібних порад вельми обережно.
Олександр ОХРІМЕНКО, президент Українського аналітичного центру:
— Теоретично українські олігархи дійсно можуть інвестувати в економіку України не один мільярд. Але для цього нова влада, має гарантувати, що не буде ні реприватизації, ні «захопизації», ні переділу власності. А для того, щоб інвестиції були, щоб їх вкладали, треба саме це. Потрібно раз і назавжди сказати: те, що поділено, — поділено, і не може бути ніяких переділів, якихось змін, перегрупувань. Тоді пропозиція Бжезінського стає абсолютно реальною. Мало хто знає й ще менше на це звертають увагу, що українські олігархи весь час щось інвестували на території України. А лише 2013 року — близько 5 мільярдів гривень (не доларів, щоправда). Ці інвестиції вони вкладали в свої підприємства. А якщо ми подивимося на період з 2005 року, то їхній внесок у свої підприємства приблизно 12 мільярдів доларів. Отже, гроші в них, безумовно, є. Вони їх вкладали й вкладатимуть. Але для цього вони повинні чітко розуміти, що їхнє майно у них ніхто не забере.
Володимир ПАНЧЕНКО, директор Міжнародного центру перспективних досліджень:
— У цих людей немає інстинкту самозбереження (це питання досліджувалося), і я думаю, що вони не дадуть по мільярду. Якби в них був цей інстинкт, вони б не допустили розвалу економіки. Цій історії вже більш як десять років, але вона ніколи в нас не спрацьовувала. І я не розумію, чому вона повинна спрацювати сьогодні. Тоді теж були критичні ситуації (може й не такі, як сьогодні, але тоді вважалися дуже критичними), і нічого не відбувалося. Капіталізація в олігархів падала. Одна людина, яка їх обслуговувала, пояснила мені тоді: це у вас, нормальних бізнесменів, бізнес починається тоді, коли ви купили устаткування й запустили завод, а у нас на цьому бізнес закінчується. Річ у тому, що своє устаткування вони купують на державні кошти й удвічі дорожче. У результаті у них дельта з’явилася, а все інше їх не цікавить. Я вже 15 років спостерігаю за поведінкою олігархів і не побачив у них інстинкту самозбереження. А тому не вважаю, що вони можуть щось дати Україні й українцям. До того ж, у них немає аналітичних структур, а тепер навіть і в Ахметова, які могли б підказати єдино вірне й безпечне для них рішення. Вони діють на основі емоцій, керуються чутками.
Олександр ПАСХАВЕР, президент Центру економічного розвитку:
— Я вірю в те, що українські олігархи відповідно до своєї природи підуть назустріч нинішній новій владі з якимись пропозиціями. Такою є природа будь-якого капіталу — йому треба дружити з владою. У якій формі це буде виражено, я не знаю. Сума в мільярд доларів для будь-якого з них, звісно, невелика. Отже, в цілому моя відповідь позитивна. При цьому їхньою спонукою буде не патріотизм. Як економіст я можу сказати: якщо у великого власника є патріотизм, то він має виражати його власними грошима. А капітал чіпати не можна. Така його природа. Він має працювати. Тому серед причин щедрості олігархів я б, швидше, назвав самозбереження. Якщо йдеться про самозбереження, тоді можна й треба витрачати гроші. А патріотизм, поза сумнівом, у кожної людини може бути. Але я кажу про олігарха як про функцію, а не як про конкретного Івана Івановича.
Андрій НОВАК, глава Комітету економістів України:
— Чесно кажучи, я сумніваюся, що наші олігархи відгукнуться на заклик пана Бжезінського й дадуть Україні по мільярду доларів. А якщо й дадуть, то лише з не меншою вигодою для себе. Щось постараються виторгувати, можливо, під якісь свої проекти. Просто так вони нічого не дають. Формально вони можуть зробити гарний публічний жест, але головне — куди ці гроші потім підуть і як вони будуть інвестовані в їхні ж проекти.
В’ячеслав БИКОВЕЦЬ, перший віце-президент і генеральний директор Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України:
— Я не вірю в те, що олігархи на чий-небудь заклик можуть розщедритися, що це може статися, в мене немає такого бачення, що це може бути. У них, якщо подивитися на невеликий період існування незалежної України, то в них сильніше за будь-який інший працював інстинкт самозбагачення.
Сергій ТОЛСТОВ, директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень:
— Для України пан Бжезінський зробив досить свіжу постановку питання. У наших олігархів немає звички ділитися, хоча в політику вони, звісно, вкладали. Тому думаю, що пряму відповідь на це питання вони навряд чи дадуть. Чому? У них сьогодні ще немає чіткості політичного розкладу. Хоча багато хто з них підтримував зміну влади, зараз вони в досить складному становищі й не розуміють, який результат вони отримають, оскільки, повторюю, вони не бачать остаточного розкладу. Логіка їхніх дій виходитиме з того, що: ми хотіли зробити свою легалізацію в європейському контексті, ми готові були цей процес субсидувати, а отримали дуже важку економічну ситуацію з незрозумілим сценарієм дій влади. Тому прямої відповіді вони не дадуть. Їм не зрозуміло, в що вкладати. Давати кредит уряду? Але теоретично вони це й без того роблять, приймаючи, викупляючи його облігації. Виділяти гроші безоплатно? Думаю, для них це складно.
