Потрібна арифметика «чистої» економіки
Експерти ООН закликають бізнес екологічно переозброїти виробництво.
Світовому бізнесу доведеться обрати якийсь з існуючих інструментів інвестування в управління природними ресурсами, інакше кліматична катастрофа обере бізнес. Так, якщо, за даними різних світових експертів, від глобальної зміни клімату в перспективі постраждає від 30 до 45% населення Землі, то світова економіка, а вслід за нею й національні за невиправдану перевитрату природного ресурсу «заплатять» у повному обсязі. Такі найсвіжіші висновки Звіту з розвитку людства ООН.
Майбутнє глобальне потепління — вже давно не наукова гіпотеза, а встановлений факт. За словами старшого програмного менеджера з екології Представництва ООН в Україні Сергія Волкова, за підрахунками експертів навіть «незначна» зміна середньорічної температури на планеті в межах двох-чотирьох градусів за Цельсієм завдасть непоправних збитків світовому сільському господарству. Одні агрокультури не переживуть високих літніх температур, інші стануть менш ефективними у виробництві. Доповнять картину економічних збитків галузі цілковите зневоднення ѓрунту й опустелювання. Явні ознаки названих процесів, за словами Волкова, вже дають про себе знати. Внаслідок кардинальної кризи в аграрному секторі постраждає фінансовий — оскільки за рахунок оборотних коштів і заощаджень доведеться перекривати перевитрати в сільському господарстві. Величезні фінансові потоки підуть на страхування від наслідків катаклізмів і катастроф. Утім, на опалюванні людство зекономить, однак на вимушене охолоджування витрачатиме втричі більше енергії, ніж сьогодні на обігрівання.
Доки таке чорне майбутнє не настало, експерти наполегливо радять світовій діловій спільноті поетапно впроваджувати скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Але в той час, як у США та ЄС активно впроваджуються механізми лояльного до екології виробництва, Україна продовжує залишатися в «лідерах» за обсягами забруднення навколишнього середовища. Відомо, що в нашій країні на одну одиницю продукції витрачається найбільша серед країн європейської частини континенту кількість енергії, за що наше виробництво визнане одним із найбільш неефективних у світі. Однак, за підсумками свіжіших досліджень, наша держава займає шосте у світі місце за виробництвом парникових газів. Протягом 2007 року понад 11 тисяч українських промислових підприємств викинули в атмосферу майже п’ять мільйонів тонн забруднюючих речовин, що на 10% більше аналогічного показника 2006 року.
Як свідчить статистика, з роками ситуація аж ніяк не поліпшується. При цьому сьогодні вітчизняним промисловцям стали доступні визнані у світовій практиці інструменти переозброєння виробництва в напрямі зменшення об’ємів викидів. Як варіант — торгівля квотами на викиди, право на яку Україна отримала з ратифікацією Кіотського протоколу. Український потенціал запасу так званого невживаного гарячого повітря оцінюється в півтора-два мільярди одиниць встановленої кількості викидів, що комерційно реалізовуються. Однак це, за словами Волкова, найпростіший і найбільш досяжний механізм реалізації екологічних зобов’язань, який не гарантує успіху в напрямі дійсного скорочення викидів. Окрім того, ні в державі, ні в керівництві вітчизняних компаній ніхто не дасть гарантії, що виручені від торгівлі кошти підуть саме на переозброєння виробництва.
Є ще два механізми зменшення викидів, визначені рамковою конвенцією ООН з боротьби з глобальною зміною клімату, — це так зване спільне здійснення та чистий розвиток. Механізм «чистого розвитку», найбільш витратний, сьогодні практикують Японія, Китай і деякі держави Скандинавії. Це безкомпромісне впровадження екологічно чистого виробництва — задоволення не з дешевих. «Спільне здійснення» пов’язує отримання прибутків від продажу вуглецевих квот із реалізацією проектів зі скорочення викидів. У рамках використання цього механізму країна-покупець квот бере участь у фінансуванні відповідних проектів на території іншої країни, що має кількісні зобов’язання за Кіотським протоколом. До середини 2007 року в світі налічувалося вже 156 таких проектів, зокрема, в Україні було розроблено близько 30 із них. І якщо європейські проекти отримали розвиток, українські були вбиті «в зародку» байдужістю до ініціативи вищої державної влади. За словами Волкова, згадані проекти на загальну суму близько двох мільярдів доларів США були винесені на розгляд уряду та «благополучно» зняті під час самого розгляду.
Натомість, на думку експертів ООН, в найближчому майбутньому Україні необхідно закінчити формування нового механізму регулювання здійснення викидів шкідливих речовин в атмосферу і впровадити нормативи гранично допустимих об’ємів викидів зі стаціонарних джерел. Це програма-мінімум. Програма-максимум передбачає скорочення об’єму щорічних викидів на 25% уже до 2015 року.
